Хол Шевченківського райсуду, близько 14:00. Журналісти вишикувалася до зали судових засідань, в якій мають почати слухати справу про вбивство Шеремета. Штативи телекамер частково перегороджують прохід до ліфтів, тож відвідувачам доводиться або продиратися крізь апаратуру, або обходити чергу, хвіст якої тягнеться ледь не до сходів на інші поверхи. Жінка пенсійного віку саме проштовхується між телеоператорами, викликає ліфт і вирішує згаяти час за розмовою із ЗМІ.
– А що це за суд, що стільки народу зібралося?
– Та це справа про вбивство Павла Шеремета. Де Антоненко, Дугарь і Кузьменко.
– А хто тут суддя?
– Оксана Голуб.
– Ой, бідолашна. Хороша суддя вона, за що ж їй так.
Саме приїжджає ліфт. Жінка хитає головою й заходить всередину. Судова охорона відчиняє двері. «Передній ряд лавочок лишайте вільним! Камери ставте у другому ряду!» – говорить судовий розпорядник у спини, які швидко заходять до зали засідань. «Там не ставайте, тут не ходіть, що іще не робити?», – вряди-годи чути роздратоване бурчання журналістів.
Слідча бюрократія
Судове засідання починається із затримкою щонайменше у 20 хвилин. Поки телеоператори займають свої місця, конвоїри перевіряють скляний акваріум: чоловік у зеленій формі оглядає лаву й простір під нею, передивляється решітку, до якої кріпляться мікрофони. Здається, він задоволений результатом і за кілька хвилин всередину заводять Андрія Антоненка. Він сідає на лаву, знімає з обличчя балаклаву, дістає краплі для носа. Після медичних процедур витягає з кишені маску й надягає її на обличчя. Конвой передає йому воду.
Судова охорона, тим часом, вирішує що робити із вільними слухачами, які, можливо, спробують потрапити на засідання.
«Кажеш, що судове засідання закрите, пускайте тільки ЗМІ. Якщо хтось вийде – всередину більше не заходить до перерви. Виникатимуть конфлікти, хтось прориватиметься всередину – клич допомогу», – говорить один чоловік у синій формі іншому.
З’являється Оксана Голуб у супроводі присяжних. Вона нагадує, що сьогодні суд має почати досліджувати докази у справі. Тут варто пояснити, що під час попередніх засідань суд вирішив, що першими варто розглянути томи справи (тобто письмові докази), а вже після цього мають оглянути фото, відео й допитати свідків. Проте спершу – вже звичне клопотання від захисників Антоненка: вони просять випустити їхнього підзахисного із скляного боксу.
«Окрім того, що згідно позиції ЄСПЛ, це порушує презумпцію невинуватості, Антоненко позбавлений можливості на захист, оскільки він сидить за склом. Ми не можемо показувати йому документи, з ним спілкуватися тощо. Якщо суд переживає щодо безпеки – то, вважаємо, кількість судової охорони й поліції, яку ми зустріли поки йшли на цей суд, здатна затримати одну людину, якщо вона гіпотетично вирішить втекти», – зазначили захисники Антоненка.
Прокурор Микола Тішин, традиційно, виступив проти. Оскільки, за його словами, Антоненка представляє двоє адвокатів і тому його право на захист не порушується. Оксана Мельник (свого часу захищала “азовця” Станіслава Краснова та екснардепа Ігоря Мосійчука – ред.), представниця потерпілих Олени Притули та Шеремета вирішила підтримати прокурора. «На мою думку, цей обмежений простір цілком обладнаний для того, аби права обвинуваченого не порушувалися», – заявила вона. Присяжні, порадившись із Голуб, вирішили лишити Антоненка за склом.
Захист тут же подав друге клопотання: просив дещо «уточнити» порядок дослідження доказів.
