#Букви поспілкувалися з нардепом від партії “ЄС” Володимиром В’ятровичем щодо доречності таких заяв.

– Як Ви можете прокоментувати заяву Ірини Верещук про те, що українці, які візьмуть участь у псевдореферендумах, котрі планують проводити росіяни на окупованих ними територіях, можуть бути засуджені до 12 років ув’язнення?

– Я здивований такою заявою і хотів би, можливо, якихось детальніших роз’яснень від пані віцепрем’єрки, аби точно зрозуміти, що саме вона мала на увазі. 

З одного боку, я є прихильником досить жорсткої відповідальності за будь-які прояви колабораціонізму, є співавтором закону про колабораціонізм. Я радий, що цей закон нарешті ухвалено після початку повномасштабної російської агресії, але, з іншого боку, те, що я почув і прочитав, мене дивує. Бо я переконаний, що варто притягати до відповідальності організаторів подібного роду псевдореферендумів. 

Організаторів та тих людей, які долучаються до функціонування різних органів в окупаційній адміністрації. Це те, що свідчить про готовність людини співпрацювати з окупантами. Саме за такі речі передбачена відповідальність, саме це ми називаємо колабораціонізмом. 

Коли ж ми говоримо про участь у “референдумі”, то мене це дивує, бо “участь” може бути силуваною. Як історик, я знаю про випадки, коли в радянські часи для демонстрації нібито підтримки комуністичної партії по всій країні людей силою зганяли на вибори. 

Так, згадаймо вибори 1946 року на Львівщині, куди радянські солдати під дулами автоматів зганяли людей. У такий спосіб комуністична влада намагалася продемонструвати, що захід України всіляко підтримує радянську владу. І я припускаю, що такі ж методи можуть використовувати росіяни на окупованих територіях. І тих людей, яких будуть зганяти на так звані “референдуми”, притягати до відповідальності я вважаю неприпустимим і неправильним. Тут для мене віє “сталінськими” тезами, коли людину, що опинилася в окупації, обвинувачували. 

Як історик, пригадую, що довгий час після Другої світової війни в різного роду документах, особливо в тих, де йшлося про прийом на державну службу, навіть до 1970-1980-х років, було питання про те, чи був ти, чи твої родичі в окупації в роки як тоді називали “Великої Вітчизняної війни”. 

Такі заяви дійсно нагадують мені такий дуже дивний комуністичний підхід, і сумнівно, що такі заяви якось сприятимуть звільненню окупованих територій і зміцненню українських настроїв на цих територіях. Тому мені хотілося б, аби якомога швидше було роз’яснення щодо цієї заяви, якщо вона була неправильно сприйнята. Я переконаний, що заявою в такому вигляді може скористатися російська пропаганда.

– Дійсно, тут згадуються загальновідомі сюжети про те, як після Другої світової радянська влада заявляла, що ті, хто жив на окупованих територіях, мусять нести відповідальність. З огляду на те, що заплановані окупантами псевдореферендуми є фікцією, яка не має жодної юридичної сили, бо результати цих “референдумів” вже заздалегідь визначені росіянами, чи варто запроваджувати відповідальність для тих, хто таки прийшов на цей “референдум” під тиском?

– Я вважаю, що попри те, що ні ми, ні світова спільнота, не визнаватиме таких псевдореферендумів, українська держава має зробити так, аби організатори цих так званих “референдумів” зрозуміли, що їх чекатиме кримінальна відповідальність.  

Організація такого роду речей є злочином. Але погрожувати людям, яких силою можуть зганяти на такі “заходи”, вважаю некоректним і неправильним. Як з точки зору політичної, інформаційної чи навіть суто людської. Це не надасть натхнення цим людям чинити спротив окупаційній владі. Могло б бути звернення, аби місцеве населення не підтримувало псевдореферендуми, але не залякувати людей за можливу примусову участь у таких “референдумах”.

– Тобто, на Вашу думку, було б правильніше комунікувати про цю проблему приблизно так, як у 2014 році це робили щодо кримського псевдореферендуму представники Меджлісу кримськотатарського народу, які закликали кримських татар бойкотувати “референдум”, бо він був незаконним.

– Абсолютно згоден, що заклики до бойкоту референдуму були правильними. Зараз варто робити те ж саме, потрібно наголошувати на тому, що окупаційним режим є тимчасовим, і що українська влада обов’язково повернеться і що організатори таких референдумів обов’язково нестимуть відповідальність.

– Було б краще, якби при заявах щодо фальшивих “актів волевиявлення” на окупованих росіянами територіях влада робила акцент на відповідальності організаторів, а не покаранні тих, кого можуть силою зганяти на такі “заходи”?

– Так, саме так я і вважаю.