За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), станом на 3 квітня у світі було 972 тис. 640 випадків коронавірусної хвороби, з них 50 тис. 325 померлих. Проте ВООЗ фіксує дані повільніше за Центр Джона Гопкінса, який 3 квітня уже повідомив про мільйон випадків хвороби. Відставання на один день не надто  критичне, в будь-якому разі летальність COVID-19 за цими даними становить уже 5%. Нещодавно ВООЗ звітувала про показник 3-4%. Але не варто хвилюватися, смертоносність хвороби не зростає, просто в різних країнах різні методи підрахунку.

Експерти схиляються до того, що основним джерелом розбіжностей у цифрах є відсутність масштабного систематичного тестування в більшості країн. Південна Корея зробила вже понад 400 тис. тестів на понад 50 млн населення. Тому до статистики потрапляють чимало безсимптомних хворих. Коли помирає одна людина із 20 протестованих (які мають симптоми) та одна зі 100 протестованих (із симптомами та без) – це показує різні рівні летальності – 5% та 1%. Хоч померла лише одна людина в обох випадках. Показник летальності в Південній Кореї – 1,7%. Це число залежить не лише від методу підрахунку, проте воно показове.

На першому місці за кількістю випадків COVID-19 зараз перебувають США: 213 тис. 600 хворих та 4 тис. 793 померлих. Летальність – 2,2%. Помилка цієї країни в тому, що вона не розгорнула масштабного тестування одразу: тестів не вистачало, тому перевіряли  лише тих, хто приїхав із країн, де є випадки COVID-19, та тих, хто контактував із носіями. Тому складно було відстежити поширення хвороби, адже її передають навіть ті, хто хворіє безсимптомно і не знає про свій статус. Заважала й бюрократія: кожна лабораторія мусила отримати від Food and Drug Administration (FDA) дозвіл на тестування. Згодом цей процес спростили. Кількість тестів зросла з менш ніж 1 тис. 4 березня до майже 10 тис. до 12 березня і понад 100 тис. до 19  березня.

Черга автомобілів до лікарні на тестування на COVID-19 у Парк-Рідж, штат Іллінойс, у четвер, 19 березня. Фото:  Ars Technica

Також у різних країнах і навіть у межах однієї країни по-різному рахують померлих. Наприклад, хтось вносить у статистику людей, які померли від хронічних хвороб, загострених унаслідок COVID-19 , а хтось ні. Коли система охорони здоров’я перевантажена, люди помирають, їх не встигають протестувати. Немає позитивного тесту – немає статистики, навіть якщо людина справді померла від COVID-19.

Італія: безтурботність із сумними наслідками

Серед європейських країн від пандемії найбільше постраждала Італія. 3 квітня в цій країні було 115 тис. 242 випадки хвороби, 13 тис. 917 людей померло. Летальність безпрецедентна: 12%. І вона залежить від багатьох факторів.

Один із них – вік. Люди в Італії живуть довго і залишаються активними через високий рівень життя та добру  медичну систему. У 2019 році майже чверть італійського населення становили люди 65 років і старше, у порівнянні з лише 11% у Китаї. За статистикою, смертність від коронавірусної хвороби прямо залежить від віку, тому чим більше в країні літніх людей, тим вища буде летальність. Середній вік італійців, які померли від COVID-19, – 79 років.

Варто зазначити, що летальність висока не на всій території Італії. Епіцентром хвороби є Ломбардія, розташована на півночі, тут зафіксували майже половину всіх випадків. У Ломбардії є містечко Нембро, де офіційно лише 31 людина померла від COVID-19. Але фахівці припускають, що кількість таких смертей набагато більша. Адже загальний рівень смертності там підвищився вчетверо в  порівнянні з аналогічним періодом торік. Зазвичай у перші місяці року там фіксують близько 35 смертей, у 2020-му їх було 158. Припускають, що цей стрибок стався через недіагностовані випадки COVID-19 , пише ВВС.

