#Букви згадують, якими зусиллями Трампові обійшлася відчайдушна боротьба за другий термін.

Вибори в демократичних країнах, зазначають політологи, схожі на лакмусовий папірець. Вони показують, наскільки демократії стійкі, наскільки вони здатні згинатися не ламаючись, навіть якщо зіткнуться з серйозними викликами з боку обраних лідерів, які тягнуть інститути в авторитарному напрямі.

Вибори 2020 року стали для американської демократії серйозною перевіркою на стійкість. Журналісти й політологи оцінюють діяльність Трампа   останніми місяцями як “напад на демократію” і навіть як “безкровний державний переворот”. Про те, що Трамп підриває довіру до демократичних інститутів та до виборів як таких, кажуть і міжнародні організації.

Трамп змусив широке коло осіб — від чиновників у штатах до суддів Верховного суду — адаптуватися не лише  до проблем, пов’язаних з пандемією, а й до невпинних нападок і тиску  в публічному просторі (вчиненими як ним  особисто, так і через інших республіканців і консервативні ЗМІ), підштовхуючи їх в обхід закону ігнорувати волевиявлення громадян.

“Його нападки вчиняли  додатковий тиск на посадових осіб, які проводять вибори, і працівників виборчих комісій, які зіткнулися з погрозами, спробами залякування і явним тиском з метою ігнорування волі виборців”, — зазначають політологи Сьюзан Хайд і Елізабет Сондерс.

Змусити виборчих чиновників вирішувати, чиї голоси мають значення і можуть бути зараховані, було єдиним способом для Трампа позбавити Джо Байдена перемоги, зазначає оглядач NYT Чарльз Блоу.

“Єдиний спосіб, у який Трамп міг досягти своєї мети — позбавити Джо Байдена його законно заслуженої перемоги, — це якщо деякі люди або організації — законодавчі збори штатів, судді або Верховний суд — погодяться відкинути мільйони законно поданих голосів”, — пише він.

У  рамках зусиль з “відвоювання перемоги” Трамп вдавався до розпалювання теорій змови, тиску на чиновників, а також до того, що ЗМІ тепер називають “знущанням з  судової системи”.

Теорії змови

Трамп розгорнув масштабну дезінформаційну кампанію ще до початку виборів. У зв’язку з пандемією коронавірусу американцям було вирішено дозволити голосувати на виборах поштою, що Трамп довгі місяці безпідставно називав підступами демократів, спрямованими на “крадіжку” перемоги.

Міф про підготовлені махінації знаходив широкий відгук у Мережі, через що соціальним мережам довелося почати боротися з поширенням фейків від президента. Так він став першим лідером держави, дописи якого в Twitter отримали позначки як такі, що містять неправдиву інформацію.

Понад третину його дописів, написаних після виборів, отримали такі позначки. У Twitter Трамп безпідставно заявляв і про “велику перемогу” в штатах, де насправді програв, і про махінації та “шахрайство” під час підрахунку голосів. Не забував він і репостити інших відомих дезінформаторів, що вторили його думкам.

Конспірологічні ідеї про “крадіжку” виборів активно поширювали прихильники теорії змови QAnon (на підтримку яких, до слова, Трамп навіть висловлювався публічно).

Як відомо, рух спершу  утворився в середовищі тих, хто вірив у дописи загадкового аноніма Q, який нібито належить до глибоко засекреченого кола радників президента Трампа. Зміст повідомлень аноніма спочатку стосувався того, що Трамп мав викрити масштабну схему сексуальної експлуатації маленьких дітей, до якої нібито залучені лідери Демократичної партії та деякі знаменитості, які до того ж поклоняються Сатані (так звана “глибока держава”).

Тепер же QAnon об’єднує прихильників різних старих теорій змови, ще й надто, ж спільнотою створюються і просуваються нові. Вони стосуються широкого кола тем, включно з тим, що пандемію COVID-19 вигадали, а коронавірус поширюється через вежі 5G.

Про те, як кампанія Трампа використовувала QAnon для переобрання президента, ми раніше докладніше розповідали в матеріалі.

У травні 2019 ФБР публічно попереджало, що теорії змови на кшталт QAnon можуть “дуже ймовірно” мотивувати злочинну та часом  насильницьку діяльність. Також QAnon був названий ФБР потенційним підбурювачем до внутрішнього тероризму.

Примітно, що саме послідовники QAnon були представлені на масштабних мітингах проти результатів виборів. Ці протести були пов’язані з численними сценами насильства.

Тиск на штати

Трамп, очевидно, використовував всі доступні інструменти (законні й не дуже), щоб спершу спробувати змінити результати виборів в окремих штатах, а після, щоб відтермінувати їхню сертифікацію.

