1 січня кандидат у президенти Володимир Зеленський виклав в Instagram ролик, в якому обіцяв привести до влади людей, які до цього ніколи не були замарані політикою. Потім з гаслом “зробимо їх ще раз”, що прочитувалось як перемога молодих над старими політиками, він виграв парламентські вибори.

Але через 14 місяців після виходу відомого ролика президент Зеленський вирішив, що ця конструкція його завалює, точніше, не збирає оплески, які він звик отримувати.

Не секрет, що саме Андрій Богдан був автором ідеї, щоб Володимир Зеленський пішов у президенти. І зважаючи на те, що більшість оточення лідера “Кварталу 95” була проти цієї ідеї, вочевидь Богдан доклав чималих зусиль, аби переконати Зеленського, що він зможе бути хорошим президентом.

До цього Зеленський жив у світі сценаріїв і добросовісно грав свої ролі. Його любили і йому аплодували. У другому турі виборів президента він отримав найвищу міру народної любові й довіри.

А далі у сценарії реаліті-шоу “Слуга народу” настав етап “Імпровізація”. І він затягнувся не на кілька днів, а на кілька місяців з перспективою на роки. Спершу президент узяв свитку зі свого серіального героя, розігнав старий парламент і поїхав у регіони виховувати місцеві еліти. Не всім сподобалось, але спрацювало. Президент отримав іще один небачений кредит довіри для своєї політсили на парламентських виборах, але заразом і абсолютну повноту не лише влади, але й відповідальності.

Зеленський мав усе, але тепер виникла проблема – народ треба задовольняти не лише видовищами, але й хлібом.

І от раптом у молодої команди: невиконаний план щодо митниці, промисловість падає, людям принесли дві платіжки на газ, гривня міцна, але ціни не падають, а Кабмін собі виписав премії, і новенькі депутати щодня генерують скандали в турборежимі.

До того ж на одному вусі у тебе висить один олігарх, якому конче треба повернути втрачений банк, на другому – його конкурент, який скаржиться, що купують не ту електроенергію. І вишенькою на торт якась добра душа записує таємну розмову в Кабміні, де прем’єр називає себе профаном, а про тебе каже, що туман в голові.

Президент, який звик, щоб його любили і аплодували, не зможе такого терпіти. Від відставки Олексія Гончарука у січні врятував лише форум у Давосі, на який без прем’єра краще не їхати.

А далі президент мав визначитись із тим, хто його замінить.

Ще в січні “Буквам” стало відомо, що президент має два сценарії пошуку прем’єра: поміняти Гончарука на ще одне молоде дарування (скажімо, Юлію Ковалів), щоб потім було не шкода звільнити або ж взяти когось із бувалих. Тут було три варіанти – Хорошковський, Тігіпко або Аваков.

При цьому в кулуарах відверто обговорювали, що Ігор Коломойський хотів би бачити на посаді голови уряду Юрія Вітренка. А з середини лютого Вітренка вже називали головним кандидатом.

Втім, як стверджують джерела видання, Вітренко сам зрізав свою золоту гілку – попросивши перед призначенням в уряд виплатити його премію за газові контракти. В Офісі президента гарантувати таку виплату відмовились. Тож переговори зайшли у глухий кут.

Наступним кандидатом на кастингу виявився Сергій Тігіпко. Інформацію про те, що він веде переговори з президентом, одночасно дали кілька ЗМІ і навіть обіцяли, що призначення відбудеться з імовірністю 99 %.

Але до 28 лютого 99 % перетворились на 0 %.

І незважаючи на те, що на Банковій воліють розказувати, що переговори з Тігіпком закінчились нічим, бо на заваді стала його робота в уряді Януковича і те, що він підпадає під закон про люстрацію, є інша версія подій.

Умовою свого призначення Тігіпко поставив те, що він заходить в уряд з кількома своїми міністрами, а решта міністрів підпорядковуються йому, а не бігають через його голову узгоджувати позицію на Банкову.

“Тігіпко вже колись розміняв третій рейтинг в країні на крісло сьомого віце-прем’єра в уряді Азарова. І в свої 60, маючи успішний бізнес, він, вочевидь, хотів би лишитись в історії, а не знову в неї вступити”, – каже один із депутатів на умовах анонімності.

“Такі люди не заходять у владу на правах весільних генералів, а в Зеленського, вочевидь, зрозуміли, що якщо дати владу такому прем’єру, як Тігіпко, то весільним генералом стане президент”, – додає інший депутат.

Судячи з усього, з таких саме причин провалились і переговори з Валерієм Хорошковським.

Тому виникло запитання, що робити далі – лишати ще Гончарука чи шукати йому альтернативу. Потрібен був прем’єр, який би слухав президента, не мав політичних амбіцій і бажання стати політичним гравцем. І таким кандидатом виявився Денис Шмигаль, якого місяць тому призначили віце-прем’єром з децентралізації і який ще рік тому працював на Бурштинській ТЕС Ріната Ахметова.

“Впевнена, що Шмигаль буде хорошим прем’єром – він економіст, він поуправляв областю і він не має політичних амбіцій”, – задоволено розповіла “Буквам” одна з депутатів.

Але ще в неділю депутатів СН кидало кожні 15 хвилин то в гаряче, то в холодне – то Гончарук лишався, то його звільняли.

“Прем’єр лишається, домовляються щодо міністрів”, – казав один депутат.

