Тиждень перед Великоднем в Україні називали білим або чистим. В ці дні віряни дотримувались суворого посту, а селяни вважали цей час найкращим для сівби.
Вже з понеділка українці починали мити, фарбувати і чистити все в садибі, щоб бути готовими до свята.
У вівторок прийнято було закінчувати штопання, прання і прасування одежі. Господинівибирали і готували одяг до свята, а також скатертину. У вівторок також закупали продукти до свята.
У середу згадували про зраду Іуди, і закінчували великі господарські роботи з прибирання. В цей день також купували яйця на крашанки.
Але всі основні приготування починалися з четверга.
Чистий четвер
Багато хто каже, що вже до цього дня все в хаті має бути прибрано. І інших традиціях прибирання роблять саме в цей день. В четвер палили в саду листя, щоб очистити землю від морозу. А на горище кидали 12 полін, щоб паска не запала.
В цей день вдосвіта треба було скупатися в річці, особливо ретельно це робили дівчата, щоб заворожити собі на красу.
Також в цей день кололи порося. Як пише Олекса Воропай, ця традиція могла зберегтися ще від готів, які вважали кабана символом сонця, якому в дні зимового повороту приносили жертву. Далі поганські традиції перейшли в християнські, але ще століття тому дівчата молились у Великдень на сонце, щоб дістати собі красу.
П’ятниця
П’ятниця – найсуворіший передвеликодній день, в який не можна нічого робити по дому, співати і танцювати. Віруючі в цей день нічого не їдять.
Єдине, що можна було робити в п’ятницю – пекти паски і садити капусту.
Опару на паску розводили звечора на молоці. Потім додавали до неї муку та яйця і місили тісто. В нього також клали імбир та шафран, щоб дали жовтий колір. Тісто ставили в високі форми і давали зійти, загнічуючи вербовими гілками.
А поки тісто сходило, жінки в селах садили розсаду капусти.
Паски прикрашали хрестами, квітами та жайворонками з прісного тіста.
Субота
У Великодню суботу українці робили крашанки. За народними прикметами, готували їх саме в суботу, бо зроблені у п’ятницю швидко псувалися. Фарбували здебільшого природними барвниками – відваром з цибулиння (червоний), кори яблуні, квітів нагідок, чорнобривців, шафрану (жовтий), цвіту бузини чи пролісків (синій), листя шпинату (легкий зелений).
Найчастіше фарбували все ж у червоний, бо це нагадувало кров Христа. За одним з повір’їв Христа по дорозі на Голгофу закидували камінням, а воно перетворювалось на крашанки. За іншою версією, крашанки дав воякам, що охороняли його могилу сам Христос, і вони мали стати доказом його воскресіння.
Фарбували 13 яєць, що мали символізувати 12 апостолів і Спасителя.
Першу крашанку клали до води, якою вмивалися на Великдень. Якщо в хаті була дівчина, то намагались зробити так, щоб вона вмилася першою.
Шкаралупи від крашанок додавали в їжу куркам, щоб краще неслися.
Перша давньоруська писанка знайдена при розкопках решток Десятинної церкви. Меценат археології Уваров знайшов глиняні яйця при розкопках Кривушанської могили. У Броварках на Полтавщині писанку княжих часів у 1902 р. відкопав відомий український археолог Хвойко. Вчені вважають, що глиняні писанки слугували оберегом для подорожніх.
Найдавніші орнаменти на писанках геометричні: трикутники, спіралі, кола, сорокаклинці. Пізніше з’явились рослинні, тваринні та антропологічні малюнки.
Як пише Олекса Воропай, до другої світової в київському музеї було 7 тисяч писанок, але після війни не вціліло жодної.
Великдень
У ніч на Великдень хлопці на горбі за селом розпалювали вогонь, щоб його було видно на все село. Іноді для цього вогню в попа крали діжку, «бо то святий вогонь».
Діти і старші люди, які лишались в цю ніч дома і не йшли до церкви, не лягали спати і не розстилали постіль, щоб до неї не вскочила нечиста сила.
Також люди вірили, що в цю ніч над заклятими скарбами горять вогні. І Харківщині ходили шукати такі скарби.
З першими дзвонами всією родиною йшли на службу до церкви.
На Великодній службі намагались упізнати відьму за тим, що вона торкнеться рукою священника. Щоб побачити відьму дехто брав з собою вареник, збережений ще з Масляної.
«Коли вперше заспівають «Христос Воскрес», мисливці, які стоять з рушницями надворі, стараються в ту хвилину вистрілити: «їхні постріли убивають чорта», – пише Воропай.
З собою до церкви брали святити паску, яйця, сир, масло, сало, ковбаси, молочне порося, мак, ладан, сіль, пшоно, мідний хрестик і голку.
Після богослужіння починали христосатися і обмінюватися писанками і крашанками.
Повернувшись додому, господар обходив всі кути подвір’я і посипав їх сіллю від нечистої сили. А господиня йшла накривати на стіл.
Перед тим, як сісти за стіл всі вмивались у воді з крашанками. Воду міняли після кожної особи, а яйця лишали – їх забирала потім дівчина, щоб бути найкращою.
Стіл застеляли на Великдень білим полотном і ставили найкращі наїдки та напої. Господар тричі обходив стіл з тарілкою зі свяченим, потім розрізав свячені яйця і ніби причащав усю родину, бажаючи і на той рік дочекатись Воскресіння Христового у доброму здоров’ї.
Спочатку їли паску, яйця, шинку, потім інші страви.
Після розговляння знову вмивалися і йшли гуляти. Серед розваг було катання на гойдалці, ігри в «котка» і «навбитки».
В «котка» грали так: з похилої поверхні котили яйце так, щоб потрапити в крашанку суперника. Хто потрапив – виграє.
В «навбитки» треба було бити по крашанці носком догори, а потім по кушці. Хто розіб’є з обох боків, той виграв.
У великодній понеділок селяни ходили один до одного христосатися та обмінювалися писанками. Діти, як і на Різдво, носили пироги до хрещених, а у відповідь отримували «волочебне»: писанки, бублики, цукерки.
На Галичині хлопці в цей день обливали дівчат водою, а в містах пізніше – ще й з парфумами. Дівчата за це дарували їм крашанки. Так святкували «обливаний понеділок».
На третій день селяни збирались в корчму на музики. Павло Чубинський також писав, що в цей день відбувались перевибори у громадах. Причому кандидат мав перемогти одноголосно.