Любові всі віки підвладні, але.
Класик

 А знаєте,  у нас історичний прорив. Сучасне розвинене суспільство перестало клинитися на темі шлюбу. Інститут шлюбу прямо зараз зазнає змін, і ніхто не має гадки, куди вони нас всіх заведуть. При цьому любити хочеться ще сильніше, тому що можна багато чого, а вибір завжди хвилює. Тобто пробуджує інтерес.

Загадка природи: чому ми вічно обираємо не того партнера? Втім, не така вже й загадка, якщо спочатку визначитися, чи все в порядку з любовними стосунками.

Зі стосунками щось не так, якщо “кохаю”  означає  “я страждаю”.  У здорових любовних стосунках  страждань не більше і не менше, ніж у стосунках з котиком. Хіба що вони яскравіші. І то, щирі шанувальники котиків можуть посперечатися.

З любовними стосунками щось не так, якщо ви боїтеся назвати їх коханням. У нас і без того достатньо стосунків  різного ступеня близькості: з колегами, з друзями, з особистим лікарем і сусідами по будинку. Людське ж серце вимагає ще й  кохання, і підмінити одне іншим не вийде.

З коханням  щось не так, якщо майже всі наші розмови з друзями присвячені проблемам, думкам, почуттям і витівкам партнера. Кохання не має займати весь простір, якщо воно  триває довше місяця-трьох.

Зі стосунками  щось не так, якщо в них ми стаємо психотерапевтом партнера, шукаючи пояснень його смутку, дратівливості, відстороненості в його дитинстві. Чесно кажучи, в такому разі взагалі не йдеться  про партнерство.

З  коханням  щось не так, якщо ми підбираємо розвивальну літературу, відшукуємо фільми та переказуємо чужі історії, які можуть “допомогти” партнеру. Схоже, в такому разі  ми кохаємо  не його.

З любовними стосунками щось не так, якщо нам не подобається в партнері занадто багато, але ми впевнені, що наші терпіння, м’якість, ніжність і  симпатичність розпалять у ньому бажання змінитися. Чого б це?

З будь-якими стосунками щось надто  не так, якщо вони загрожують нашій безпеці. Неважливо, йдеться  про емоційний стан, здоров’я або життя.

Але так відбувається. Чому ж ми раз по раз продовжуємо обирати не того чи не ту? Відповідей безліч, і я назву лише деякі з них.

Найочевидніша  — тому що у всіх є власні проблеми. Наодинці з собою їх може бути не видно. Чим ближче підходимо до іншої людини, тим ясніше вони проступають. Партнер стає подібний до дзеркала в театральній гримерці. Кожна зморшка на світлі. І так хочеться образитися на дзеркало.

Але й  ми в коханні  зображаємо  когось. Ми намагаємося дізнатися один про одного більше, але дізнаємося лише відредаговані історії. Ось і виходить, що в близьких стосунках рано чи пізно спливає саме те, що старанно приховувалося не лише від інших, але й  передусім від себе.

Інша відповідь теж лежить в площині самообману. Ми всі шукаємо в коханні  щастя. Точно? Ні.

Якщо   йдеться  про побудову довгострокових стосунків, з’ясовується, що шукаємо ми не абстрактного щастя, а того, до чого звикли з дитинства. А тут вже хто до чого звик.

Є така думка: життя підносить нам уроки. І якщо ми урок не вивчимо, він повториться знову й знову. Це висловлювання добре описує те, що з нами відбувається після дорослішання.

У дорослих стосунках  люди часто намагаються відтворити свої дитячі відчуття. Вони дають дорослій людині розслабитися, відпустити страх, довіритися партнеру, без чого  кохання не розвивається. Але якщо дитинство протікало не за найвдалішою у світі схемою, дорослий заново відбудовує те, що добре знає, і або плутає його з коханням, або намагається отримати інший результат.

Батьки — вони ж живі. І страшно подумати, скільки з них не люблять або не вміють любити своїх дітей, але не признаються в цьому навіть під тортурами.

А тепер, дівчата, уявіть, що ваш, скажімо, тато пів життя вас критикував, пояснював, що треба зробити, щоб бути красунею, а що — щоб розумницею, і як ви не старалися, залишався незадоволений, а потім і взагалі злиняв з сім’ї, клянучись, що як і раніше залишається вашим татом.
А чоловіки, навпаки, уявіть, що мама, бажаючи вашої самостійності, надовго залишала вас одного, наказувала “словами”  розбиратися зі зграєю булерів, сміялася над вашими страхами темряви та висоти й на добу зачинялась  у своїй кімнаті через двійки з праці.

І це я описую звичайні життєві ситуації, не торкаючись важкого насильства, згубних залежностей і інших жахів, які всередині сім’ї такими вже прямо жахами не здаються, бо дорослі звикли, а дитина не народжується з розумінням, де проходить межа норми.

Уявили, так? Такі речі важко обговорювати з іншими й нереально забути. Вони пронизують все життя. І ось людина починає проробляти все, щоб довести собі, що може бути й інакше. Ланцюжок експериментів, природно, проводиться на партнерах. Причому щоразу  обирається не той, з яким спершу все було б надійно, спокійно і радісно. Обирається той, кого потрібно “виправити”.  Ще краще, якщо він «”виправиться”  сам, перервавши тим самим порочне коло взаємного мордування. Чи потрібно говорити, що ймовірність перемоги — приблизно як у сніжинки перетворитися на тролейбус?

Ще одна відповідь на питання, чому ми можемо весь час обирати не того партнера — пошуки ідеалу. Таке часто стається в сім’ях, де батько з тих чи інших причин визнається зразком всіх кращих якостей, а мати грає не надто  значну роль. Неважливо, хлопчик чи дівчинка, — виростаючи, обидва можуть шукати собі в партнери богоподібну істоту, яка буде, і собі, обожнювати їх самих. Ці пошуки або не мають успіху, або штовхають на самообман, який рано чи пізно розкривається. Після марних спроб напоумити партнера, він буде визнаний “не тим”, і пошук продовжиться. Втім, для більш безтурботних і самостійних партнерів в цій історії все небезнадійно: багато людей з часом вчаться приймати один одного.

Як же нам знайти його або її — тих самих, правильних і потрібних?

В ідеалі, для початку усвідомити свої власні проблеми. Повирішувати всі одним махом не вдасться, та й не потрібно. Важливо хоч приблизно розуміти, хто ви є і який  ваш  тіньовий бік.

Другий крок — відмовитися від абсолютизму. Ні, вам не потрібно знижувати планку. Нехай буде така, як вам підходить. Але перестаньте запихати в образ коханого або коханої абсолютно всі риси, які сподобалися вам за все життя. У партнера теж є неприємний  для вас бік, і він  якось врівноважує бажані якості, пов’язані з ним.

Звідси третє. Вашою, швидше за все, буде не та людина, від якої ви не можете відвести очей. І не та, з якою, як часто кажуть, ви дивитеся в одному напрямі. Найбільш вашим виявиться той чи та, з ким у вас багато спільного, але є і бажання, і терпіння спокійно домовлятися, коли смаки й вибори не збігаються.

Річ не в тому, чи є у вас сьогодні пряник у вигляді сердечка з вашими іменами, виведеними цукровою глазур’ю. Річ у тім, наскільки зручно і весело вам буде його ламати навпіл і їсти разом, можливо, намазавши джемом і гірчицею свої половинки.