“Стерненку – волю! Антоненку – волю!” – невпинно скандує натовп.

На вузенькій вулиці біля Офісу генеральної прокурорки України (ОГПУ) Ірини Венедіктової постійно горять фаєри та димові шашки. Кілька тисяч мітингувальників вимагають її відставки й звільнення з СІЗО Сергія Стерненка та Андрія Антоненка.

“Венедіктова – чума! Аваков – чорт!” – скандує натовп. Поліція мовчки стоїть поруч з протестувальниками.

Кілька тисяч осіб вийшли на вулиці Києва через вирок одеському активістові Сергієві Стерненку. Нагадаємо, 23 лютого Приморський районний суд Одеси визнав його винним у розбійному нападі за попередньою змовою (ст. 187 ч.2 Кримінального кодексу – ред.) на Сергія Щербича, – місцевого депутата одного з районів Одеської області, – і засудив до 7 років і 3 місяців тюрми з конфіскацією половини майна. При цьому ж суд зазначив, що один з мотивів злочину – ставлення Стерненка до політичної діяльності Щербича. Це судове рішення спровокувало протести в різних містах України, зокрема – у Києві. Тут ввечері 23 лютого кілька тисяч людей намагалися пройти до Офісу президента, однак їх заблокувала поліція. Вдруге мітингарі спробували потрапити на Банкову 27 числа.

Не можу мовчки сидіти вдома

11 ранку, урядовий квартал, вулиця Банкова. Попри те, що напередодні через соцмережі людей залякували “заготівлею бруківки”  і “масовими сутичками” – все спокійно. Здається, поліція зробила висновки й цього разу, на відміну від вівторка, прохід до Офісу президента вільний. Немає шеренг бійців Національної гвардії й  поліції, немає металошукачів, ніхто не оглядає рюкзаки й сумки. Під будинком з химерами вже стоїть автомобіль озвучки – з колонок грає музика, звична швидше для рейв-вечірок, ніж для мітингу. Кілька сотень людей, які вже прийшли на Банкову, пританцьовують намагаючись зігрітися.

Поліції майже не видно. Хіба що попід стінами ОП то тут то там групами по десятеро стоять люди у чорній формі. Втім, якщо зазирнути на сусідні вулиці чи зайти у двір неподалік, можна побачити сотні силовиків: автобуси й вантажівки-КУНГи Національної гвардії, ПАЗи й мікроавтобуси поліції, спецтранспорт поліції спеціального призначення. Поліціянти поруч: поки що без шоломів, бронежилетів, щитів і кийків – спецзасоби або лежать на землі, або сховані у транспорті.

На годиннику 12:00. На Банковій зібралося близько 2 тис. осіб. У руках – саморобні плакати: “FreeSternenko”, “Free Antonenko”, “Ти президент чи насрано”, “Ні репресіям”  тощо. Жодних партійних прапорів, лише національні. У натовпі ходять люди й роздають листівки з вимогами акції та QR-кодами з правилами поведінки на випадок, якщо когось почнуть затримувати. Мітинг досі не розпочався – з машини озвучки заявляють, що чекатимуть ще пів години, аби всі охочі могли добратися до центру Києва на протест.

“Я приїхав на мітинг через Сергія Стерненка. Його вирок – це суддівське свавілля якесь. І це мені не подобається. Я читаю новини, стежу за ситуацією в країні загалом. І мені не подобається те, що я бачу. Я не можу мовчати. Тому я сьогодні на протесті. Тому що краще приїхати у Київ на мітинг, ніж сидіти у себе вдома у Чернігові й мовчати”, – розповідає нам Віталій. Хлопцеві на вигляд не більше 25 років, сам він з Чернігівської області.

Народу більшає. Люди з плакатами стають біля входу до офісу президента. Мітинг починається з трьох вимог: звільнення Сергія Стерненка із СІЗО, звільнення інших політичних в’язнів, проведення реальної судової реформи. “Стерненко! Стерненко!” скандує кілька тисяч осіб. Під вхід до ОП приносять мікрофони.