«Так, суд визначив, у якому порядку досліджувати докази. І першими мали йти саме докази письмові. Ми ж просимо уточнити й почати дослідження доказів не з 1-го тому, а з 7-го і 22-го. Оскільки там є інформація, на яку ми хотіли б посилатися, коли будемо розглядати продовження запобіжних заходів. Йдеться про слідчі експерименти, експертизи зросту, експертизу Бірча (експертиза ходи британського експерта Івана Бірча – ред.). Ми хочемо, аби всі побачили, що обвинувачення ставить в якості головних доказів», – заявив адвокат Станіслав Кулик.
Як і у попередньому випадку, і прокурор, і представниця потерпілих Мельник були проти. На їхню думку, захист просив про «зміну порядку дослідження доказів», що неможливо зробити. Натомість, вважали вони, варто вивчати томи справи так, як їх подавала прокуратура.
Важливий момент у тому, що від початку у справі щодо вбивства Павла Шеремета було 200 томів. І саме в ній відбувалися слідчі дії й проводили експертизи. Однак минулого року з цього кримінального провадження виділили ще одне, яке й передали до суду. Проте у ньому опинилося лише 38 томів з 200. До суду ж, як докази, прокурор Тішин подав 26 томів з 38. І частина цих матеріалів – це бюрократична інформація. Наприклад, як у томі №1, який взявся досліджувати суд.
«Постанова про зміну підслідності, про зміну групи слідчих, про зміну групи прокурорів, постанова… рапорт», – тихою скоромовкою почала читати Голуб. Час від часу її перебивали адвокати, аби уточнити ті чи інші деталі.
«Шановний суд, хочемо наголосити на тому, що зміна підсудності, на нашу думку, відбувалася незаконно. Адже закон визначає, що це можна зробити лише у випадку, якщо розслідування вели неефективно. Немає в законі формулювання «через складність» чи «резонансність». Хочемо наголосити, що зміна групи прокурорів відбувалася, імовірно, тому що їхні попередники відмовлялися підписувати сумнівні підозри. Так само й слідчі. Відсутнє достатнє обґрунтування таких рішень. Ці постанови ми оскаржували», – заявляли захисники.
«Можу лише припустити, що зміна групи прокурорів відбувалася тому, що у нас в країні проходила люстрація, атестація. Тож могли відбуватися певні зміни серед особового складу. Щодо слідчих: злочин складний. Обвинувачені перетинали межі різних областей, тож логічним видається долучення до справи слідчих з інших регіонів», – коментувала претензії Мельник. Приблизно те ж саме говорив і прокурор Тішин: групу слідчих підсилювали, а прокурорів змінювали через атестацію і кадрові перестановки.
Останнє, на чому наголошує захист офіційних обвинувачених – зміна підозр. Оскільки, за словами адвоката Кулика, це відбулося приблизно за добу після призначення нового прокурора у справі.
– Минулого року у справу призначають нового прокурора. І він за добу вивчає 200 томів справи у кримінальному провадженні: письмові докази, фото, відео, можливо речові докази. І після цього приймає рішення змінити підозри. Але це нонсенс. Неможливо за такий короткий час ухвалити зважене рішення. Навіть прочитати стільки тексту. На це здатна хіба що надлюдина, – обруюється Кулик.
– А чому ви вирішили, що у попередній справі було 200 томів? – питає Тішин.
– То що, виходить Арсен Аваков брехав? – питає Кулик.
– Шановний захисник, давайте без риторичних питань, – просить головуюча Голуб.
– Я просто кажу, звідки ми маємо таку інформацію: це слова міністра внутрішніх справ та прес-служби МВС.
– Давайте без політики, гаразд? Справа любить тишу, – вставляє ремарку Мельник.
Аби прочитати перший том, суду знадобилося близько трьох годин. Після чого він вирішив піти на коротку перерву.
Ще два місяці СІЗО
«Почуваюся не дуже. Мені робили ПЛР-тест півтора тижні тому – він показав негативний результат. Але сьогодні у мене була температура, принаймні, коли я виїжджав із СІЗО. Але щоб не казали, що хтось ухиляється, зриває засідання – я приїхав. Ключ до звільнення? Думаю, він лежить десь на Банковій», – каже Антоненко в перерві у розмові з журналістами.