“Хто наступник – ще не вирішили на 100%, думаю, що остаточно це стане зрозуміло у понеділок-вівторок. Але з Гончаруком вирішили попрощатися. Президенту набридло виправляти його помилки”, – розповідав “Буквам” інший депутат від СН.

Основні зауваження: “провалені надходження до бюджету, незрозуміла економічна політика, підготовка до другого етапу медичної реформи, неприємна ситуація з платіжками”.

Втім, навіть у цій відставці був нюанс – щоб вона відбулася, Гончарук мав би написати заяву. А весь день вівторка депутати більшості повторювали, що заяви вони не бачили. Втім, вони могли б учинити так, як робили попередники – коли в 2016-му депутати звільняли Арсенія Яценюка, вони відкликали своє попереднє рішення по звіту уряду. За цим самим сценарієм нова влада могла відкликати схвалення програми уряду, що давав Гончаруку річний імунітет.

Втім, увечері якась заява з’явилась. А президент представив фракції монобільшості свого кандидата в прем’єри.

По суті Гончарука визнали винним за відсутність хліба.

Але потрібен був іще винний за відсутність видовищ. У рамках своєї виборчої кампанії Зеленський обіцяв, що “весна прийде – саджати будемо”. Втім, за майже рік у владі нікого з попередників не було покарано. Якщо не брати до уваги кілька місяців арешту Сергія Пашинського у справі за сварку з Хімікусом. І енну кількість проваджень щодо Петра Порошенка в ДБР за заявами Портнова.

Головну провину за цим пунктом чомусь повісили на Генпрокурора Руслана Рябошапку.

“Нам здається, що він спеціально так робить, щоб вони не сіли – коли йому приносять готову справу, він її раптом вирішує перерозподілити на НАБУ, і далі розслідування починається знову”, – каже один із впливових депутатів.

У комплекті з Рябошапкою на звільнення міг би піти ще й директор НАБУ Артем Ситник. Але, на його щастя, закон про антикорупційне бюро виписаний так, що легше ліквідувати саме Бюро, ніж звільнити Ситника.

До речі, в депутатів є і такий задум – якщо їм за кілька місяців не вдасться прибрати директора Бюро через аудит, його хочуть прибрати через переформатування НАБУ.

Претензій до представників МВС, ДБР та СБУ в депутатів і Банкової чомусь немає.

Можливо, тому, що до них немає зауважень в олігархів та керівників держави.

“Якщо в Генпрокурора тебе футболять, то в Авакова тобі через три дні подзвонить регіональний начальник і доповість, що там у твоїй справі”, – розповідають депутати секрети того, як їхні серця підкорив Арсен Аваков. Ця формула не нова – їхніх попередників голова МВС приручив так само.

Але, судячи з усього, як Аваков приручає депутатів, так само і олігархи приручають президента Зеленського.

Не секрет, що поразка Петра Порошенка була також результатом тихої змови олігархів проти нього.

І в боротьбі проти п’ятого президента вони поставили на головний соціальний тренд – запит на нові обличчя.

По суті, вони вчинили так само, як робили на початку Х сторіччя венеціанські купці, які давали молодим підприємцям заробити статки на супроводі морських вантажів та торгівлі. Навіть якщо молодий чоловік не мав капіталу, а вкладався старший партнер, за роботу в морі і торгівлю в інших країнах він отримував значне збагачення. А потім просування в органи влади.

Проте формула коменди венеціанським купцям дуже швидко набридла, і вони викинули новачків із влади. І щось схоже на це відбувається зараз і в Україні – люди, які керують країною 20 років, викидають з влади тих, кого вони використали, щоб цю владу тримати й далі.

Питання відставки Гончарука вирішено, за ним слідом піде керівник митниці Макс Нефьодов, Ситника та Рябошапку від швидкої відставки врятують хіба що посли ЄС.

Натомість новим прем’єром стане Шмигаль, який працював у Ахметова, на міністра економіки номінують Романа Жуковського, який працював із Сергієм Льовочкіним в адміністрації Януковича, а його матір Валентина Жуковська працювала в банку і на заводах Дмитра Фірташа. Міністром оборони замість Андрія Загороднюка стане Олег Таран, якого пролобіював Андрій Єрмак, а в Мінрегіон прийде голова Київської області Олексій Чернишов, який починав у бізнесі з нардепом від ОПЗЖ Олександром Фельдманом. МОЗ може очолити Ілля Ємець, якого колись на цю посаду вже пролобіювала Тетяна Бахтєєва.

Таким чином, президент знімає ширму нових облич і переходить до етапу конструктивного діалогу зі знайомими обличчями. Не тільки на рівні уряду, але й на регіональному. Вчора кандидат від “Слуги народу” по 179 округу зняла свою кандидатуру на користь ексголови області Юлії Світличної, пов’язаної з Ігорем Райніним і ОПЗЖ. Як відомо, головна задача президента на виборчу кампанію з місцевих виборів – не конфліктувати з регіональними елітами.

Що зробило в цей момент найбільше зібрання нових облич? Трошки понервувало в чаті “Слуг”. Після чого їх попросили прийняти волю президента. Перед зустріччю з президентом вони обіцяли висловити своє “фе” щодо відставки Гончарука, але промовчали, бо розуміють, що наступними новими обличчями на вихід можуть стати й вони.