Створення мережі дезінформації на почуттях українців – як за рік повномасштабної війни виникла багатомільйонна мережа фейків у Facebook

#Букви продовжують досліджувати діяльність профілів та сторінок у Facebook. Два роки тому ми проаналізували ряд фан-сторінок президента Зеленського в Instagram, дослідили мережу фейкових акаунтів та сторінок у Facebook, які в ті часи  використовували для просування і підтримки влади в скандалах. Одним з користувачів таких “послуг” був, зокрема, радник голови Офісу президента Михайло Подоляк.

У Facebook іноді реагують на результати розслідувань і блокують мережі фейкових акаунтів. Так відбулось і з виявленою #Буквами мережею, яка виявилась пов’язаною і з підсанкційним у США та підозрюваним у державній зраді в Україні нардепом Андрієм Деркачем та навіть експрем’єром Володимиром Гройсманом. У звіті про цю мережу компанія зазначила, що внутрішнє розслідування базувалось на інформації, наданій ФБР, що свідчить про значну увагу, яку в США приділяють маніпуляціям суспільною думкою в соціальних мережах.

З 24 лютого 2022 року використання ботоферм в українській політиці дещо втратило свою актуальність з огляду на те, що політичні процеси в Україні відійшли на другий план. Звісно, час від часу про викриття чергової ботоферми рапортують правоохоронці, але зазвичай далі меметичних фраз про вилучення “200 проксі-серверів” справа не заходить (для довідки: найчастіше проксі-сервер є не фізичним об’єктом, як “класичний” сервер, а програмою, через що слова про “вилучення 200 проксі-серверів” звучать як “вилучення 75 Microsoft Excel”). 

Така ситуація та зміна актуального порядку денного не могла не вплинути і на самі сторінки у Facebook. Звісно, профілі ботів нікуди не поділись, але якщо раніше вони використовувались для лайків та коментарів на підтримку одних політиків та хейту інших,  то зараз потреба в цьому майже зникла через спад інтересу суспільства до діяльності політиків та відсутність політичного процесу, зумовлену суспільним (краще політичним) консенсусом щодо пріоритетності загрози з боку Росії над всіма іншими проблемами. 

Звісно, “персональні профілі” ботів все ще використовуються, якщо дуже треба. Як приклад такої ситуації можна навести досвід журналістки 5 каналу Ганни Рибалки, яка поставила президенту Зеленському досить гостре запитання під час пресконференції 24 лютого 2023 року, а наступного дня отримала цілий вал хейтерських повідомлень, зміст яких зводився до звинувачень у нібито виконанні нібито замовлення нібито п’ятого президента (така кількість “нібито” пов’язана з тим, що робота журналістів – ставити гострі запитання, а робота політиків – бути до цього готовими і вміти тримати удар, чого, вочевидь, не було продемонстровано). Звісно, можна припустити, що це щирі прихильники президента витратили кілька вечорів на пошуки сторінки пані Рибалки (на якій зазначено лише її професію, але не місце роботи) і висловили своє невдоволення. Але в такому випадку можна було б знайти критичні коментарі і під її дописом про ту пресконференцію. Але такий там лише один і він дуже далекий від того, щоб претендувати на визначення хейтерського. Тож маємо класичний, хоч і нечастий зараз випадок скоординованої атаки.

Іншим таким прикладом є допис на сторінці Петра Порошенка про відкриття волонтерської пекарні у звільненому Херсоні. Допис став вірусним (54 тисячі лайків, 18 тисяч коментарів, 1,7 мільйона переглядів), тож цілком логічною є наявність критичних коментарів на адресу п’ятого президента. Однак, якщо поглянути на профілі авторів найбільш “залайканих” хейтерських коментарів, то побачимо типову картину – профіль без контенту або закритий профіль (ця опція стала порятунком для власників ботоферм, дозволивши їм маскувати своїх “підопічних” під реальних людей, які непокояться за свою безпеку), лише аватарка або 1-2 фото, декілька друзів “задля годиться”.

Однак те, що подібні випадки стали нечастими, не означає, що ботоферми перестали існувати та працювати. Радше, вони трансформувались у щось значно небезпечніше.

Впродовж 2022 року у Facebook з’явились десятки сторінок, заповнених максимально чутливим контентом – загиблими військовими, заявами про контрнаступ, втрати, цитатами генерала Залужного та зверненнями президента Зеленського (уточнити якого саме президента)  – і в більшості випадків цей контент повністю чи частково є фейковим і крім самої “розкрутки” сторінок має на меті також переспрямування трафіку з Facebook на сторонні ресурси.

