Лише за останню добу на коронавірус в Україні захворіли 284 медпрацівники. При цьому понад 250 медиків від хвороби померли. “Щоразу, коли їдеш на виклик, не знаєш до кого потрапиш. Навіть, якщо викликали лікаря зі скаргами на високий тиск, то може виявитися, що насправді хтось квартирі хворий на ковід. І хоча ти в масці і в рукавичках, однак вони не захистять на 100% від інфекції”, – розповідає лікарка швидкої допомоги Оксана Сисак, яка сама перехворіла на коронавірус.
Оксана Сисак, лікар швидкої, працює у 11-му відділенні швидкої допомоги Києва
У вересні я захворіла на коронавірус і два місяці була відсутня на роботі. Коли на початку грудня я вийшла на своє перше чергування, то мені здалося, що я відпрацювала три зміни. Така страшенна втома – це один із симптомів перенесеної хвороби.
Після лікарняного в мене було відчуття, що потрапила в саму густину подій. За свою першу зміну мала 14 викликів. Швидку хворим доводиться чекати по 2-3 години. Однак проблем з госпіталізацією немає. Усіх хворих, яким потрібно було покласти в лікарню, вдалося госпіталізувати без проблем.
У порівнянні з вереснем дуже зросла кількість викликів з температурою. Викликають з температурою і 37,3, і 39. Дуже по-різному. Буває, що у пацієнта температура 37,3 уже два тижні і не спадає. Тоді і викликають швидку.
Але є й зворотний бік медалі. Якщо раніше люди більш уважно ставились до свого здоров’я і викликали швидку за найменшої підозри, то зараз більше запущених випадків. Не знаю, чому так трапилось. Можливо, тому що люди вже втомились жити в таких напружених умовах і сприймають коронавірус як ще один з різновидів грипу. Також поширене таке явище, коли сімейний лікар призначає терапію від коронавірусу, пацієнт купує препарати, п’є їх один день з надією на чудо. Однак після одного дня полегшення не настає і хворий потрапляє в лікарню з важкою формою ковіду.
Багато хворих починають займатись самолікуванням без консультації з сімейним лікарем. Наприклад, ми їздили на виклик до 13-річного хлопчика, в якого була температура майже 40 градусів. Батько давав йому жарознижуюче, але воно вже не мало результату. Дитина перед цим контактувала з хворими на коронавірус і їй уже потрібна більш комплексна терапія, а не лише жарознижуюче.
З позитивного, то у нас з’явилися зараз одноразові захисні костюми, які ми використовуємо під час викликів до хворих на коронавірус. Ще навесні їх було дуже складно дістати, був дуже великий дефіцит. Також у нас з’явились безконтактні точні термометри. Це економить час та зусилля, особливо при викликах до маленьких діток.
Разом з тим помітила ще таку крайність. Дехто з хворих на коронавірус боїться викликати швидку, щоб не побачили сусіди. Якщо вони про це дізнаються, то може початися цькування.
Але загалом люди стали більш недбалими. Від цього мені стає дуже сумно. Ще перед роботою мала розмову з незнайомцем, який відмовляється носити маску. Він не розуміє, що коронавірус може протікати безсимптомно, а за цей час він заразить велику кількість людей. Вважаю, що якби люди дотримувались правил, носили маску і мили руки, то кількість випадків захворювання на коронавірус зменшилася.
Читайте також:
Олександр Золотарьов, лікар-терапевт, головний лікар медичного центру “Доктор Харьков”
Листопад був дуже напружений. Бувало, що за день приймав по 50 і більше пацієнтів. Приходилося працювати з 6 ранку до 11 вечора. Так триває вже 3 місяці, з другої половини вересня. Зараз пацієнтів стало дещо менше. Чому? Ще не знаю. Можливо, через те, що багато людей уже перехворіли на коронавірус і мають антитіла.
Звертаються пацієнти з дуже різними скаргами. Дехто приходить з безсимптомним ковідом і про хворобу дізнається вже після тесту. Втрата нюху, смаку, головний біль, сухий кашель – найбільш поширені симптоми.
Дехто потрапляв до мене у стані вираженої задухи. Для таких пацієнтів ми вирішили купити кисневий концентратор, щоб мати їм можливість надати допомогу на місці, не чекаючи приїзду швидкої, бо може бути запізно. Ми замовили його в кінці жовтня. Чекати довелося два тижні.
Я веду амбулаторний прийом пацієнтів. Про те, що відбувається в стаціонарі, про нестачу місць та нестачу кисню чув від своїх пацієнтів. В кінці жовтня мені подзвонив мій однокласник. У його мами сатурація упала до 78%. Швидка відмовлялась їхати. Пояснювали це тим, що в лікарнях немає місць. Але нам якось вдалось таки знайти місце у лікарні. Як потім виявилось, була вказівка згори не брати важких хворих, бо не вистачає кисню.
