За останні роки Бровари кілька разів опинялися  в епіцентрі скандалу. У травні в місті сталася перестрілка, пов’язана з переділом сфер впливу на ринку маршрутних перевезень. Потім місто опинилося в епіцентрі сварки “Слуг народу” за місця в списку. 25 жовтня стало зрозуміло, що вибори в місті не відбудуться, бо спостерігачі “Голосу” побачили, що деякі бюлетені пронумеровані. І ось учора мер Броварів заявив про своє побиття. Що відбувається в передмісті Києва і чи справді тут така бійка за владу, спробують пояснити Букви. 

17 січня в Броварах  мають відбутися повторні вибори. Причиною цьому стала спроба порушити таємницю голосування 25 жовтня, під час першого туру. Тоді  спостерігачі від “Голосу” помітили, що на бюлетенях та корінцях проставлені номери, які допоможуть відстежити, як хто голосував. 

Ще до кінця голосування партія “Голос” та кандидат від неї Андрій Саук заявили, що вони оскаржать голосування в суді. Суд визнав вибори недійсними та постановив провести повторні.

Згідно з даними ЦВК, за результатами першого туру чинний мер Броварів Ігор Сапожко (партія “Команда Ігоря Сапожка – Єдність”) отримав підтримку 13798 виборців (44,07%). На другому місці – висуванець від партії “Слуга народу” Дмитро Ратніков (4186 голосів, або 13,37%). 

Цікаво, що саме Ратнікова Сапожко звинуватив в тому, що були надруковані бюлетені, які  порушували таємницю голосування. Бо друкувала їх родинна друкарня Ратнікова “Новий друк”.

Сапожко послався на матеріали слідства, яке встановило, що між Броварською територіальною виборчою комісією та ПП “Комерційне підприємство “Укрсіч” було укладено договір щодо виготовлення  бюлетенів. Далі “Укрсіч” уклала договір субпідряду на виготовлення бюлетенів із ТОВ “Новий друк”, яке й надрукувало ці бюлетені. 

Свою причетність Ратніков до фальсифікацій заперечив і заявив, що поліграфісти не вигадують, що друкувати в бюлетені, а роблять те, що їм дала ТВК. 

“У чому суть порушень? Не зрозуміла суть претензій.  Бюлетені з повітря не беруться, ТВК вирішує які та де бюлетені друкувати”, – заявив Ратніков сайту Трибуна Бровари. 

А в ТВК своєю чергою заявили, що  індивідуальний номер на бюлетенях – один із 5 звичайних ступенів захисту від підробки, які обрала комісія серед запропонованого переліку підрядником ПП “Укрсіч”. 

Тут слід зробити відступ, і розповісти, що протистояння Ратнікова та Сапожка геть не нове, а має певну історію. Так само як і пояснити, звідки взявся Сапожко у місті Бровари, адже він мав київську прописку.

 

Експедиція до Броварів

 

До 2006 року Сапожко був водієм-експедитором. А у 2006 він став депутатом міськради від “Батьківщини”. як пише місцеве видання “Маєш право знати”, Сапожка тоді в міськраді вважали протеже Сергія Осики, який був народним депутатом і разом з Богданом Губським та Костянтином Бондарєвим мав вплив на Київську область. Чим мав зацікавити Осику водій-експедитор? У Сапожка є родич Олег Колесніков, чоловік його сестри. Останній за інформацією місцевих ЗМІ працював у  Службі безпеки Юлії Тимошенко. А до того Сапожка і Колеснікова пов’язували з рекетом.

У міськраді Сапожко потрапив “під крило” місцевого забудовника, власника ПДБП Ігоря Трощенка. І в потрібний момент забудовник привів Сапожка до посади секретаря ради. Для цього знадобилося небагато — депутати міської ради отримали квартири в новозбудованому комплексі Трощенка в кредит на 5 років (правда, здається, кредит не платили).

Згодом  через конфлікти за землю в Трощенка почався конфлікт не лише з Богданом Губським, а й з мером Броварів Віктором Антоненком. Трощенко ініціює відставку мера, і вона вдається. Ось лише вибори в місті не призначили, бо їх заблокували за зверненням свого ж депутата, який поскаржився, що Антоненка зняли незаконно. Так, у політиці буває і такий цинізм. Так Сапожко і став в.о. мера Броварів. І лишався ним до 2010 року, коли Трощенко вже передрейфував до Партії регіонів, яка отримала владу на президентських виборах.