Запекла боротьба велася в штатах Пенсільванія, Джорджія, Мічиган і Вісконсин. Зокрема, команда чинного президента вимагала перерахунку голосів. Виборчим чиновникам Джорджії довелося вручну перераховувати голоси тричі, і тричі вони підтвердили перемогу Байдена. Аналогічна ситуація сталася у Вісконсині. Що не дивно, адже журналістам не вдалося підтвердити жодного випадку шахрайства в розмові з відповідальними за вибори чиновниками.

У міру того як штати починали засвідчувати результати своїх виборів, можливостей оскаржити результати залишалося дедалі менше. Тоді Трамп почав викликати чиновників “на килим”.

Наприклад, особиста бесіда в Білому домі відбулася з представниками штату Мічиган. Результатів ця зустріч не дала, оскільки жодних доказів фальсифікацій у чиновників не було.

“Ми ще не отримали жодної інформації, яка змінила б результат виборів в Мічигані, і, як законодавчі лідери, ми будемо діяти за законом”, — заззначили в спільній заяві після зустрічі з Трампом лідер більшості в сенаті Майк Ширкі і спікер палати представників штату Мічиган Лі Чатфілд.

За інформацією джерел CNN, на зустрічі Трамп “не чинив відкритого тиску на законодавців”, але звинувачення на адресу президента про те, що зустріч була “пропагандистською”,  все одно посипалися.

Тим більше, що після цієї зустрічі республіканці почали вимагати відтермінування  підтвердження результатів виборів у  цьому штаті, а Трамп у  соцмережах заявляв, що невдовзі  будуть надані докази фальсифікації.

Суди (без) кінця

Трамп та інші республіканці подали десятки позовів, оскаржуючи вибори 2020 року. Їх основні зусилля були зосереджені в Пенсільванії, яка дала обраному президенту Джо Байдену достатньо голосів виборників, щоб завершити перегони. Однак у  цій боротьбі були й свої недоліки, адже оскаржувати іноді намагалися і результати в округах, де Трамп здобув перемогу.

Судові процеси щодо результатів виборів дали ефект протилежний тому, який замислювався. Марними були й спроби в апеляційних судах відновлювати ці судові процеси.

З самого початку судових розглядів Трамп погрожував Верховним судом. Експерти припускали, що суд, ймовірно, згорне спроби Трампа піти коротким шляхом, і президенту доведеться спочатку звертатися до судів на рівні штатів, а лише наприкінці — до Верховного суду.

Також припускали, що Верховний суд не піде на втручання у цю боротьбу. Логіка була простою: цього ніколи не ставалося раніше, не станеться й тепер.

Однак причини для сумнівів все ж були. Олії у вогонь підлило й те, що у вересні, за 1,5 місяця до виборів, у Вашингтоні на 88 році життя померла найстаріша з членів Верховного суду Рут Бейдер Гінзбург. На її місце прийшла представлена ​​Трампом консерваторка Емі Коні Барретт. Таким чином у Верховному суді сформувалася консервативне більшість — шість консерваторів проти трьох лібералів.

Але і тут нічого надзвичайного не сталося. 11 грудня Верховний суд США відхилив позов штату Техас щодо невизнання підсумків президентських виборів в ряді штатів, заявивши, що відповідного права оскаржувати таке у штату немає. Примітно, що цей позов, хоча його перспективи й були вельми сумнівними, знайшов широку підтримку у республіканців у Палаті представників.

Цікавим аспектом цієї боротьби через суди є аспект фінансовий. І перерахунки голосів, і судові позови коштують чималих грошей. Фінансування здійснюється коштом пожертвувань американців, які підтримують Трампа. Уже припускають, що на цьому президент може й нажитися.

“Апарат передвиборчої кампанії Трампа продовжував агресивно збирати пожертви під приводом підтримки його різних юридичних заперечень проти обрання Джозефа Р. Байдена-молодшого, але на цей момент 75% пожертвувань надходять до нового комітету політичних дій, який Трамп сформував в середині листопада. Решта 25 відсотків надходять до  Республіканського національного комітету. Лише якщо донор дає понад 6000 доларів, будь-які кошти надходять на офіційний рахунок “перерахунку голосів” пана Трампа”, — повідомила на початку цього місяця The New York Times.

Чарльз Блоу, оглядач видання, заявив, що це — “найбільша омана в історії президентства”.

Тепер, коли боротьба за нібито вкрадену перемогу, здається, добігає логічного кінця, Трамп запевняє, що просто “хоче припинити те, як світ вбиває сам себе”, просто стурбований тим, що у США буде “нелегітимний президент”.

Те, що дії Трампа не зламали, але похитнули віру американців у  демократію, не викликає сумнівів. Однак про те, наскільки серйозні наслідки — судити поки зарано.