Минулого тижня український інформаційний простір струснув ексрадник секретаря Ради нацбезпеки й оборони Сергій Сивохо. На своїй сторінці у Facebook він повідомив, що мінська Тристороння контактна група домовилася про чергове перемир’я на Донбасі й погодила низку заходів, які начебто мали б цьому сприяти.  “Є радісна новина від Тристоронньої контактної групи: нарешті погодили та підписали пакет додаткових заходів щодо припинення вогню.

Заборона стосується розвідувально-диверсійної діяльності, наступальних операцій, використання безпілотників, снайперського і будь-якого іншого вогню, розміщення важкої техніки та артилерії в населених пунктах і т.д. Також у документі передбачені заходи дисциплінарного впливу на порушників наказу. Нові домовленості набере чинності з 27 липня. Сподіваюся, вони не залишаться лише на папері. Миру нам”, – написав Сивохо.

Згодом в Організації з безпеки й співробітництва в Європі (ОБСЄ) уточнили окремі деталі майбутнього перемир’я. Зокрема, це вже згадані Сивохом  заборони на наступальні та розвідувально-диверсійні операції, використання будь-який видів безпілотників з двох сторін.

Також забороняється ведення вогню, зокрема – снайперського. Вводиться заборона на розміщення важкого озброєння в населених пунктах та їх околицях.

Запроваджується система дисциплінарних заходів за порушення режиму припинення вогню. Також на позиціях української армії мають з’явитися спостерігачі, які повинні контролювати дотримання режиму тиші.

Впроваджується «механізм реагування на порушення режиму припинення вогню».

Вогонь у відповідь дозволяється у тому випадку, якщо він відкритий за наказом «відповідного керівництва Збройних сил» та «керівництва» незаконних збройних формувань ОРДіЛО. І лише у разі, якщо спроби використати координаційний механізм були невдалими.

“Всеосяжне перемир’я”, яке почалося опівночі 27 липня, тривало лише 20 хвилин. Приблизно о 00:20 проросійські бойовики обстріляли позиції 36-ї окремої бригади морської піхоти. Вогонь вели зі стрілецької зброї, великокаліберних кулеметів та гранатометів. Вже близько 9-ї ранку сепаратисти за допомогою РПГ встановили кілька мін ПОМ-2 (протипіхотна осколкова міна – ред.) біля позицій 79-ї бригади. Ще пізніше, орієнтовно о 12:10 зафіксували обстріли на позиціях 503-го окремого батальйону морської піхоти поблизу Горлівки: вогонь вели з гранатомета  і стрілецької зброї.

27 липня Букви звернулися до військових однієї з бригад, яка наразі перебуває на лінії фронту, і попросили їх прокоментувати низку тез, які  останнього  тижня активно обговорюють користувачі українських соціальних мереж. Військовослужбовці погодилися дати відповіді на правах анонімності.

Чи були за останні 4 дні обстріли поблизу ваших позицій? Якщо так – то з чого саме стріляли? І чи були обстріли напередодні перемир’я?

Так, два дні тому був обстріл. Бойовики стріляли 120-мм мінами. Їх було десь до десятка, впали біля наших позицій. Пошкодили вибухом один з постів: порвало мішки з піском, побило балки в укріпленні. В ніч перед оголошенням перемир’я все було відносно тихо. Але вчора вдень Операція об’єднаних сил повідомила про нові обстріли, на інших ділянках фронту.

Що для вас змінилося із впровадженням “всеосяжного перемир’я”? Чи правда, що військовим заборонили облаштовувати “інженерні укріплення”?

Насправді Збройні сили чекають детальніших роз’яснень щодо того, як це перемир’я має працювати. Тому що є певні нововведення. Наприклад, спостерігачі. Навіть вони не можуть пояснити всіх деталей. Наразі у них є вказівка вести спостереження за дотриманням тиші. Але, як я розумію, у них поки немає детальніших інструкцій. Щодо обладнання фортифікаційних споруд – так, є певні обмеження. Але ж ми стояли й стоїмо не у голому полі. У нас є укриття, окопи, де ми несемо службу. І ці укріплення треба підтримувати в належному стані. Наприклад, ті ж мішки з піском: вони час від часу рвуться і їх треба замінювати. Думаю, що це питання мають доволі швидко вирішити.

А загалом у нас мало що змінилося. У соціальних мережах розганяють різну зраду. Ми не можемо говорити за всі підрозділи, лише за свій. Але такого, щоб у нас намагалися позабирати зброю, немає. Кулемети, РПГ (ручні протитанкові гранатомети), АГСи (автоматичні гранатомети станкові) у нас лишилися. Їх ніхто не пломбує. Навіть командувач ООС під час пресконференції  27 липня заявив, що військові мають право захищатися згідно з міжнародним законодавством. І у випадку загрози життю будуть відповідати. Звісно, що старожили, які вже бачили 100500 перемир’їв, які завершувалися доволі швидко, не надто вірять у тривалу тишу. Загалом ставимо на те, що десь за два тижні перемир’я завершиться. Загалом – як завжди.

Також питання в тому, як саме   контролюватимуть  режим припинення вогню з боку ворога. Адже туди навіть не пропускають спостерігачів від ОБСЄ. Водночас від хлопців, які кілька ночей чергували на позиціях, ми чули, що ворог нібито відводить свою техніку: вночі було чутно гуркіт. А місцеві жителі (на тимчасово окупованих територіях – ред.) скаржаться у соцмережах на те, що після початку комендантської години у них дорогами  їздила гусенична техніка й пошкодила асфальт. Так що якісь рухи для перемир’я нібито є й у ворога.

