Сьогоднішній виступ Верховного Головнокомандувача не залишив байдужим жодного військовослужбовця Збройних Сил України, будьте в тому впевнені. Частина з них, явно зраділа анонсованому поступовому підвищенню заробітної платні та поліпшенню соціальних умов. Інша ж частина військовослужбовців взялася за голову, закурила, можливо потай хильнула чарку. Нерви заспокоїти. Адже сьогоднішні тези президента йдуть на межі здорового глузду.  Пропоную розібрати промову президента з точки зору наших сьогоденних армійських реалій й частково здорового глузду. Спробуємо.

Перше, що найбільше впало в очі, це заява щодо збільшення кількості військових частин в структурі Збройних сил України: “Крім того, йдеться про створення додаткових 20 бригад ЗСУ”. Вже на цьому моменті рука тягнеться до цигарки й чогось заспокійливого. Адже створення нової бригади (…і тут не важливо навіть чи механізована вона, чи десантно-штурмова, чи мотопіхотна!) означає розбудову з нуля великого управлінського організму: управління та штаб бригади, штаби батальйонів та окремих рот. Це десятки та сотні вакантних офіцерських посад, які потребуватимуть людей. Людей з досвідом та освітою. На ці посади неможливо поставити вчорашніх випускників ВВНЗ, там будуть потрібні виключно досвідчені організатори та адміністратори, яких примусово-добровільно переводитимуть з уже наявних військових організмів. А це боляче як для самих офіцерів, так і для бойових та злагоджених підрозділів ЗСУ.

Іншим приводом для викурювання вже другої цигарки є питання розміщення цих “20 бригад ЗСУ”. На сьогодні далеко не кожна бригада Збройних сил України забезпечена власним пунктом постійної дислокації. Такі військові організми змушені “таборувати” в полях та на полігонах між ротаціями в зону ООС. Також визнаймо, що далеко не кожен з пунктів постійної дислокації придатний для адекватного проживання там військовослужбовців. Перебої з електропостачанням та відсутність гарячої води, віддаленість від населених пунктів, гуртожитки з фактично “спартанськими” умовами для життя. Якщо таку ситуацію ми маємо наразі, то куди ж розміщувати ще “20 бригад ЗСУ”?

Наступним питанням стає проблема комплектування запланованих бригад військовою технікою та особовим складом. Уявімо, що ми таки створили нові бригади, вибудували управлінську ланку та оголосили про набір військовослужбовців. А далі? Жоден з бойових підрозділів Збройних сил України не укомплектований особовим складом хоча б на 85%. Ба більше, цю цифру було свідомо завищено, рівняючись на найбоєздатніші та злагоджені бригади, далі – все песимістичніше. Людей вкрай мало. Немає солдатів, катастрофічно не вистачає сержантів та  офіцерів тактичного рівня. Армія вкотре переживає великий кадровий голод. Ми не здатні укомплектувати вже наявні підрозділи. То ж ким заповнювати штатні посади нових бригад? Питання риторичне.

Щодо військової техніки. Тут знов-таки треба закурити, інакше не вийде. Чинні військові частини здатні продемонструвати добрий відсоток щодо укомплектованості військовою технікою та озброєнням: танками та бойовими броньованими машинами, самохідною артилерією та широким автопарком вантажівок, спеціальних машин та джипів. І цей показник справді вражатиме до моменту одного маленького уточнення: “А скільки з них в робочому стані та на ходу?”. Відповідь зріже щонайменше 1/3 показників. Питання аналогічне проблемі комплектації військовослужбовцями: якою технікою комплектувати ці “20 бригад”? Може спочатку заповнимо штатні потреби у тих, що є?

Усі викладені проблеми так чи інакше торкаються однієї спільної – де держава візьме гроші на ці “20 бригад”? Адже міць армії прямопропорційна ступеню її фінансування. Адже якщо нині держава не здатна надати достатнє грошове забезпечення для військових, щоб ті залишалися на службі після першого контракту. Якщо держава не здатна вчасно розраховуватися за ремонт бойової техніки. Якщо держава не може виділити кошти для розбудови мінімально комфортної інфраструктури в пунктах постійної дислокації. То де ж вона візьме кошти на створення, розбудову та утримання нових військових частин?

І кладучи руку на серце, нам щиро хотілося б повірити заяві президента та з часом почути на парадах нові номери механізованих, танкових та гірсько-штурмових бригад в лавах нашої армії. Але сьогоднішній стан справ у військах просто не дозволяє вибудовувати нові бойові організми, принаймні без заподіювання шкоди для вже наявних підрозділів. А цього робити точно не треба. В жодному разі. Проте заяву вже виголошено. Й нам залишається лиш сподіватись, що вона з часом заховається у тіні мільярда висаджених дерев…