Черговий день суду не віщував ніяких сюрпризів. Попри протести, засудження політичних переслідувань з боку Заходу і зрозумілу внутрішньоукраїнську напругу, що породжується процесом над Порошенком, прокуратура тихою сапою продовжувала гнути свою лінію. І ніщо не віщувало порушення тихого свавілля. Але, як це зазвичай і буває, життя внесло в плани всіх присутніх на суді свої корективи.
Прямо під час засідання в інформаційному просторі стався вибух — відразу в трьох ЗМІ вийшло інтерв’ю з керівником слідчої групи ДБР у справах Порошенка Олегом Корецьким.
Бенефіс Корецького (не будемо робити з нього героя, знаючи зміст прослушки в кабінеті Труби), як завжди буває з різного роду викриттями, підтвердив те, про що ми здогадувалися, але боялися запитати. Раптом виявилося (який сюрприз), що генеральний прокурор Ірина Венедиктова спільно з якоюсь своєю “харківською командою” тиснула на слідство, всупереч відсутності складу злочину у справах проти Порошенка, не даючи їх закрити. І що всупереч заявам влади, реальне керівництво слідством у політичних справах в ДБР покладено на ексадвоката Януковича Олександра Бабікова, який у приватних розмовах сам визнавав порожнечу пред’явлених Порошенку звинувачень.
Інтерв’ю Корецького призвело до справжньої панічної атаки в таборі прокурорів. Якщо минулої ночі прокуратура похапцем добилася продовження термінів досудового розслідування проти Порошенка, то після того як про сенсаційне інтерв’ю стало відомо просто під час судового засідання, група генеральної прокуратури була змушена злити всі свої позиції захисту, оголосивши про те, що досудове розслідування раптом завершено, а отже питання про обрання запобіжного заходу відпало саме собою.
Шокований тим, що на нього фактично повісили всю відповідальність за те, чи буде Петро Порошенко якимось чином обмежений у своїх правах, суддя Вовк самоусунувся і фігурально висловлюючись послав прокурорів шукати свого щастя в іншому місці, залишивши клопотання про обрання запобіжного заходу без розгляду.
І якщо на початку цієї комічної історії генеральний прокурор Венедіктова вимагала для Порошенка арешту і записувала відео, на якому в стилі Вишинського пропонувала йому довести свою невинуватість у суді, то під кінець, не знаючи куди ховати свої проколи, перекинула всю відповідальність на суд, який тепер по ідеї повинен розглядати справу по суті й, прогнозую, не надто квапитиметься з засіданнями..
Цілком можливо, що сенсаційні заяви Олега Корецького приведуть до того, що з системного прокурора (а кар’єра Корецького була завжди пов’язана саме з прокуратурою) стануть ліпити героя нашого часу – принципового правоохоронця, який пішов проти системи й розповів правду. Однак життя – це не сценарна арка голлівудського фільму про героя-одинака. Все значно складніше.
Не знаю які сценарії суду над Порошенком малював у своїй фантазії Володимир Зеленський, але безперечно одне — ініціюючи кримінальні справи проти опозиції він просто недооцінив свої політичні сили й ступінь свого реального, а не формального впливу. А так само, не бувши по суті політиком, не прорахував те, яким чином досвідчений політик Порошенко буде реагувати на загрози.
Цілком можливо, що розрахунок Зеленського полягав у тому, що будь-який середньостатистичний чоловік просто б злякався перспектив тюремного терміну, включив би задню і почав би шукати способи домовитися про власну безпеку, наприклад на умовах припинення активної політичної діяльності. Заганяння Порошенка в стійло, за розрахунками Венедіктової й Зеленського мало відбутися в той момент, коли прокуратура змінила вимогу арешту на вимогу особистого зобов’язання. Згідно з побутовою логікою, отримавши перспективу не йти до СІЗО, фігурант кримінальної справи мав би по ідеї піддатися і погодитися дати особисте зобов’язання перед судом. Однак шостий президент, який знає основи політики й того, на які жертви готові йти політики заради своєї влади та кар’єри, просто не прорахував подальших дій п’ятого. Справжнім шоком для Банкової, впевнений, став момент, коли під час одного із засідань Порошенко відмовився давати будь-які зобов’язання перед судом.