«Давайте пізніше. Я просто готуюся, тут промова, а треба буде на коментар переключитися. І взагалі б я хотіла подихати повітрям, а то в залі душно. Давайте вже після засідання», – відповідала представниця потерпілих Мельник журналістам, які намагалися взяти у неї коментар.
Перерва тривала недовго – хвилин 10. Після суд оголосив: оскільки робочий час завершується, варто переходити до запобіжних заходів, адже їх термін спливав 7 лютого. Прокурор Тішин, який просив лишити запобіжні без змін, був лаконічним.
«Антоненка ідентифікували як особу, яка вчинила злочин. Підтримую доводи клопотання, враховуючи тяжкість обвинувачення, вважаю що інших запобіжний захід застосувати не можна. Тому прошу продовження тримання під вартою на 60 діб без права внесення застави. Адже досі залишаються ризики впливу на свідків, експертів, ризик вчинення іншого правопорушення», – говорив Тішин. Подібні ж ризики він назвав і для Дугарь та Кузьменко. Втім, на публіку не уточнив, чим саме він їх обгрунтовує і чи є якісь факти, які дозволяють про ці ризики говорити.
«Ваша честь. Я вже втомився щось пояснювати. Вибачте, я не надто голосно говорю, горло болить. Знаєте, із засідання в засідання прокурор, вибачте на слові, подає одну і ту саму копіпасту. Він навіть клопотання не переписує», – заявив Антоненко й сів назад на лаву, закривши очі. Так чоловік просидів майже весь час до оголошення рішення.
На копіювання ризиків скаржилися й інші фігуранти справи. Знову апелювали до характеристик, авторитету в суспільстві тощо. Дивувалися, чому прокуратура вважає, що можуть бути інші правопорушення.
– За моєю підзахисною, Яною Дугарь, майже рік спостерігали. Цей факт внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, матеріали ми згодом долучимо. І якщо б якісь ризики порушення умов запобіжного були – я впевнений, що обвинувачення б це уже десять разів зафіксувало, – заявив адвокат Дугарь Денис Ломанов.
– А може це інша кримінальна справа, інші обставини, за якими були ці негласні слідчо-розшукові дії (НСРД)? – уточнила суддя Голуб.
– Ми виявили пристрій у помешканні, викликали оперативників, які встановили, що на апаратурі було маркування Служби безпеки України, – пояснив Ломанов.
– А який стосунок СБУ має до нашої справи? Може йдеться про тяжкий злочин, в якому дали дозвіл на НСРД. Це лише ваші припущення, давайте не витрачати час, – підвищила голос Голуб.
– У томі 36, який долучив прокурор, є дані про НСРД. І я знала, що за мною стежать саме по цій справі. Я роблю такий висновок, бо бачила матеріали. І шукала цей пристрій і таки знайшла. Якщо було б інше провадження – мені б уже оголосили підозру – пояснила Дугарь.
Слово перейшло до представниці потерпілих. Пані Мельник заявила, що лишає це питання на розсуд суду, але наголосила, що свого часу Дугарь нібито приховала від Збройних сил інформацію про своє одруження з громадянином Сирії (від 31 грудня 2020-го вони офіційно розлучені – ред) і подає інформацію лише про своїх батьків. Відтак, припускає Мельник, Дугарь може бути не зовсім щира і зі слідством.
«Я не хочу бути Понтієм Пілатом, але виходжу з документів… З 31.05.2015 Дугарь була у шлюбі. І коли вона через рік йшла до Збройних сил – то не вказала цю інформацію. Вона вказала лише своїх батьків. Тому я прошу суд дослідити цей момент і дати йому оцінку. Також прошу вжити заходів щодо Антоненка, якщо він потребує лікування. А загалом щодо Павла Шеремета – у мене питання до журналістів. Чи ви захищені? Я не говорю, що Антоненко, Дугарь чи Кузьменко винні, ні. Але коли не дай боже щось станеться із журналістами, а воно стається, чи доведе держава справу до кінця?», – завершила Мельник.