“Суддя Віктор Попревич, який виносив Стерненкові вирок, не мав би працювати в судовій системі. Оскільки були питання щодо його доброчесності. Він покривав своїх колег, яких ловили п’яними за кермом. Він таємно відпустив директора одеського дитячого табору “Вікторія”, де сталася пожежа. Але його призначили на посаду. Бо існує Вища рада правосуддя (ВРП), яка відповідає за звільнення й призначення суддів, за покарання суддів. І вона не звільняє таких суддів. Я це часто бачив, наприклад, із суддями Майдану, яких ВРП залишила на своїх посадах. І 9 березня у суддів буде з’їзд у  будинку Профспілок. Там, де гинули майданівці. Там вони обиратимуть нових членів ВРП. І я впевнений, що вони виберуть таких самих”, – говорить у мікрофон адвокат, член громадської організації DeJure Роман Маселко.

“Аваков – чорт! Венедіктова – чума!” – скандує натовп. Людей вже зібралося близько 4 тисяч. Біля мікрофона цитують лист Антоненка на підтримку Стерненка. Той самий, який музикант написав у вівторок, коли дізнався про вирок одеському активістові.

“Я, як і Сергій Стерненко, закликаю вас підтримувати одне одного. Як це робить Сергій, підтримуючи мене, так і я, підтримуючи Сергія. Країна в нас одна… борімося за неї. Тільки разом ми переможемо російську наволоч. Серьога! Тримайся!” – чулося з колонок. (Повний текст листа можна прочитати тут ). Слідом виступає ще кілька спікерів, серед яких – і колишні судді. Говорять про проблеми  з судами й потребу в судових реформах.

Протестувальники вирішують сходити до Офісу генерального прокурора. Адже, за їх словами, саме Венедіктова свого часу обіцяла підозри Стерненкові. І її підлеглі працювали у справах, пов’язаних з активістом. З натовпу виїжджає автомобіль озвучки, за ним шикується кілька тисяч осіб.

“А тепер ми йдемо в гості до Венедіктової! І дорогою трохи наробимо шуму”, – кричить у мікрофон бородатий хлопець. Колонки підсилюють його голос, натовп схвально гуде.

“Антоненку – волю! Стерненку – волю! Венедіктова – чума! Аваков – чорт!” – скандує натовп. В перших рядах – учасники руху “Хто замовив Катю Гандзюк?” та захисники Протасового Яру. Вони підпалюють фаєри та димові шашки й повільно рушають вперед. За ними – молодь із саморобними плакатами “Сьогодні його – завтра тебе”, “Хто тут чорт?”, “Вова (Володимир Зеленський – ред.), ти мав боротися зі злом”.

” Приїхала вчора в ночі, аби попасти на мітинг. Приїхала заради Сергія. Дивлюся його в Youtube, підписана на його канал. Він мене українізував. До того, як я почала дивитися його блог – я не те щоб говорила російською… говорила суржиком. І, якщо чесно, не бачила різниці в тому, якою мовою говорити. Не вважала потрібним, важливим говорити українською. Але саме Сергій допоміг мені зрозуміти, що різниця є. І вона відчутна. Тому я сьогодні в Києві. Бо вважаю, що його затримали несправедливо. Що у нього несправедливий вирок. І  як на мене, вся ця справа була сфальсифікована”, – розповідає Дар’я. Їй на вигляд років 20, дівчина приїхала на мітинг з Вінниці.

Судова система зламалася

Урядовим кварталом котиться луна від вибухів петард. Вулиці затягує різнокольоровим димом. Кількатисячний натовп скандує “Стерненку – волю!”. Поліція йде поруч. Іноді – у цивільному одязі, з невеличкими відеокамерами в руках. Кілька таких чоловіків ходять у натовпі, намагаються знімати обличчя мітингувальників. Більшість, щоправда, у масках. Протестувальники виходять на вулицю Грушевського, до Верховної Ради. І тут роблять 10-хвилинну перерву, аби хвіст колони підтягнувся.

“Будь-ласка, не кидайте петарди дорогою, багато запарковано машин, в будинках можуть перелякатися люди. Дякую за розуміння”, – лунає з колонок авто озвучки.