Фактично з подачі п’ятого президента відбулася різка ескалація конфлікту. Зеленський і Генеральний прокурор виявилися поставлені в патову ситуацію, іншими словами просто взяті на слабо. Адже після такої відмови перед ними постав простий вибір — або все ж домогтися арешту, поставивши під удар свій міжнародний імідж і ще більш консолідувавши навколо Порошенка пасіонарні верстви суспільства. Або злитися з процесу, продемонструвавши тим самим що змагатися з політичними конкурентами кишка у них тонка. На цьому етапі саме Порошенко перехопив ініціативу, показавши що навіть з позиції обвинуваченого у кримінальній справі він може ганяти ганчірками чинного президента і прокуратуру.
Приблизно на цьому етапі, як мені здається, здригнулася і сама система. Прокурори, слідчі та ширше держапарат — це не роботи й автомати. Це живі люди, що стежать за подіями, які спостерігають за рейтингами й завжди надто гостро відчувають куди віють політичні вітри. Питання лояльності держапарату — це завжди питання про те, які перспективи дає йому лояльність до конкретної влади. В умовах авторитарного режиму силовики можуть свавільно перемолоти будь-кого.
Але у відповідь вони б хотіли розуміти свою вигоду. Йти на свавілля при Януковичі вважалося вигідним, бо і сам він і його оточення транслювали в простір один меседж — тато на чолі держави довічно! Багатьох з тих, хто виконував злочинні накази за Януковича, хотів би так само довічно закріпитися на своїй посаді. Звичайно ж і Янукович і його оточення погоріли через повне нерозуміння того, в якій країні вони живуть. Але принаймні у них був мотив.
Який мотив міг бути у слідчого Корецького для того, щоб продовжувати наполегливі спроби посадити Порошенка по беззаконню? Може слідчий Корецький мав надихатися спадним рейтингом Зеленського і наполегливо наростальним рейтингом Порошенка? Можливо впевненість у слідчого Корецького мав вселити кадровий хаос влади та наполегливі чутки про швидку відставку генерального прокурора? Або слідчий Корецький просто мазохіст і міг хотіти сам продовжувати виконувати ідіотські вказівки начальства? Або він мріяв по тихому бути звільнений, щоб потім нести відповідальність за всі незаконні дії?
Ні! Слідчий Корецький просто виявився першим, хто відчув вітер змін. Прекрасно зрозумів, що за якихось пів року-рік ситуація в країні може настільки кардинально помінятися, що він і такі як він можуть піти під ніж нової політичної реальності — за “перегини на місцях”, тому що президент (колишній або чинний, але ослаблений) має бути поза підозрою. Корецький став першою людиною, що здала свій квиток на Титанік. Першим, але точно не останнім.
На Володимира Зеленського найближчими місяцями чекають дивовижні відкриття про природу влади. У своїх спробах зрозуміти яким чином у грі з Порошенком він з хижака перетворився на жертву Володимир Зеленський засвоїть, що для побудови справжнього авторитарного режиму мало гнівно тупати ніжкою. Ні, владою треба жити й у ній же вмирати, адже влада — найкращий саван. Або будь готовий йти до кінця, або будь демократичним президентом у рамках повноважень. Ще він зрозуміє, можливо занадто пізно, що, висловлюючись словами Мао, “гвинтівка народжує владу”. Влада йде за сильними, незалежно від поточного розподілу формальних посад. Саме початок політичних репресій і спроби побудови авторитаризму запрограмувати поразку Зеленського. Просто вчора Титанік Зеленського після повільного занурення різко ліг на борт. І це вже помітили всі.