Розглянемо кілька прикладів. Сторінка “Я люблю Україну свою”, 1,1 мільйона підписників, серед яких багато хто побачить своїх френдів. Створена 24 лютого 2022 року – не той день, коли у більшості українців було натхнення для подібних активностей, тож те, що з трьох адміністраторів двоє з Вірменії – не дуже й дивує. Однак, варто зазначити, що сторінка не перейменовувалась, отже назву вигадали не поспіхом.

Серед останніх постів – допис Сергія Притули за 2017 рік, з непоганою активністю навіть через 6 років після написання. В коментарях читачі помітили цей анахронізм, але схоже, що авторів не дуже це хвилює. Як і рейтинг 1,2 з 5 за відгуками читачів. До слова, з мільйона підписників відгуки залишили лише 38 людей. Сам допис розміщений на сайті, настільки “одноденному”, що навіть забули замінити стандартну позначку конструктора WordPress на вкладці браузера. 

Сайт пропонує поділитись своїм… контентом у російських Однокласниках та Вконтакте, а назви розділів виглядають так, ніби редагування стандартного шаблону покинули на половині. Щодо змісту решти… контенту, залишимо це на ваш розсуд, але пам’ятаємо, що сторінка має 1,1 мільйона читачів – не кожна сторінка національного телеканалу таким може похвалитись, не кажучи вже про інші ЗМІ.

Ще один подібний приклад: сторінка “Офіційно Україна” з мільйоном підписників. Цього разу всі адміністратори – з України, а створена вже 27 лютого 2022 року.

Сторінка виглядає трохи покинутою, бо останній допис датовано ще 22 вересня 2022 року, однак наявність мільйона підписників дозволяє без проблем її реанімувати та нести контент в маси. Наприклад – під позачергові вибори, про наміри провести які зараз говорять все частіше. Адже наявність мільйона підписників, набраного за пів року, свідчить про значні затрати на рекламу та просування сторінки і малоймовірно, що хтось просто “награвся” і покинув її.

Розглядати кожну подібну сторінку немає жодного сенсу, адже їх зроблено за одним шаблоном. Але для розуміння масштабів проблеми, варто перелічити їх:

• Незламна країна – 464 000 підписників (є активна реклама, запущена у жовтні та грудні 2022;
• Новини України – 445 000 підписників;
• Все буде добре – 476 000 підписників;
• Непереможний народ – 768 000 підписників;
• Наша улюблена Україна – 504 000 підписників;
• Інформаційна Зона – 965 000 підписників;
• Слава Україні – 737 000 підписників;
• Слава Українському народу – 513 000 підписників;
• Сильна Україна – 314 000 підписників;
• Україна на часі – 1 100 000 підписників;
• Україна Повідомляє – 581 000 підписників;
• Україна Нездоланна – 399 000 підписників;
• Слава Україні – 456 000 підписників;
• Сенсації України – 348 000 підписників;

Трохи меншими за кількістю читачів, але аналогічними за наповненням та форматом є сторінки: Офіційно Україна, Світ у шоці, Вільна Україна, Україна Життя, Любіть Україну, Любі Друзі, З Україною в серці, Новини України, Україна нова, Україна сьогодні, Україно ти могутня. Більшість з усіх перелічених сторінок об’єднують кілька схожих рис:

1. спекулювання на чутливих для українців темах (війна, військові, загиблі, діти, мова тощо) шляхом публікації фейкових чи неактуальних за часом дописів на гострі теми;
2. дата створення – 2022 рік;
3. наявність адміністраторів з Вірменії, Індонезії, Філіппін тощо (в багатьох випадках локація адміністраторів є прихованою).

Варто звернути увагу на ще одну характерну ознаку, яка свідчить про те, що маємо справу не з розрізненими ініціативами, а системною побудовою мережі дезінформації.

Зверніть увагу на нетиповий вигляд деяких символів у тексті – замість кирилиці використані букви латинського алфавіту. Такі заміни можна зустріти в наукових роботах та студентських курсових – це найбільш типовий спосіб “обманути” програму перевірки рефератів на плагіат. А ще, це спосіб обманути алгоритми, які ранжирують видачу контенту залежно від його унікальності – якщо вам потрібно наповнювати 10-20-100 сторінок контентом, створення унікальних публікацій вимагає неабияких зусиль і витрат. Але шляхом нескладних маніпуляцій з алфавітом, ви перетворюєте одне й те саме повідомлення на декілька псевдоунікальних, не втрачаючи видачу і наповнюючи одним контентом десятки сторінок. Бонус – подібна “неправильність” в написанні звичних слів привертає увагу – як зміна висоти однієї з десятка однакових сходинок змусить вас спіткнутись.

