Чи погано це? У кожної медалі — дві сторони. Неприємна — діти стали відчутно цинічнішими. Раніше Дід Мороз експлуатувався батьками як знаряддя своєрідного шантажу. Поводься добре — отримаєш подарунок.

Неслухи в минулі століття могли знайти під ялинкою замість подарунка гілку верби, як дуже прозорий натяк. Зараз ситуація повернулася в інший бік. Діти шантажують батьків їх же вигадкою, «наївно» вимагаючи від Дідуся планшети, лептопи та електроскутери. Відбувається це ближче років до восьми, тобто до другого препубертату, коли дитина починає пробувати на зуб сімейні підмурки. В той самий час навіть найбільш наївні серйозно ставлять під сумнів існування Діда Мороза і всіма силами намагаються викрити батьків у брехні.

Значить, десь вісім років — вік, коли час скидати маски та викликати дитину для серйозної розмови? Дослідження показали, що тут не все так просто. Виявляється, більшість опитаних дітей часто дають прямі відповіді, що не вірять в існування Діда Мороза, але потай всією душею сподівалися, що їх переконають.

Досвідчені батьки добре знають, що така поведінка взагалі характерна для другого препубертату. Дитина стає нестерпною, але спокушає батьків саме для того, щоб переконатися: чи вони встоять. Так діти борються зі своїм першим серйозним страхом беззахисності. Більш того, 30% дорослих випробовуваних повідомили, що саме випадкове або навмисне самовикриття батьків підірвало довіру до них на все життя.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Половина українців вірять у Святого Миколая

Виходить якийсь глухий кут. Піддаватися на шантаж недобре. Обрубувати дитячу віру в казку ризиковано, та й просто жорстоко. Як бути?

І тут можна звернутися до позитивної сторони медалі. Навіщо нам взагалі вся ця дивна гра? Можна ж просто купити подарунки та вручити під ялинкою. А що вийде якщо прибрати комерційний аспект?

На початку минулого століття молода радянська республіка, порушивши вікові підвалини та народні традиції, почала рішуче будувати щось своє, особливе. Розуму і досвіду будівельникам найчастіше бракувало. Частково перероблялися світські й релігійні правила, частково створювали свої, всупереч віковим традиціям. Саме тоді виникла дивна наука педологія. На щастя, довго вона не прожила й особливих слідів по собі не залишила. Педологи заперечували буржуазні ідеї, в тому числі й фантазії. Вважалося, що будівельнику комунізму казки не потрібні. З дітьми, вихованими в такій системі дуже швидко сталася проста річ. Говорячи сучасною мовою, вони почали емоційно вигорати та відмовилися приймати взагалі будь-яку нову інформацію, вважаючи її брехнею.

Річ у тім, що потреба в диві тим вища, чим безпорадніше людська істота. Маленька дитина — одна з найбільш безпорадних, найбільш безправних істот у світі дорослих. Щоб зберегти й мотивувати психіку до розвитку, природа велить їй фантазувати. Прибери диво — залишиться страх і почуття провини. Тому Дід Мороз, Санта Клаус, Миша-чарівниця, Зубна фея та інші дарувальники з різних світів і культур виконують серйозну місію: роблять малюка щасливим і впевненим.

І тут виникає зовсім тонке питання. Якщо мова йде не про конкретного персонажа, а про диво як таке, чи віримо в нього ми самі? Більшість — так. Хоча б на рівні звичайного везіння. І одночасно ні. Зріла особистість поєднує в собі відповідальність за свої дії з існуванням в реальних обставинах. І діє в цьому стилі: робить, що має, і сподівається на співпрацю та удачу. Може, саме тому більшість з нас так хоче зробити маленьке диво для тих, кого любить.

Тут і відкривається одна з відповідей, коли і як можна розвінчувати казку про Дідуся Мороза. До другого препубертату робити це безглуздо. Дитячий мозок розвивається і на більш ранніх етапах не здатний сприйняти таку правду. В районі восьми років — здатний, але частково.

– Мам, а сама ти віриш у  Діда Мороза?

– Я вірю в диво, дитинко. Хіба це не диво, що здійснилося твоє таємне бажання, хоч в листівці Дідові Морозу про це не було ні слова? Але і чарівникові потрібні помічники. Він приходить до нас, у світ магазинів, квитків на ялинки й добрих справ, які можна зробити нашими люблячими руками. Тому ми з татом йому трохи допомогли. Можеш і ти допомогти. Хочеш? Яке диво ми зробимо для бабусі?

Якщо цей або схожий, воістину чарівний трюк вдасться, дитина разом з вами потихеньку відсторониться і від п’яненьких бороданів в нечистих халатах (світлина  на пам’ять!), І від рекламних навіювань. І зрозуміє, і відчує, що серцем дива, його суттю є любов.

Чи вірите ви в таке диво? Його не потрібно розвінчувати.