У Бергамо, Ломбардія, колона військової техніки везе тіла померлих від COVID-19

Були й більш приземлені причини: італійська влада не заборонила одразу масові збори, лише рекомендувала від них утриматися. Рекомендації були проігноровані, люди продовжили відпочивати й розважатися під час теплих вихідних, передаючи хворобу одне одному.

 Карл Генеґан, епідеміолог та директор Центру доказової медицини Оксфордського університету припустив, що фактором високих показників смертності в Італії може бути резистентність до антибіотиків. За його словами, у цій країні найбільша кількість смертей через антибіотикорезистентність у ЄС – третина всіх випадків припадає на Італію. Зазначимо, що антибіотики не діють на вірус, ними лікують вторинну бактеріальну пневмонію, яка може виникати внаслідок зараження вірусами. Якщо антибіотики не діють на хворобу, пацієнт помирає.

Однак лікарі не надто підтримують його теорію, віддаючи перевагу про демографічні особливості і пізній карантин.

Іспанія: італійський сценарій

В Іспанії 110 тис. 238 випадків хвороби, 10 тис. померлих, 9% летальності. Перший випадок COVID-19 тут виявили ще 31 січня, але карантин запровадили лише в середині березня, коли було вже понад 3 тис. хворих. Через запізніле реагування довелося заборонити громадянам виходити з дому без необхідності: можна ходити в магазин, аптеку, лікарню чи до хворих родичів, також дозволено вигулювати тварин. За порушення карантину передбачений серйозний штраф до 30 тис. євро чи навіть ув’язнення.

У планах Іспанії є масове тестування, це має згладжувати статистику. Проте поки що тестують лише людей із симптомами, тому показник летальності високий.

Швидке поширення хвороби чинить серйозний тиск на систему охорони здоров’я країни, чиновники прямо говорять, що потужностей системи не вистачить, аби врятувати усіх. Останніми днями показники розповсюдження стабілізувалися, проте в найбільш постраждалих районах, таких, як Мадрид і Каталонія, пік триває. Найбільша проблема – дефіцит медичного обладнання.

Німеччина: масове тестування

У Німеччині виявили 79 тис. 696 випадків COVID-19 – це третє місце в Європі – і лише 1 тисячу загиблих. Показник летальності – 1,3%. Причина – особливості тестування. Тут не перевіряють тих, хто вже помер, хоча причиною смерті цілком могли бути ускладнення від коронавірусу.

«Ми не вважаємо, що тестування померлих має вирішальне значення (для боротьби з епідемією, – Ред.)», – повідомив інститут Роберта Коха.

У чомусь вони мають рацію, адже важливіше тестувати імовірних переносників інфекції й ізолювати їх, якщо вони справді хворі. І Німеччина робить це, виявляючи безсимптомних пацієнтів, відправляючи їх на самоізоляцію – так статистика летальності зменшується. Спроможність країни – понад 250 тис. тестів на тиждень. Проте тестують не всіх підряд, а лише тих, хто контактував із хворими чи відвідував території, де є хвороба, медпрацівників та людей із груп ризику (старший вік та хронічні хвороби).

Перевіряти громадян тут почали ще в січні, коли, ймовірно, жодна країна Європи цим ще не переймалася. Це дало свій результат.

Франція: «вирівняти криву»

У Франції 58 тис. 327 випадків хвороби, 4 тис. 490 померлих, летальність – 7,7%. Уряд країни насторожено поставився до поширення COVID-19 і намагався діяти на випередження: закликав громадян залишатися вдома ще з лютого. Та, схоже, спізнився, і хвороба встигла поширитися до запровадження тотального карантину. Це пояснює широке охоплення.

Високий показник летальності пояснюється тим, що тестують не всіх, а лише людей із груп ризику чи з серйозними симптомами. До того ж, лікарняна система виявилася неготовою до напливу пацієнтів, у відділеннях інтенсивної терапії недостатньо ліжок, тому пацієнтів перевозять із постраждалих регіонів до інших, де такі місця є.

Уряд всіма силами “вирівнює криву”, тобто обмежувальними заходами намагається зменшити стрімкість зростання кількості хворих, щоб система хоч якось працювала. Країні бракує тестів для масової перевірки населення, а також захисних засобів для медиків і апаратів штучної вентиляції легень.

