Про це Оксана Глущенко написала у Facebook.
[Допис за 30 квітня] Мами більше немає. Підірвалася на міні у Маріуполі. Останки тіла тато привіз на тачці додому. Це все, що стало відомо. Там все так само зв’язку немає. Дізналися інформацію через десяті руки. Навіть не знаємо дату смерті. Тато там лишився сам.
[Оновлення за 27 травня] Весь цей час не було зв’язку з батьками. Сьогодні, 27 травня, дізналися, що мати загинула 31 березня. На місяць пізніше, ніж це сталося!
[Оновлення за 20 червня] Тільки сьогодні, 20 червня, я можу поділитися з вами цією страшною історією, яка сталась у нашій родині.
Мама з татом йшли берегом моря за гуманітаркою і намагалися знайти місце зв’язатися з нами. Тато йшов ззаду. О 10.00 пролунав вибух.
Мама наступила на міну. Батька відкинуло вибуховою хвилею. Удар припав на груди. Довго боліла ще потім грудна клітка. Стало різко погано видно. Праве око постраждало сильніше. З грудей від вибуху зірвало ланцюжок із хрестиком. Коли прийшов до тями, підбіг до мами.
Її ніг не було повністю. Їх відірвало. Вона попросила його її посадити. Посадив. Спокійно сказала йому, що їй спекотно. Тато зняв їй верхній одяг. Попросила пити. Тато дав їй води, вона проковтнула перший ковток, другий не змогла.
10:08 мама на очах у тата померла від втрати крові. Тато ці останні 8 хвилин її життя цілував її та розмовляв з нею.
Підняти її та нести додому не було сил. За цей місяць був знесилений постійними бомбардуваннями, сидінням у льоху, відсутністю нормального харчування. Напередодні у двір потрапила фосфорна бомба і від вибуху тата контузило. Мама весь місяць сиділа в льоху з Біблією в руках і молилася.
Тато пішов додому за тачкою і повернувшись, завантажив маму і цілий день до вечора віз її додому по піску, що провалюється.
О 2 ночі тіло мами було вдома. Більше не було куди тягнути час. Тато знайшов у дворі щільний целофан, замотав тіло, занурив на тачку. Ніхто із сусідів не погодився допомогти ховати, бо йшли дуже сильні бої на вулиці. Тато сказав, що страху не було в нього зовсім, і такого жаху, що відбувалося в них, не показують навіть у фільмах.
Він підійшов до першого танка під обстрілом і почав просити, щоб його пропустили поховати дружину. Військовий дав відмашку. Дали проїхати. Приїхав із мамою, закинутою на тачку на цвинтарі. Усі могили було вивернуто від вибухів. Він тягнув уже пакет із мамою по землі.
Біля могили маминого тата почав копати яму. У нього почали стріляти. Він кричав у відповідь, щоб цілилися краще.
Вирив яму. Закопав.
Батьку 72 роки.
Фото: мати і батько Оксани Глущенко | Facebook
Зараз щодня ходить до мами на могилу та носить свіжі квіти з городу. Вдома розмовляє із її портретом. Дуже сумує. Увесь час у нього перед очима стоїть ця картина, що відбувається з мамою. Перестав спати ночами.
Весь час розповідає нам цю історію телефоном. Днями, як розповідав, розплакався. Я вперше чула, як тато плаче.
Тато залишається зараз у Маріуполі. Виїжджати не хоче. У нього там улюблені 3 собаки та 4 коти. Які весь час у бомбардування спускалися сходами у льох і сиділи з ними там. Я цими сходами ледве спускалася, а тут здорові собаки…
Там 4 місяці немає води, газу, зв’язку, світла. Зв’язок змогли йому організувати з величезними зусиллями. У нього на вулиці є зв’язок. Зв’язок жахливий. Погано чутно і буває, кілька днів не можемо додзвонитися.
Коли спілкується з нами, йому легшає.
Сильне почуття провини у тата, що не вберіг маму.
Там зараз просто кам’яний вік якийсь. Життя надголодь. Говорить, що на макарони вже не може дивитися. Гуманітарку дають рідко та мало. Батьку доводиться за такою спекою готувати їжу на багатті. У його віці це все складно і при цьому все швидко скисає. Коти та собаки сильно схудли. Брудні.
Тато дуже любить читати і ночами без сну зараз читає завдяки тому, що добрі люди привезли свічки.
Є ще один страшний момент, який зробила в цій ситуації моя рідна сестра, яка живе в Росії. Але про це поки що у мене сил розповідати немає.
Чотири місяці безсилля та жаху для мене та моєї родини не пройшли безслідно. Моє здоров’я зараз потребує відновлення.
Маму звали Олена Василівна. Мамі було 68 років.