Суд після цього пішов до нарадчої кімнати. На годиннику було близько 18:00.
Напівзакрите засідання
Весь час, поки у залі засідань точилися дебати, під входом до Шевченківського райсуду стояло кілька десятків людей: родичів, друзів і пересічних активістів, які прийшли підтримати офіційних обвинувачених у справі. Частина з них спробувала потрапити всередину, однак судова охорона заблокувала їх неподалік входу, біля рамок металошукачів. Група депутатів, які намагалися взяти Антоненка на поруки, змогли добратися до дверей судової зали, проте всередину їх так і не пропустили: ані під час засідання, ані під час перерви.
«Ви не маєте права перешкоджати!» – обурювали депутати.
«Судове засідання закрите, ви не можете там перебувати», – відповідала судова охорона.
«Якщо судове засідання закрите – то там і журналістів немає бути. Тому що є закон, який встановлює правила роботи суду. І про закриті судові засідання теж. Там немає виключень для журналістів», – вступали медійники в полеміку з охороною.
«Суддя прийняла таке рішення. Поки воно не оскаржене – воно для вас закон!» – відрубав судовий охоронець.
«У нас досі діє ухвала суду про закриті судові засідання. Проте ми розуміємо, якби це була правда – до зали б пускали лише учасників процесу. Закрите засідання для того й закрите, аби зайві подробиці, озвучені на публіку, не зашкодили потерпілим чи обвинуваченим. В нашому випадку засідання відбуваються у «закритому» режимі за ухвалою судді. Проте туди пускають журналістів (ми не проти) і пускали поліцію. І це вже не справедливо. Бо родичі обвинувачених не можуть побачити своїх рідних, а поліція могла потрапити до зали суду вільно», – пояснює «Буквам» адвокат Кулик.
«За сьогодні ми дослідили лише перший том справи, лишилося ще 25. При чому один із них, коли була стадія відкриття доказів, нам прокуратура не показала. А там були протоколи негласних слідчих дій. І ми його лише нещодавно побачили. Водночас у матеріалах справи, яку прокуратура подала в суд, немає англомовного тексту експертизи Бірча. Ми припустили, що якщо існує україномовний документ, а Бірч не володіє українською, то має бути і англомовний. Ми просили надати до нього доступ. Але нам відмовили. Більше того, нам не дали доступу до документів про те, яким чином замовляли цю експертизу, хто її оплачував, хто займався перекладом, кого до цієї роботи залучили. Повторюся: у тих матеріалах, які подали до Шевченківського суду, цієї інформації немає», – додав Кулик.
Поки ми спілкувалися, представниця потерпілих вдяглася, закинула сумку на плече й пішла геть, не дочекавшись результатів щодо запобіжного.
«Щодо розлучення все просто. Коли ти йдеш до ЗСУ, то складається автобіографія, у двох ексземплярах. І там можна вказувати, а можна не вказувати сімейний стан. Представниця потерпілих не мала права озвучувати інформацію про моїх батьків. Сказала, що не вказано, що я одружена. Хоча обвинувачення має свідоцтво про одруження. Чому я не вказала це у автобіографії? Бо близько чотирьох років я з чоловіком не спілкувалася, не підтримувала з ним контактів ані телефоном, ані у соцмережах. І з 31 грудня 2020 ми розлучені», – пояснювала у коментарі «Буквам» Дугарь.
Поки суд був у нарадчій кімнаті, адвокати показували Антоненку, що відбувається на вулиці й у холі суду з телефонів. Чоловік навіть встиг перекинутися парою фраз із своїми знайомими. Але не більше. Суд повернувся з нарадчої після 20:00. І оскільки повний текст рішення «потребує часу для виготовлення», оголосив лише резолютивну частину: клопотання прокурора задовольнити. Продовжити дію запобіжних заходів до 2 квітня.
«Ганьба! Аваков чорт! Судді! Пам’ятайте! Влада не вічна!» – лунало з холу суду.
