У лютому в Україні розпочалася вакцинація проти COVID-19 препаратом Covishield/AstraZeneka. Відповідно до дорожньої карти, першими щеплення мають отримати медики. Проте виявилося, що багато лікарів відмовляються вакцинуватися, кампанія розгортається повільно, і в перші дні це призвело до того, що залишки вакцини просто викидали. Адже у флаконі десять доз, і після відкриття препарат можна зберігати не більше 6 годин. Щоб уникнути утилізації, Міністерство охорони здоров’я (МОЗ) дозволило використовувати залишки для вакцинації людей із непріоритетних груп. Але не всіх охочих, а “публічних діячів”, які начебто мають таким чином популяризувати вакцинацію серед населення. Для цього МОЗ видав спеціальний наказ №369, зокрема туди вписали публічну вакцинацію особисто президента і міністра охорони здоров’я.
Читайте також:
Рік пандемії COVID-19 у цифрах: як коронавірус вплинув на різні аспекти людського життя
Проте документ не пояснює, хто такі публічні особи, за якими критеріями їх визначати і як потрапити у цей список. За що МОЗ отримав нову порцію критики. Першим організувався одеський Центр громадського здоров’я, який створив онлайн-форму, куди могли записатися охочі, аналогічно вчинив київський міський Департамент охорони здоров’я.
Люди з непріоритетних груп почали вакцинуватися, проте в цьому процесі досі немає системності. Хтось звернувся до знайомих лікарів і попросив щепитися залишками, а ветеранка Олена Білозерська написала на Facebook-сторінку Київського обласного центру громадського здоров’я і отримала запрошення на вакцинацію.
“Букви” розпитали вакцинованих людей не з пріоритетних груп про те, як їм вдалося отримати щеплення.
Ірина Лепеха, керівниця регіонального осередку ГО “Батьки за вакцинацію” у Рівному
Коли Ірина дізналася про наказ МОЗ, який дозволив вакцинуватися проти COVID-19 непріоритетним групам, то зв’язалася з Оленою Гандзюк, координаторкою вакцинальної кампанії в області, і повідомила, що хоче щепитися залишковою дозою як громадська діячка. 2 березня її запросили до військового госпіталю, де мобільна бригада саме вакцинувала медиків.
“Процедура стандартна. Я заповнила інформовану згоду, в якій зазначались всі суттєві для вакцинації речі (а саме протипокази, наявність хронічних захворювань, тяжких алергічних реакцій, дата останнього щеплення тощо). Це стандартна форма, затверджена МОЗ, яку підписують при кожному щепленні. Сімейний лікар розповів про можливі поствакцинальні реакції, досить детально, чого очікувати, що в нормі, а що виходить за межі норми. І як правильно впоратися з реакціями, в якому випадку звертатися до лікаря”, – повідомила пані Ірина “Буквам”.
Після цього медсестра провела вакцинацію, й Ірина почекала в лікарні пів години на випадок гострої реакції.
“Ніякої довідки про щеплення не дають, в карту щеплень не записують, як зазвичай. Щодо другої дози повідомили, що дані про першу дозу вносяться в електронну базу і друга доза автоматично за мною бронюється. Потім, певно, мене буде запрошено, як тільки прийде час. Невдовзі мають затвердити, який саме проміжок буде між першою і другою дозами, бо інструкція передбачає 4-12 тижнів. У нас ще МОЗ не затвердив, який проміжок буде застосовуватися в Україні”, – розповіла вона.
Після щеплення пані Ірина почувалася добре, лише відчувала легкий біль у місці уколу впродовж двох днів, не було ні підвищеної температури, ні ломоти. Через кілька днів заповнила форму про несприятливі події після імунізації (НППІ) – з власної ініціативи, щоб медики могли фіксувати всі реакції на новий препарат.
“Мобільна бригада, яка мене вакцинувала, виконувала свою роботу дуже чітко, техніку введення дотримано”, – додала вона.
Олександр Махов, воєнний кореспондент
Олександр знімав сюжет про вакцинацію військовослужбовців на Донбасі і там щепився залишковою дозою.
“Під час зйомок медики у військовому шпиталі повідомили, що деякі армійці добровільно відмовилися вакцинуватися, тож виникли “зайві” дози, які треба було використати, лікарі запропонували мені щепитися на місці, і я погодився”, – розповів пан Олександр “Буквам”.
Вакцинація проходила у військовому шпиталі у місті Часів Яр Донецької області.
“Лікарі виміряли температуру, провели письмове та усне опитування щодо стану мого здоров’я. Я заповнив добровільну згоду на вакцинацію. Всі ці дані вносились в комп‘ютер. Мене записали як сержанта запасу оперативного резерву першої черги, адже я служив по мобілізації у 2015-2016 роках. Після цього я отримав укол”, – каже журналіст.
