На одному тижні сукупна влада встигла запропонувати ввести кримінальну відповідальність за маніпуляції в ЗМІ, закрити всі неприбуткові медіа, провести обшуки у формального власника найбільш рейтингового опозиційного телеканалу “Прямий” і ґрунтовно зіпсувати відносини із “Радіо Свобода”.

Всі ці ініціативи і дії виходили від представників різних груп впливу. В’язницею за маніпуляції дякувати журналістам запропонував міністр культури, молоді та спорту Володимир Бородянський, за сумісництвом – екс-топ медіа-групи Пінчука. Закрити всі збиткові ЗМІ – депутат від фракції “Слуги народу” Олександр Ткаченко, екс-топ медіа-групи Ігоря Коломойського. Наїзди на “Радіо Свобода” і “Прямий” здійснилися руками афілійованого з владою екс-заступника глави адміністрації президента Януковича, друга Андрія Богдана, Андрія Портнова. За його заявою проти журналістів американського радіо було відкрито кримінальну справу про незаконне стеження. Щодо обшуків у формальних власників “Прямого” – то їх проводило Державне бюро розслідувань – орган, про графік допитів у якому Портнов, здається, дізнається раніше слідчих.

М’яко кажучи, непоміченими не залишилися і погрози поки що керівника комітету із закордонних справ Ради Богдана Яременка, який пообіцяв посадити “від 3 до 7” фотокореспондента видання “Букви”, який зафіксував його інтимне листування із секс-працівницею в залі Парламенту.

Про мотиви цих дій і авторів ідей можна було б сперечатися в експертному і журналістському середовищі. Якби не одне “але”. У черговому прямому спілкуванні з народом з кабіни модного електромобіля Tesla сам президент з щирою простотою пояснив останні ініціативи влади щодо ЗМІ. Він заявив про те, що інформаційна війна з росЗМІ перемістилася на територію України. І сформулював своє розуміння маніпуляцій. Маніпуляції – це за версією Зеленського те, як ЗМІ висвітлюють процес розведення військ у Золотому й інші аспекти мирних ініціатив самого Зеленського. Ці слова дуже характерно наклалися на недавнє інтерв’ю глави Офісу президента Андрія Богдана, який розповів нам про те, що Зеленський втомився від критики в ЗМІ.

Загалом, після інтерв’ю Зеленського цілком очевидно, що закручування гайок ЗМІ – це процес, санкціонований президентом. І це природний процес для держави, яку він будує. Сам президент, нагадаємо, прийшов до влади саме на експлуатації цілком російського наративу про те, що війна вигідна не Путіну, а Порошенку. І цей наратив продовжує підтримуватися його командою і зараз. Просто до прізвища екс-президента додалася ще якась “войовнича меншість” і “націоналісти”.

Знає він і руйнівну силу маніпуляції. Адже він сам нещадно маніпулював громадською думкою в своєму серіалі і в своїх виступах. ЗМІ не можуть не дратувати Володимира Зеленського і через його власний непрофесіоналізм. Адже джерелом численних скандалів останніх місяців є словесний понос саме його призначенців і депутатів. Які були набрані з гівна, палиць і олігархічних груп, котрі не мають розумінням того, що таке політика Зеленського.

Тому логіка Зеленського залізна. Якщо дитя не може не обхезуватися, отже, треба заборонити всім фотографувати його обкакані штани. Якщо твою фракцію і твою адміністрацію роздирають внутрішні конфлікти, які до того ж стають надбанням громадськості, значить твоя влада – слабка, і її треба консолідувати. Принаймні заткнути рот журналістам, щоб вирішувати свої проблеми в тиші.

Багато спостерігачів і експертів проводять паралелі з російським 2001 роком, роком зачистки НТВ. І ці паралелі коректні з точки зору аналізу мотивів Зеленського. Адже консолідація медіа-простору є не наслідком консолідації влади, а інструментом для цього процесу. Мало хто пам’ятає, що путінський аналог КПРС, партія “Єдина Росія”, була створена шляхом злиття трьох інших партій, через більш ніж півроку після розгрому НТВ. Боротьба клану Путіна і близьких до нього олігархів із “сім’ї” Єльцина з конкурентами знищила ресурсну базу і для конкурентної політики – альтернативні джерела фінансування і альтернативні медіа. А значить, ті хто не захотів залишатися за бортом життя, були змушені прийняти нові правила гри, влившись в єдиний кремлівський політичний проект.

Попри всі загрозливо схожі аналогії, аж до номінальної монобільшості в Раді, варто сказати, що на наше щастя у Володимира Зеленського немає основного інструменту консолідації політики та влади. Інструменту під назвою “Газпром”. Коли у 2000 році нині покійний міністр у справах друку Росії Михайло Лесин зайшов до тюремної камери власника НТВ опального олігарха Володимира Гусинського, з камери він виніс підписаний контракт про передачу акцій його холдингу державній компанії “Газпром”. Гусинському дали можливість виїхати. НТВ трималося недовго. У 2001 році телеканал був повністю зачищений. Сам Михайло Лесин загинув у 2015 році в номері вашингтонського готелю. Внаслідок нібито нещасного випадку від множинних переломів шиї. Наступного дня він повинен був давати свідчення Мін’юсту США. Таємниці захоплюючого процесу зачистки медіа-поля під вождя він забрав із собою до могили.

Так ось, у Володимира Зеленського немає “Газпрому”. Саме підпорядкування державних фінансових потоків дозволило Путіну вибудувати систему, в якій держава через свої компанії стала власником основних ЗМІ. А найбагатшими людьми стали президенти цих компаній, залежні від одного підпису Путіна. Олігархи в Росії звичайно ж залишилися. Але вирішувати свої питання з Кремлем вони можуть виключно за системою єдиного вікна – через Кремль. А не через свої медіа.

Реальність, у якій живе Україна і яку може внаслідок нерозуміння політичних процесів не усвідомлювати Володимир Зеленський, – це реальність олігархічної держави. І прем’єрна роль Володимира Зеленського в цій п’єсі – бути слугою олігархів, а не навпаки. Володимир Зеленський і став президентом внаслідок олігархічного консенсусу. І його недосвідченість була тут вирішальним фактором – дайте дитинці булаву, нехай пограється і не заважає дорослим дядькам вирішувати свої питання.

Те, що на зачистку медіа-простору, не медіа з російським корінням, а всього простору, Володимира Зеленського штовхають саме люди Коломойського і Пінчука, повинно було б автоматично викликати у президента низку запитань. Запитань про мотиви цих людей, про те, наскільки виросте його залежність від них, запитань про те, чия влада буде консолідуватися внаслідок таких дій – влада Зеленського чи влада Коломойського з Пінчуком. Такі ж запитання мав би поставити собі президент, бачачи ситуацію всередині ДБР. Адже якщо ДБР контролюється якимось чортом-втікачем без офіційного статусу, то яка тоді ти влада?

Але Володимир Зеленський ці питання сам собі не ставить. Він їздить у Tesla. Насолоджується роллю батька вітчизни. Роздувається від надій на зустріч із самим Путіним. Допомагає якимось людям консолідувати під себе медіа-простір і фінансові потоки. І не розуміє, що для людей, які провокують його на війну зі ЗМІ, або на здачу українських позицій Путіну, він – всього лише людина-консерва з розповідей про ГУЛАГ. Консерва, яку олігархи розкриють як тільки запахне смаженим. В один момент обіллють брудом у своїх так ефективно консолідованих під Банкову медіа і викинуть на поталу розлюченого натовпу. Для того, щоб наступного дня придбати собі нову…