”  Я біженець. Переселенець, знаєте, не зовсім правильне слово. Бо це мало б бути так: захотів – і переселився. А мене з дому вигнала війна. Тепер ось в Києві живу з сім’єю. Знаєте, у мене колись за Совєтів батька відправили у Сибір. На 12 років. Він сам з Кубані був. В сім’ї майно забрали. Додому, на Кубань, повернутися не дали. Відправили на Донбас. Там батько з мамою і познайомився. Він мені довго про заслання не розповідав. Боявся. Мовчав. Лише коли мені було 35 років, він сів зі мною на кухні, дістав пляшку горілки й довго розповідав. Бажав, аби моє покоління не пережило того, що пережив він. Я це до чого розповідаю. Я дивився блоги Стерненка на YouTube. Мені подобалося, що він молодий і проукраїнський, цікаво розповідає про актуальні речі. І тут він отримує цей вирок. Без нормального суду. Тому я вийшов на вулицю. Я не хочу, аби до нас повернувся СРСР. Не хочу, аби людей, як колись, саджали в тюрми без доказів і слідства”, – розповідає нам дорогою Олександр. Йому за 50 років, сам він з Макіївки. Але через війну перебрався до Києва і тепер живе тут.

Колона, між тим, рушає. Молодь дорогою позує одне одному для світлин у соцмережах, дівчата  з яскравим макіяжем записують відео для Тік-Ток. Неподалік від них, під входом до Київфудмаркету, де колись Зеленський 14 годин спілкувався з журналістами, на тлі величезного смайла хлопець з плакатом “Я за*бався виходити на мітинги, але ви не лишаєте вибору”. Перехожі, як і поліціянти у своїх ПАЗах, знімають кількатисячний натовп  телефонами.

“Венедіктова – чума! Венедіктову – у відставку!” – це вже колона мітингувальників підходить до ОГПУ. Вхід до будівлі зачинений, на вікнах – важкі металеві ролети. Протестувальники займають прилеглі вулиці. За ними з дворів навколо уважно стежить поліція.

“Ми вимагаємо відставки Венедіктової! Адже вона також відповідальна за вирок Стерненку! Відставка! Відставка!” – чулося з колонок авто з озвучкою.

Під стіною ОГПУ вибухає кілька петард. У натовпі, тим часом запалюють димові шашки й закидають їх під вікна прокуратури, на невеличкий дах, який прикриває вхід до ОГПУ. Поліція спочатку кидається тіснити мітингувальників, але швидко змінює рішення. Учасники протесту продовжують закидати ОГПУ фаєрами та димовими шашками.

“Стерненку – волю!” – вибухають петарди.

“Антоненку – волю!” – летять димові шашки.

“Авакова – у відставку! “Мусорів” – на звалище!” – летять фаєри.

“У нас судова система зламалася. Це добре видно у вироку Стерненку. Але насправді проблеми ж не лише у цій справі. Я стежу за справою про вбивство Шеремета. І там Антоненка тримають у СІЗО понад рік, хоча доказів, які доводять його причетність до злочину, нам досі не показали. Це видно у справі Фортуни (доброволиця, яку звинуватили у конвоюванні військовополонених в Донецьку 2014 року – ред.). У справі Марусі Звіробій. У нас загалом правоохоронна система зламалася. Не можна міністрам виходити на брифінг, звинувачувати людей у злочинах, в убивствах до початку суду. Не можна місяцями тримати людей в СІЗО без доказів, лише через обвинувачення”, – каже  Олександра з Києва. Прийшла на мітинг через невдоволення судовою владою в Україні.

”  Я більше скажу: у мене майстерня на Нижньоюрківській. Я за пару років написав до ДБР близько 200 заяв на поліцію. Ну тому що вони регулярно там зупиняють молодь, починають її “шманати”. Іноді можуть спробувати підкинути якусь “траву”. Це не нормально! І знаєте, скільки я отримав відповідей? Лише п’ять. З 200. Плюс поліція часто перевищує свої… згадайте під час локдауну як було. Коли позакривали всі заклади й 20 поліціянтів  ловили одного плавця на Гідропарку. Або коли поліція приходить і кошмарить заклади, бо вони нібито не дотримуються карантинних обмежень. І при цьому ігнорує дорогі ресторани (вочевидь  йдеться  про ресторан депутата Миколи Тищенка “Велюр”, який під час локдауну продовжував працювати – ред.). Тож я сьогодні вийшов на вулицю. Я не можу мовчати про несправедливість!” – каже хлопець, на ім’я Юрій.

Мітинг, між тим, завершується. Намети ані під Офісом президента, ані під ОГПУ цього дня не з’являються. Організатори акції, серед яких і громадські організації, заявляють: наступного разу зберуться на мітинг у  день з’їзду суддів, 9 березня

.