Коротко хронологія подій. Олексій Кучапін, 39 років, одружений, має новонароджену дочку, бізнесмен, волонтер. Керівник громадської організації «Дім милосердя Київ», діяльність якої була спрямована на надання допомоги бездомним, передусім людям похилого віку та людям з інвалідністю.
16 липня 2020 року Олексій мав намір поїхати в справах у Дніпро, про що знали його рідні та друзі. Для поїздки планував скористатись сервісом «Bla-bla-car», однак вона так і не відбулась, про що офіційно повідомили в сервісі. Замість поїздки, Олексій Кучапін зник, причому не лише фізично, а передусім – соціально, видалившись з усіх чатів, груп та месенджерів, що стосувались його волонтерської діяльності. Одночасно перестав відповідати на дзвінки та перестав працювати сайт громадської організації, яку він очолював.
21 липня 2020 року, о 10:24 на сторінці Національної поліції у фейсбук з’являється пост про те, що Олексій Кучапін розшукується за зверненням його дружини. Аналогічне повідомлення з’являється на сторінці Поліції Києва о 10:18 того ж дня.
22 липня 2020 року, о 10:11 на сторінці Поліції Києва у фейсбук публікують пост про те, що поліцією встановлюються обставини смерті жителя Деснянського району, тіло якого було знайдено у Дніпровському районі Києва. Імені померлого не називають, проте за контекстом зрозуміло що мова саме про Олексія Кучапіна. Зазначено, що провадження відкрите за частиною 1 статті 115 (умисне вбивство) Кримінального кодексу України із додатковою кваліфікацією – природна смерть.
23 липня, о 17:53 на сторінці Поліції Києва у фейсбук з’являється повідомлення про те, що проводиться розслідування смерті Олексія Кучапіна.
Саме тут починають з’являтись перші деталі у версії поліції, а саме:
– тіло знайшли 21 липня патрульні, які приїхали на виклик;
– власник квартири не зміг потрапити в неї самостійно, оскільки ключі були вставлені в замок зсередини;
– за результатами огляду поліцейські встановили, що обстановка в квартирі не порушена, двері не пошкоджені;
– квартиру орендували ще 15 липня, в ній мали встановити кондиціонер, але з того дня Олексій не відповідав на дзвінки та не відчиняв двері;
– цілісність та комплектність майна підтвердив власник квартири;
– у квартирі знайдено 11 пігулок білого кольору та записку (про текст її нічого не сказано);
– згадується про диван, який раніше був винесений з квартири, та на якому знайдені сліди невідомої речовини – за версією поліції, це не кров, а рідини, що утворились в результаті процесу розкладання тіла протягом 5-ти діб (про диван нижче);
– згадується про свідка, з яким Олексій спілкувався перед смертю.
Все викладене в цій публікації викликає ряд запитань:
- На який виклик приїхали патрульні – хто і з якою метою його здійснив (ця інформація обов’язково реєструється і зберігається у відповідному журналі)?
- Якщо у квартиру не міг потрапити власник через вставлені з внутрішнього боку ключі, двері, за словами поліцейських, були не пошкоджені, то як потрапили в квартиру патрульні, які приїхали на виклик і знайшли тіло?
- За словами поліцейських, обстановка в квартирі була не порушена, що підтвердив і власник, – яким чином власник не помітив, що у квартирі немає дивана, який там раніше був?
- Де саме знайшли тіло патрульні? За словами поліції, речовина на дивані – рідини, які утворюються в тілі в процесі розкладання, отже логічним є припущення, що Олексія знайшли безпосередньо на дивані – який з квартири невідомим чином перемістився, і цього не помітив власник?