Останніми днями у соцмережах багато говорять, що у військових заберуть всю техніку, важке озброєння й лишать лише автомати. Чи це правда?

По-перше, щодо техніки. На передньому краї ми її не тримали, оскільки її можна доволі легко помітити з дронів і в результаті знищити. За Мінськими угодами можна використовувати ті ж БМП (бойова машина піхоти – ред.), адже там стоїть 30-й калібр, який не заборонено. І якщо було треба, то техніка приїжджала, відпрацьовувала завдання і поверталася назад. Наразі ми не маємо інформації про те, що існує рішення вивести таку техніку у ППД (пункт постійної дислокації – ред.).

Фото Укрінформ

Якщо говорити про міномети – то вони стоять на тій відстані, яка визначена Мінськом. Як і все інше озброєння.

Щодо розвідки. Справді, є розпорядження не використовувати БПЛА (безпілотні літальні апарати – ред.). Однак ця заборона стосується території противника. Ми можемо літати не далі переднього краю. Також дозволяється візуальне спостереження за допомогою технічних засобів. Відеокамер, наприклад. Не так давно фонд “Повернись живим”  писав про те, що закупив більше десятка доволі технологічних систем спостереження й обіцяє продовжувати поставляти військовим їх надалі.

Нещодавно до нас приїжджали журналісти, то вони навіть бійців записували на фоні кулемета, щоб було видно, що його ніхто не забирав. І люди, які розуміють ці нюанси, намагаються пояснити ситуацію для загалу. Бо штаб ООС дає інформацію із запізненням і цим лише більше розбурхує людей.

Чи можете ви відкривати вогонь у відповідь? І чи треба узгоджувати це з “тією стороною”?

Якщо чесно, зараз ми не знаємо, як саме цей процес має відбуватися. Чекаємо роз’яснень. Нині ворог може робити “простріли” в бік  наших позицій. І бійці, які не перший рік служать, розуміють – у такому випадку немає сенсу стріляти, бо ти стріляєш в нікуди. Якщо ситуація вимагає – ми готові почекати. Але якщо раптом почнеться наступ на позиції – ніхто не чекатиме якихось команд. Якщо ворог буде рухатися у нашому напрямку – ми будемо відповідати. Водночас якщо ми побачимо, що сепаратисти копають нові бліндажі – тут згідно з новими правилами  ми можемо хіба повідомити спостерігачам, а вони вже по своїй гілці передають цю інформацію вищому керівництву. Думаю, саме для того вони й працюватимуть. Наприклад, якщо хтось доповідатиме, що окупанти порушили режим тиші, що довелося відкривати вогонь у відповідь – у такому разі питання будуть до спостерігачів у першу чергу. І це, як на нашу думку, перекладає відповідальність з рядового солдата на спостерігача.

Але нам цікаво на практиці побачити, як все буде працювати.

Щодо спостерігачів: хто ці люди? Чим вони відрізняються від ОБСЄ?

Це переважно офіцери оперативних командувань, частина з них має досвід миротворчих місії ООН. Зараз за кожною з бригад закріплена певна кількість таких офіцерів. І на кожному взводному опорному пункті, в ідеалі, має бути такий спостерігач.

Власне, це основна відмінність від ОБСЄ. Бо ті катаються по всій лінії фронту і не можуть фіксувати всі обстріли. А спостерігачі живуть на наших позиціях, вони присутні постійно. Плюс ОБСЄ – це цивільні, а спостерігачі – військові. Вони можуть працювати з солдатами, детальніше пояснювати певні речі. Бо буває так, що люди начитаються у Facebook різних вкидів – і вірять у нісенітниці. Давайте чесно: якщо на 7-й рік війни ми зможемо зменшити втрати – добре. Ми можемо посидіти й почекати. Тим паче дотримуватися перемир’я не вперше. Якщо вийде – добре, честь і хвала. Не вийде – нам далі своє робити. До того ж, у нас на передовій багато активних патріотів. Якщо почнеться реальна зрада на лінії фронту – про це повідомлять. І не диванні експерти.

Можете пояснити детальніше про “покарання”  за вогонь по бойовиках? Хто визначатиме, кого карати, як карати та за що саме?

Ми не стріляємо перші. Ми відкриваємо вогонь у відповідь. І це завжди виправдано. А якщо це виправдано – то немає кого карати. Думаю, цей пункт більше прописали для заспокоєння противника та окремих “занепокоєних”  діячів у Києві. Тим паче, якщо когось із військових спробують за вогонь у відповідь покарати – лише уявіть, який може статися вибух у суспільстві. А ще виникне поле для маніпуляцій політичних противників чинної влади.

Прокоментуйте обстріли, які вже були після початку “всеосяжного перемир’я”.

Насправді тут нічого нового, все доволі очікувано. У ворога багато найманців, які сприймають війну як шанс заробити собі на хліб. Це маргінали, які майже нічого не вміють. І припинення бойових дій фактично означає кінець для їх звичного життя. Очевидно, що вони цього не хочуть. Але якщо куратори з Росії жорстко і швидко відреагують на ці випадки – то такі обстріли припиняться.

Загалом же за тиждень-два ми будемо остаточно розуміти, що в нас відбувається із черговим перемир’ям.