Зараз поменшало людей, які вірять у різні теорії змови щодо коронавірусу. Люди частіше стали мити руки і ходити в масці. Хоча ще влітку в мене був пацієнт з ковідом, який відмовився від госпіталізації і поїхав маршруткою в Чугуїв. Без маски. Мені у розмові він пояснив, що відмовився лягати в лікарню, бо лікування надто дороге.
Зараз інколи в соцмережах бачу, як постять фотографії з масових заходів, де ніхто не одягає маску. Мене дуже засмучує, коли люди нехтують правилами безпеки, не миють руки і не носять масок.
Олег Яковенко, лікар-пульмонолог, завідувач відділення пульмонології Волинської обласної клінічної лікарні
З квітня по кінець листопада через моє відділення пульмонології пройшло понад 600 пацієнтів. Це переважно пацієнти з важкою і критичною формою COVID-19.
Останні кілька місяців приходжу на роботу о 7.30, повертаюсь о 21-22 вечора і так кожного дня. Фактично працюю 24 години 7 днів на тиждень.
За моїми спостереженнями, хворіють на коронавірус усі групи населення. Це і діти, і бабусі по 90 років. Однак серед хворих переважають люди у віці 40+. Особливо небезпечно, якщо ковід супроводжується якимись хронічними хворобами. В першу чергу мова йде про цукровий діабет та ожиріння. Якщо навесні і влітку ми спостерігали переважно кишкову форму хвороби, то зараз дуже почастішали пневмонії уже в перший тиждень хвороби.
Найвища смертність серед пацієнтів у віці 70-80 років. Найменша – серед дітей та, як не дивно, людей старших 90 років. Нещодавно з мого відділення виписали бабусю 94-95 років.
Часто доводиться читати про проблеми з киснем, однак у моєму відділенні цього не було. Ми обладнали киснем 38 ліжок ще на початку квітня, коли тільки розпочалася пандемія. Зараз у моєму відділенні 48 ліжок. Інколи доставляємо ще одне ліжко і виходить 49. У зв’язку з пандемією прийшлось переобладнати під палати маніпуляційні та перев’язочні. Для цих ліжок ми закупили кисневі концентратори. Частину з них передала держава, а частину – спонсори.
У нашій лікарні стоять дві 10-тонні бочки з киснем і вони постійно заправляються. Мені здається, що в Україні немає жодної лікарні з таким резервом кисню.
Що ж до коронавірусу, то дуже схоже, що це надовго. Мені здається, що перехворіє багато українців. Однак головне питання не в цьому, а в тому, які будуть наслідки цієї хвороби і для легень, і для організму в цілому. Це так званий постковідний синдром. Ми ще не знаємо, які будуть його симптоми і нам з ними ще доведеться зіткнутись у майбутньому.
Юрій Жигарєв, лікар-інфекціоніст
З початку епідемії коронавірусу я у складі різних комісій я об’їздив майже 50 лікарень у різних областях України. Був у Франківській, Закарпатській, Львівській, Чернівецькій, Тернопільській, Одеській та Харківській областях. У всіх областях ситуація дуже різна, але загалом можна сказати, що вона критична. Темпи нарощування інфраструктури в лікарнях не встигають за темпами зростання захворюваності.
Є області, які ковід зачепив більше, є області, які менше. Серед перших – Чернівецька та Львівська області. Вони першими відчули на собі удар ковіду, тут більш налагоджена інфраструктура. Серед других – Херсонська, Миколаївська, Одеська область. Влітку пандемія їх обійшла і коли на початку осені хвороба прийшла до них, то тут виявились не готовими. Однак на допомогу в Одесі прийшли волонтери. “Корпорація монстрів” в Одесі на 90% перекриває потреби в кисні. До їхньої появи в Одесі в цьому напрямку нічого не робилося зовсім.
Взагалі навесні ми упустили момент, коли можна було побудувати кисневі станції. На той момент у нас були і кошти і можливість. Зараз же все набагато складніше. Для будівництва такої станції необхідно два-три місяці. Для цього треба спочатку розробити проєкт, закупити обладнання тощо, а на це треба час.
Що ж до кількості хворих, то за моїм прогнозом вона буде лише зростати. Якщо буде більше хворих, то буде більше важких хворих, які потребують кисню. На 100 тисяч хворих припадає приблизно 5 тисяч хворих з важкою формою ковіду.
За законами епідеміології, щоб кількість хворих зменшилась, необхідно вводити жорсткий локдаун. Тоді люди сидітимуть вдома, менше контактуватимуть між собою і через два тижні кількість хворих почне зменшуватись. Однак в цього питання є і соціо-економічний вимір. Для економіки такий локдаун може стати катастрофічним. Тому при прийнятті рішення треба враховувати обидва фактори.