- Хто і коли виніс з квартири диван? З якою метою це було зроблено? Зі слів поліції випливає, що на дивані були сліди речовини, яка витекла з тіла померлого (будь то кров чи інша рідина) – у такому випадку цей диван є безпосереднім речовим доказом, який згідно з Інструкцією про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду від 27.08.2010 № 51/401/649/471/23/125, повинен бути вилучений повністю або частково (в частині, на якій знаходяться або можуть знаходитися сліди (мікросліди), які мають відношення до розслідуваної справи, якщо немає можливості вилучити об’єкт у цілому), пронумерований з прикріпленням відповідної бірки, скріпленої підписами учасників та печаткою органу, що проводив слідчу дію, інформація про що повинна бути занесена до протоколу слідчої дії (огляду місця події). В подальшому речові докази зберігаються при справі, або передаються на зберігання під відповідний протокол. Диван же, який мав найбільш безпосередній стосунок до події, просто викинули (про це нижче)?
- Якщо справді розглядається версія вбивства – диван є ключовим доказом по справі, оскільки результати експертизи захист обвинуваченого оспорюватиме неодмінно, а відсутність речового доказу, з якого були отримані матеріали для проведення експертизи – знівелює її як доказ. Поліція підставила саму себе? Або ж поліція не очікує, що в даній справі до суду взагалі дійде?
- За словами поліції, тіло розкладалось в квартирі протягом 5 днів. Знайшли його патрульні (також за словами поліції) 21 липня. Як ми вже встановили, 21 липня було опубліковано повідомлення про розшук Олексія, повідомлення про знайдене тіло з’являється наступного дня, 22 липня, отже, дотримуючись версії поліції, тіло було знайдено ввечері 21 липня, інакше інформація про нього з’явилась би в той же день. Рахуємо – 21, 20, 19, 18, 17. П’ятиденний термін впродовж якого розкладалось тіло (за словами поліції) мав розпочатись 17 липня. Олексій зник 16 липня. Де він перебував в проміжку між 16 та 17 липня, коли і як саме прийшов в квартиру, де було знайдено його тіло? Повідомлення про розшук публікується поліцією вранці 21 липня, а вже через добу, вранці 22 липня, з’являється повідомлення про те, що тіло знайшли – випадково, приїхавши на невідомий виклик?
- Чому про записку та пігулки немає згадок в повідомлення на сторінці Поліції Києва від 22 липня? В цьому повідомленні йде мова про природну смерть Олексія, однак смерть від отруєння сторонніми речовинами, у вигляді пігулок, тощо – не є природною.
- Хто є згаданим свідком? За словами поліції, Олексій спілкувався з ним перед смертю, однак ані про дату, ані про обставини та предмет такого спілкування не уточнюється.
Як бачимо, в офіційній версії вистачає білих плям. Однак ще більше запитань виникло в подальшому, коли на сторінці громадської організації, яку очолював Олексій Кучапін, з’явились два повідомлення.
В першому з них, датованому 23 липня 2020 року, о 20:23 – через 3 години після появи на сторінці Поліції Києва повідомлення, численні суперечності в якому описані вище. Публікація «Дому милосердя» цікава передусім тим, що в ній повністю підтримується версія поліції, та висловлюється їй вдячність за оперативно проведене розслідування. І окремо наголошується на тому, що «слідство виявило, щодо Олексія не було здійснено насильницьких дій, і його смерть не була спричинена вбивством». Виникає запитання – як міг бути зроблений такий висновок, якщо результатів судмедекспертизи наразі немає? Також в організації не висувають претензій до поліції.
Далі цікавіше – 25 липня, о 12:09 на сторінці «Дому милосердя» з’являється ще одна публікація, яку невдовзі видаляють зі сторінки. В цій публікації організація заявляє, що «ініціативи незалежного розслідування з Домом Милосердя не пов’язані». Досить дивна заява для організації, очільника та ідейного натхненника якої нещодавно знайшли зі слідами неприродної смерті, а поведінка поліції щодо розслідування обставин справи викликає набагато більше запитань, ніж дає відповідей.
Згадана публікація цікава ще й тим, що на скріншоті, який опублікував священник Захарія Керстюк, волонтер та друг Олексія Кучапіна, йде мова про те, що телефон Олексія поліція не вважає речовим доказом. Абсолютно неймовірна ситуація – розслідується справа про смерть людини за вкрай загадкових обставин, знаходять телефон цієї людини, і поліція, замість того, щоб вилучити його як доказ (що відбувається мало не в кожній подібній справі) – повертає телефон дружині загиблого. Думаю, не потрібно казати про те, що на телефоні можуть бути дані про останні дзвінки Олексія, дані про маршрут його пересування, повідомлення, з чого можна відновити ситуацію, що передувала його смерті. Проте – для поліції це не доказ.