 

Зміна сірого генерала 

 

У 2010 Сапожко, який на той час з’являвся в компанії Миколи Азарова, переобрався мером Броварів. Одним з його опонентів міг би бути Дмитро Ратніков. Утім, за офіційною версією Ратнікова зняли з виборів. За неофіційною це було розіграно навмисно, щоб він не заважав потрібному кандидату, а за це він мав би отримати посаду в органах влади. Натомість не отримав. Розраховуватися з ним Партії регіонів довелось 2 роками пізніше –  щоб Ратніков не заважав “масажисту Азарова” балотуватися  у 97 окрузі, його призначили радником-посланником з економічних питань Посольства України в Російській Федерації. “Масажисту Азарова” це не допомогло – округ виграв ударівець Павло Різаненко.

Але після цих виборів уже змінилися розклади всередині пари Сапожко — Трощенко. Бо після перемоги Януковича на землю і забудову в Броварах починає претендувати такий собі Віктор Поліщук – власник банку “Михайлівський”, мережі гіпермаркетів “Ельдорадо”, ТРЦ “Гулівер” у  Києві та ТОВ “Альянс Новобуд”. Поліщука називають другом Саші Януковича та родичем експрезидента Росії Дмитра Медведєва. Поліщук досить швидко адаптується в Броварах і стає найбільшим забудовником міста.   

Місцеві забудовники, включаючи Трощенка,  стали говорити про нього, як то кажуть “на Ви й пошепки”, а потім і геть відійшли від справ.

У 2013, за кілька місяців до початку Майдану, Броварська міськрада передала оточенню Поліщука землі державного підприємства  “Радіопередавальний центр”. На цьому місці мали начебто будувати фабрику німецького фармацевтичного гіганта – компанії “Bayer AG”.

Звісно, з часом німці від цього відхрестилися.  А землі, де були особисті ділянки 48 броварчан, отримала компанія такого собі Анатолія Гунька “Інтер-профіт”.  І поки хтось мерз на Майдані, за лічені місяці на виділених землях виросли одні з найвідоміших житлових комплексів Броварів Лісовий та Зелений квартали.

Після Майдану розслідування розподілу броварських земель стало предметом боротьби місцевого депутата-мажоритарника Павла Різаненка, але скільки б він не ходив по прокурорах, справа не надто розслідувалася. Здається, прокурорів теж псувало квартирне питання.

Лише єдиний раз прокуратура запрацювала на повну, коли інтереси Поліщука пішли всупереч інтересам оточення ексгенпрокурора Віталія Яреми, яке теж будує в Броварах житлові комплекси.

Представником інтересів Поліщука виступав і далі Анатолій Гунько, тепер вже новообраний депутат Верховної Ради від “Слуги народу”.  

Цікаво, що вже й після Майдану Сапожко лишався в Партії регіонів, але потім знову знайшов старі зв’язки з “Батьківщиною”. Відтак він зберіг посаду мера й у 2015.

Старі друзі й старі конкуренти 

З наближенням кампанії 2020 в місті поповзли чутки, що Сапожко знову зблизився з Поліщуком. 

Водночас восени стався конфлікт за місця в списку між депутатом “Слуг” від Броварів Миколою Галушком та куратором Київщини Олександром Дубінським. Галушко звинуватив куратора області в продажу місць. Останній же звинуватив Галушка у співпраці з Сапожком.

Саме після цього конфлікту раптом кандидатом в мери від “Слуг” став Ратніков (спершу був інший претендент, чию рекламу вже розвішали по місту), якого в Броварах вже встигли й забути.

Утім, саме Ратніков, а не кандидат від ЄС чи Голосу зміг найближче підійти до Сапожка. Але виграти б навряд чи зміг. 

І все б завершилось тихо, якби хтось не помітив дивний формат бюлетеня, а також спостерігачів на дільницях, які плуталися –   чи вони від УДАРу, чи то від Єдності, чи “Батьківщини”, але уважно стежили за цифрами, які їм казали члени ДВК.

Здавалось би, після цього має бути драйвова кампанія в місті, але її немає. Кампанія йде за інерцією. Хоча дещо в розкладах у місті змінилося. Від ускладнень коронавірусної хвороби помер кандидат від ЄС Валерій Іваненко. Тепер у мери висувається його син Олег, який більш відомий у місті. Відтак Ратніков може і програти друге місце представнику ЄС. На додаток, ще не факт як складеться історія в другому турі між Іваненком і Сапожком.

І тут раптом мера пограбували й побили.

Місцеві депутати не надто вірять у політичні розбори. “Насправді, крісло мера не особливо потрібно ні “Слугам”, ні ЄС. Тому все йде за інерцією. І щоб хтось замовляв Сапожка сенсу немає. Це або їхні внутрішні розбори з родичами та спонсорами, або піар. Може, згадали, як Різаненка побили й він переміг”, – сказав співрозмовник Букв у міськраді.

Сам же мер виставив фото, що доводить, що його побили та він не збрехав. 

Слід зауважити, що торік на мера вже нападали. Втім та історія розголосу чомусь не отримала.