Червоним вказаний рівень захворюваності без обмежувальних заходів, синім – із ними. Синій пунктир показує потужність системи охорони здоров’яУкраїна: зарано для висновків

В Україні, за даними Міністерства охорони здоров’я, 1096 випадків COVID-19 та 28 смертей, летальність – 2,4%. Оскільки з моменту виявлення першого хворого минув рівно місяць, показники дуже оптимістичні. Але є одне але: масове тестування так і не почалося, тож  ніхто не знає реальних масштабів поширення хвороби. МОЗ звітує про 4404 повідомлення про підозру COVID-19, ймовірно, це означає, що саме стільки тестів провели українцям. Це дуже мало. До того ж, показник госпіталізації в Україні становить приблизно 50%, хоч у більшості країн він сягає заледве 20%.

Але поширення хвороби все одно велике:  кількість подвоюється кожні три дні (станом на 2 квітня), це “лідерські” показники у світі.

23 березня в країну завезли 50 тис. ПЛР-тестів (систем для полімеразної ланцюгової реакції, яка виявляє вірус із високою точністю), проте використали лише малу частину з них.

Уряд запровадив тотальний карантин, який поступово посилюється, хоча українці поки що його ігнорують. Минулого тижня в парках та на пляжах можна було помітити безліч компаній, зайнятих традиційною весняною справою: смаженням шашликів. Із 6 квітня за таке передбачений штраф від 17 тис. грн. Також не можна буде ходити   вулицями  більше ніж удвох, без документів та перебувати в публічних місцях без маски.

Конституційність таких заходів викликає запитання, проте в контексті охорони здоров’я український уряд також намагається йти шляхом”вирівнювання кривої”. Але ніхто не дізнається, чи ці заходи дієві, якщо не почнеться масове тестування. Соцмережами розходяться історії пацієнтів, яких ушпиталили  із симптомами ГРВІ, проте відмовилися тестувати на коронавірус начебто через економію тестів. Швидше за все, не тестують і померлих від пневмонії, яка може бути як звичайною, так і коронавірусною.

Кшпиталення  з пневмоніями є завжди, незалежно від пандемій, і рятувати пацієнтів треба однаково, адже не існує специфічного лікування COVID-19, лише симптоматичне. Попри те, що МОЗ затвердило протокол лікування коронавірусної хвороби – препарати, які там перелічені, мають дуже обмежену доказову базу, тестувалися на малих групах пацієнтів, а дослідження іноді були проведені з конфліктом інтересів.

Прогнози наслідків пандемії

Австралійський національний університет, спираючись на попередні спалахи  різних хвороб, змоделював  подальший розвиток ситуації із COVID-19. У найбільш сприятливому випадку може померти 15 млн осіб, у найгіршому – 68 млн.

Американський професор-епідеміолог Джастін Лесслер переконаний, що заходи суворої ізоляції уповільнять поширення хвороби. Але вірус під час першої хвилі може заразити від 40% до 70% населення планети. Це може зайняти як 6-12 місяців, так і декілька років. Якоїсь миті людство візьме хворобу під контроль, зрозумівши, як їй протидіяти. Найголовніше запитання: наскільки тривалий імунітет людина отримує після COVID-19? Якщо він тривалий, то всі дорослі стануть стійкими до хвороби й вона стане”дитячою”. А серед дітей, як показує статистика, ушпиталення й смертність надзвичайно низькі.

Але, застерігає Лесслер, жоден із відомих коронавірусів не забезпечує довічного імунітету, це дає змогу припускати, що SARS-CoV-2 такий самий. Проте наступні інфекції минатимуть трохи легше, оскільки людський організм перехворівши накопичує імунну пам’ять. Відтак повторні хвилі епідемії будуть менш потужними.

“Тож настане час після пандемії, коли життя повернеться до норми. Ми будемо там, навіть якщо нам не вдасться розробити вакцину, знайти нові ліки або ліквідувати вірус за допомогою потужних заходів з охорони здоров’я, хоча будь-що з переліченого важливе, оскільки допомагає завершити кризу”, – стверджує професор.