Медики повідомили йому, що згідно з рекомендаціями другу дозу слід отримати через 4-12 тижнів.
“На Донбасі у відрядженнях я буваю щомісяця, тож в одному з них отримаю другу дозу”, – розповів журналіст.
Через добу після щеплення Олександр відчув незначну лихоманку та головний біль – температура піднялася до 37,5 градусів. У разі потреби планує звертатися до свого сімейного лікаря.
Семен Єсилевський, біофізик, доктор фізико-математичних наук
Семен Єсилевський, крім основної роботи, ще й активний блогер та популяризатор науки. Зокрема висвітлює теми, які стосуються епідемії COVID-19 та вакцинації. 4 березня, як пан Семен написав у себе у Facebook, він “добалакався”: Департамент охорони здоров’я КМДА запросив його щепитися залишками вакцини на камеру в Київській міській клінічній лікарні №3.
“Підписали інформовану згоду, записалися у перелік тих, хто вакцинувався, але не є співробітником лікарні, прочитали пам’ятку щодо вакцинації. Виміряли температуру, тиск, провели усне опитування, що дублює інформовану згоду. Дані внесли в систему HELSI.me”, – розповів Єсилевський “Буквам”.
За його словами, медики не дали інформації щодо того, коли і де можна буде щепитися другою дозою.
Реакція організму на вакцину була звичайна, грипоподібна – головний біль, озноб, слабкість, біль у місці уколу. Все минулося на другу добу.
“У разі виникнення побічних ефектів просили звертатися до сімейного лікаря, але все це було очікувано, тому не звертався”, – каже Семен.
Наталія Атамась, орнітологиня, кандидатка біологічних наук
Наталія Атамась вакцинувалася одночасно з Єсилевським у Київській міській лікарні №3.
“У мене, як, думаю, і в багатьох, є батьки пенсійного віку, які ще й у групі ризику за легеневими захворюваннями. Тому я особливо не шукала для себе можливості вакцинуватися, радше переживала за них. Тим більше, я такий собі “лідер громадської думки”, які можуть популяризувати вакцинацію згідно з наказом МОЗ про “залишки вакцини”. Але коли зв’язалися з Семеном Єсилевським, який є великим пропагандистом вакцинування, та запропонували “під камери” вакцинуватися йому, він запросив мене приєднатися – адже було незрозуміло, скільки може бути того самого “залишку вакцин” після вакцинування медиків. Можливо, дев’ять доз, а можливо, жодної, і тоді б ми поїхали дарма”, – розповіла вчена.
У відділенні, де проводилася вакцинація, вже була знімальна група.
“Ми всі забилися у куток і чекали, поки перевакцинують медичних працівників та лікарів, аби з’ясувати, чи залишиться відкритий, але недовикористаний флакон і чи буде знято сюжет. Тим часом вакцинація медичних працівників відбувалася у порядку живої черги. Люди були знервовані, хірурги обурювались, що їм треба бігти, а тут черга і чекання. Врешті-решт вже ближче до вечора майже всі медичні працівники були провакциновані, і тут з’ясувалося, що в останньому флаконі залишилось п’ять доз. Лікарка привела свого чоловіка, ми двоє та два члени знімальної групи – так “закрили” останній флакон”, – поділилася пані Атамась.
Присутні заповнили стандартну форму щодо протипоказань та стану здоров’я – вони лежали поряд на столику, разом з інформаційними буклетами щодо вакцинації. Також на окремому аркуші п’ятеро людей, які вакцинувалися позачергово, написали свої дані.
“Далі у кабінеті нам поміряли тиск, поставили ті самі запитання щодо протипоказань, після чого згідно з нашим паспортом знайшли нас у системі Helsi.me (бо у нас у всіх були договори з сімейним лікарем, отже, ми були присутні у цій базі), записали туди дані щодо нашої вакцинації”, – каже вона.
Після щеплення пацієнти близько 30 хвилин сиділи в коридорі на випадок якоїсь небезпечної побічної реакції, але ні в кого її не було. Всіх попросили інформувати медичних працівників у разі незвичної побічки.
“У мене була доволі стандартна реакція на вакцину. Через 15 годин після введення – слабкість, озноб, головний біль, простріли у тілі та температура 37,4. Все минулося за вісім годин. Свого сімейного лікаря про це я не повідомляла, бо вирішила, що це не якась важлива побічка, а доволі стандартна реакція на вектор вакцини, яку мені ввели”, – розповіла Атамась.
