Тиждень перед Великоднем в Україні називали білим або чистим. В ці дні віряни дотримувались суворого посту, а селяни вважали цей час найкращим для сівби.

Вже з понеділка українці починали мити, фарбувати і чистити все в садибі, щоб бути готовими до свята.

У вівторок прийнято було закінчувати штопання, прання і прасування одежі. Господинівибирали і готували одяг до свята, а також скатертину.  У вівторок також закупали продукти до свята.

У середу згадували про зраду Іуди, і закінчували великі господарські роботи з прибирання. В цей день також купували яйця на крашанки.

Але всі основні приготування починалися з четверга.

Чистий четвер  

Багато хто каже, що вже до цього дня все в хаті має бути прибрано. І інших традиціях прибирання роблять саме в цей день. В четвер палили в саду листя, щоб очистити землю від морозу.  А на горище кидали 12 полін, щоб паска не запала.

В цей день вдосвіта треба було скупатися в річці, особливо ретельно це робили дівчата, щоб заворожити собі на красу.

Також в цей день кололи порося. Як пише Олекса Воропай, ця традиція могла зберегтися ще від готів, які вважали кабана символом сонця, якому в дні зимового повороту приносили жертву. Далі поганські традиції перейшли в християнські, але ще століття тому дівчата молились у Великдень на сонце, щоб дістати собі красу.

П’ятниця

П’ятниця – найсуворіший передвеликодній день, в який не можна нічого робити по дому, співати і танцювати. Віруючі в цей день нічого не їдять.

 

Єдине, що можна було робити в п’ятницю – пекти паски і садити капусту.

Опару на паску розводили звечора на молоці. Потім додавали до неї муку та яйця і місили тісто. В нього також клали імбир та шафран, щоб дали жовтий колір. Тісто ставили в високі форми і давали зійти, загнічуючи вербовими гілками.

А поки тісто сходило, жінки в селах садили розсаду капусти.

Паски прикрашали хрестами, квітами та жайворонками з прісного тіста.

 Субота

У Великодню суботу українці робили крашанки. За народними прикметами, готували їх саме в суботу, бо зроблені у п’ятницю швидко псувалися.  Фарбували здебільшого природними барвниками – відваром з цибулиння (червоний), кори яблуні, квітів нагідок, чорнобривців, шафрану (жовтий), цвіту бузини чи пролісків (синій), листя шпинату (легкий зелений).

Найчастіше фарбували все ж у червоний, бо це нагадувало кров Христа. За одним з повір’їв  Христа по дорозі на Голгофу закидували камінням, а воно перетворювалось на крашанки. За іншою версією, крашанки дав воякам, що охороняли його могилу сам Христос, і вони мали стати доказом його воскресіння.

Фарбували 13 яєць, що мали символізувати  12 апостолів і Спасителя.

Першу крашанку клали до води, якою вмивалися на Великдень. Якщо в хаті була дівчина, то намагались зробити так, щоб вона вмилася першою.

Шкаралупи від крашанок додавали в їжу куркам, щоб краще неслися.

Перша давньоруська писанка знайдена при розкопках решток Десятинної церкви. Меценат археології Уваров знайшов глиняні яйця при розкопках Кривушанської могили. У Броварках на Полтавщині писанку княжих часів у 1902 р. відкопав відомий український археолог Хвойко. Вчені вважають, що глиняні писанки слугували оберегом для подорожніх.

Найдавніші орнаменти на писанках геометричні: трикутники, спіралі, кола, сорокаклинці. Пізніше з’явились рослинні, тваринні та антропологічні малюнки.

Як пише Олекса Воропай, до другої світової в київському музеї було 7 тисяч писанок, але після війни не вціліло жодної.

Великдень

У ніч на Великдень хлопці на горбі за селом розпалювали вогонь, щоб його було видно на все село. Іноді для цього вогню в попа крали діжку, «бо то святий вогонь».

Діти і старші люди, які лишались в цю ніч дома і не йшли до церкви, не лягали спати і не розстилали постіль, щоб до неї не вскочила нечиста сила.

Також люди вірили, що в цю ніч над заклятими скарбами горять вогні. І Харківщині ходили шукати такі скарби.

З першими дзвонами всією родиною йшли на службу до церкви.

На Великодній службі намагались упізнати відьму за тим, що вона торкнеться  рукою священника. Щоб побачити відьму дехто брав з собою вареник, збережений ще з Масляної.

«Коли вперше заспівають «Христос Воскрес», мисливці, які стоять з рушницями надворі, стараються в ту хвилину вистрілити: «їхні постріли убивають чорта», – пише Воропай.

З собою до церкви брали святити паску, яйця, сир, масло, сало, ковбаси, молочне порося, мак, ладан, сіль, пшоно, мідний хрестик і голку.

Після богослужіння починали христосатися і обмінюватися писанками і крашанками.

Повернувшись додому, господар обходив всі кути подвір’я  і посипав їх сіллю від нечистої сили. А господиня йшла накривати на стіл.

Перед тим, як сісти за стіл всі вмивались у воді з крашанками. Воду міняли після кожної особи, а яйця лишали – їх забирала потім дівчина, щоб бути найкращою.

Стіл застеляли на Великдень білим полотном і ставили найкращі наїдки та напої. Господар тричі обходив стіл з тарілкою зі свяченим, потім розрізав свячені яйця і ніби причащав усю родину, бажаючи і на той рік дочекатись Воскресіння Христового у доброму здоров’ї.

Спочатку їли паску, яйця, шинку, потім інші страви.

Після розговляння знову вмивалися і йшли гуляти. Серед розваг було катання на гойдалці, ігри в «котка» і «навбитки».

В «котка» грали так: з похилої поверхні котили яйце так, щоб потрапити в крашанку суперника. Хто потрапив – виграє.

В «навбитки»  треба було бити по крашанці носком догори, а потім по кушці. Хто розіб’є з обох боків, той виграв.

У великодній понеділок селяни ходили один до одного христосатися та обмінювалися писанками.  Діти, як і на Різдво, носили пироги до хрещених, а у відповідь отримували «волочебне»: писанки, бублики, цукерки.

На Галичині хлопці в цей день обливали дівчат водою, а в містах пізніше – ще й з парфумами. Дівчата за це дарували їм крашанки. Так святкували «обливаний понеділок».

На третій день селяни збирались в корчму на музики. Павло Чубинський також писав, що в цей день відбувались перевибори у громадах. Причому кандидат мав перемогти одноголосно.