Цей перелік не вичерпний – вище наведено приблизно чверть від загальної кількості сторінок, які вдалось знайти, і які об’єднують всі чи кілька перелічених вище спільних рис. Сумарна авдиторія знайдених сторінок налічує десятки мільйонів підписників і, ймовірно, їх значно більше, ніж вдалось розшукати зараз, хоча загальна тенденція зрозуміла й так. 

Залишається запитання – навіщо все це? 

Найбільш очевидний варіант – ці майданчики готуються під дострокові вибори, під час яких вони будуть використані, щоб максимально висвітлити реальні чи обіцяні успіхи влади та максимально зіграти на старих фейках щодо конкурентів. Ті тези, які сьогодні озвучуються спікерами від влади – про “2023 – рік перемоги”, “5-7 місяців до повернення ЗСУ на територію Криму” – не лише дисонують з більш, ніж обережними прогнозами військових чи західних партнерів, а й дають підстави припускати, що цей нестримний оптимізм має конкретну мету, а не породжений відсутністю уяви та розуміння масштабу проблем, які постають перед Україною сьогодні.

На тих сторінках, які з’явились не у 2022 році, можна знайти політичну рекламу, яка свідчить про їхнє використання саме з цією метою. А спільний контент (як на скриншотах вище) з “новоствореними” сторінками говорить про підготовку до повторного використання для впливу на результати виборів – вже в більшому масштабі. Щоб не бути голослівними, наведемо приклад. 

На сторіці Zvistka – сторінка новин, скриншот з якої вже демонструвався вище, можна знайти політичну рекламу на користь Володимира Зеленського, датовану 2018-2019 роком.

Зверніть увагу на дати показу реклами – йдеться не лише про підтримку тоді ще кандидата у президенти Володимира Зеленського, а й про атаку (звісно ж не обійшлось без маніпуляції на загиблих військових) на тодішнього президента Петра Порошенка, оскільки лейтмотивом його політичної кампанії 2019 року було продовження протистояння з Росією без поступок територією та суверенітетом України на користь укладення миру, ставка на армію та нарощення співпраці з ЄС та НАТО. У Володимира Зеленського ж до 24 лютого 2022 року курс був протилежний – він не бачив проблеми у відведенні ЗСУ від лінії фронту заради укладення перемир’я з РФ та неодноразово критикував євроатлантичний курс України через, нібито, небажання НАТО йти назустріч у питанні включення України до складу Альянсу.

Звісно, на тлі воєнного стану та окупації близько п’ятої частини території України про реальні вибори говорити якось безглуздо. Однак, перефразовуючи відомий фільм “У Києві тільки й розмов, що про дострокові вибори, доки тримаються високі рейтинги…”. Цим розмовам та подекуди й планам не стає на заваді навіть те, що на сьогодні українського бюджету не вистачає навіть на нормальні зарплати власним військовим, не те, що на проведення виборів та традиційний піврічний “параліч” державного апарату після них, зумовлених перемовинами про формат владної коаліції.

Однак, є ще один варіант – цю мережу може придбати Росія у власних інтересах. Ворога тут влаштовує абсолютно все – маніпуляції на болі та проблемах українців, зіштовхування прихильників найбільших на сьогодні політичних сил – Володимира Зеленського та Петра Порошенка і їхніх партій, накопичене невдоволення рядом рішень влади, яке наразі не має виходу через все ще існуючий консенсус щодо несвоєчасності критики влади…

Якщо при цьому в Україні дійсно будуть проводитись дострокові вибори, для Росії це буде просто джек-пот – можливість завести у владу власних маріонеток на спекулюванні найбільш болючими питаннями є типовою тактикою РФ, яка може стати тим самим рятівним колом, якого зараз шукає Кремль через нездатність перемогти на полі бою. Поки що ці пошуки обмежуються маніпулятивними заявами про готовність до перемир’я, які транслюються між ударами по житлових будинках. Але саме передвиборча кампанія дозволить Росії розширити поле для маневру, зокрема й на Заході, де навряд зрозуміють ідею “переобратись, доки є рейтинг”.

Звісно, було б наївно вважати, що Росія “чекає” можливості, а не створює їх. Але поки що їхні зусилля виглядають якось отак. Таку рекламу публікують навіть не “одноденні”, а “одноразові” сторінки, про які забувають одразу ж після завершення рекламного періоду, або коли рекламу скасує Meta.

Можливо, з російської точки зору на українців, це й має принести якийсь успіх, але з української – це призведе хіба до того, що частину російського бюджету буде “злито”. Приємно, але, це не означає, що ворога можна недооцінювати та надалі ігнорувати загрозу, яка виникла та розрослась “під носом” у правоохоронців та розвідки.