Ця публікація була видалена зі сторінки Дому милосердя, проте 25 липня о 20:31 на сторінці організації з’являється новий допис, в якому йде мова про те, що попередній пост був дійсно видалений, але «поновлений слово в слово”.
Що ж, не найдивніша частина цієї історії. В оновленій версії допису від 25 липня повторно стверджується, що ініціативи незалежного розслідування з Домом Милосердя не пов’язані, а в Дому милосердя немає причин не довіряти офіційному слідству. Також повторно згадується, що телефон Олексія слідчим не був долучений до справи як речовий доказ і був повернутий дружині померлого. Окремо наголошується, що ніякої інформації з достовірних джерел про погрози Олексію і Дому Милосердя з боку поліції, або інших осіб до трагедії немає. І це є досить дивним, оскільки відеозаписи з рядом конфліктних ситуацій між волонтерами та поліцією були викладені в публічний доступ ще в лютому 2020 року, і продубльовані на сторінці друга Олексія, Захарії Керстюка, 22 липня. Також в організації намагаються пояснити, що їх попередня заява не є «копіркою» заяви поліції від 22 липня – оскільки заява Дому милосердя, начебто, була написана раніше, але з невідомих причин опублікована після заяви поліції.
Текст та аргументи публікації, її видалення та повторна поява на сторінці Дому милосердя, ставлять ще більше питань, ніж було до того. Про абсурдність невизнання речовим доказом телефону Олексія вже згадувалось. Заперечення наявності конфліктних ситуацій, яким є відеопідтвердження, заперечення очевидних розбіжностей у двох послідовних заявах поліції, заперечення очевидно недбалого поводження поліції з речовими доказами та заява про відсутність причин не довіряти версії поліції разом зі словами про незацікавленість в незалежному розслідуванні – погодьтесь, досить нетипова поведінка для команди однодумців та людей, тривалий час об’єднаних спільною метою.
Щодо Захарії Керстюка, то він в цій історії є чи не єдиною людиною, яка активно намагалась брати участь у встановленні обставин смерті Олексія Кучапіна. На своїй сторінці у фейсбук Керстюк висвітлював події навколо зникнення Олексія Кучапіна, та неодноразово вказував на суперечності у версіях поліції та недбале поводження з доказами по справі з боку слідчих.
Висновки? Висновки з цієї трагедії та історії, що розгорнулась опісля, кожен повинен зробити сам.
25 липня Олексія Кучапіна поховали. На згадку про нього небайдужі провели вечір пам’яті на київському вокзалі, там де Олексій та заснована ним організація раніше допомагали бездомним. Після поховання майже не залишається шансів на можливість проведення незалежних експертиз та встановлення точної причини смерті Олексія. Як і на належне розслідування обставин його смерті. На жаль, організація створена та очолювана ним, виявилась не зацікавленою у встановлені незаперечної істини. Ініціативу у проведенні чесного та справедливого розслідування проявила лише група небайдужих, зусилля яких навряд чи чекає успіх, на фоні тих подій, які супроводжували цю справу від моменту зникнення Олексія.
На цьому дивні речі не скінчились. Ось така заява раптом зявилась на Facebook Керстюка.
Окрім явної подібності у формулюваннях та стилі цієї заяви із заявою про прийняття версії поліції, раніше опублікованою Домом милосердя, впадає в очі те, що заява написана українською, хоча Керстюк зазвичай пише російською.
Що ж до причин та передумов, які зумовили його відмовитись від всього сказаного та зробленого раніше, то гадаю, що вони ті ж самі, що передували аналогічним заявам від заснованої Олексієм Кучапіним організації та відмові встановити істину у цій справі.
P.P.S. Вранці 26 липня Керстюк опублікував ще один допис.
