Окружний адміністративний суд Києва – певно, один з найбільш відомих судів України. Створений 2004 року, він встиг обрости скандалами, пов’язаними здебільшого з корупцією. Крім того, цей суд прославився і рішеннями у резонансних справах. А в останні роки працівники ОАСКу встигли стати фігурантами щонайменше двох кримінальних розслідувань. Власне, активна частина громадськості вимагає ліквідації цієї установи вже понад 5 років: спочатку від президента Петра Порошенка, згодом – від Володимира Зеленського. Вони, щоправда, заклики й вимоги ігнорували. За часів Зеленського Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) спробувало притягнути суддів Окружного адмінсуду до кримінальної відповідальності. Двічі. Але і це не вплинуло на позицію Банкової.

Суд майже безмежних повноважень

Окружні адміністративні суди існують по всій Україні. Кодекс адміністративного судочинства визначає, що до юрисдикції адмінсудів України належать публічно-правові спори, тобто такі, де однією зі сторін є суб’єкт владних повноважень. Якщо говорити простою мовою, то зазвичай йдеться про позови до органів державної влади, місцевого самоврядування, окремих посадовців. Власне, ідея адмінсудів полягає в тому, аби громадянин міг відстоювати свої права у суперечках із державою та її чиновниками.

Однак серед адмінсудів ОАСК посідає окреме місце. Завдяки тому, що під його територіальну юрисдикцію підпадає Київ, він може розглядати справи, в яких фігурує не лише місцева, але й центральна влада. Таким чином, цей суд може розглядати справи, які стосуються Кабінету Міністрів, усіх міністерств, Центральної виборчої комісії, Національного банку, Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) тощо. Тож не дивно, що цей суд встиг виділитися цілою низкою “дивних” рішень.

Скажімо, намагався зупинити декомунізацію, скасовуючи перейменування вулиць. Встиг докластися до спроб завадити націоналізації “ПриватБанку”, визнавши її незаконною. Забороняв очільникам міністерств виконувати свою роботу (йдеться про Уляну Супрун, колишню в. о. голови Міністерства охорони здоров’я). У “справі рюкзаків” Олександра Авакова суд ухвалив позитивне для сина міністра внутрішніх справ рішення. 2019-го цей суд заблокував роботу конкурсної комісії з добору кандидатів до Вищої ради правосуддя (орган суддівського самоврядування), яка мала призначити людей за квотою президента. Через цей суд успішно оскаржували своє звільнення міліціонери, які не пройшли атестацію в поліцію.

Але найбільш резонансні рішення – це заборона проведення мітингів і зборів громадян у Києві 2013-го. Фактично цей суд намагався заборонити Майдан. А його рішення давали спецпідрозділу “Беркут” офіційні причини для зачистки центру Києва від протестувальників. Одним із суддів, які ухвалювали такі рішення, був нинішній заступник голови ОАСКу Євгеній Аблов, який досі лишається на посаді.

Через ці та інші причини, зокрема сумнівні статки, низка громадських організацій вимагала ліквідувати ОАСК. Під заявою із відповідними вимогами свого часу підписалися Transparency International Ukraine, Центр протидії корупції, рух ЧЕСНО, фундація DEJURE та інші. Шанс вирішити проблему Окружного адмінсуду Києва з’явився наприкінці 2017-го, коли президент Петро Порошенко готував указ про ліквідацію низки судів. Як переконують джерела “Букв”, причетні до розробки судової реформи, у чорновому проєкті документу був і ОАСК: його нібито мали об’єднати з Київським окружним адміністративним судом, який відповідає за Київську область. Проте в опублікованому указі місця для ОАСКу не знайшлося. Тож він продовжив свою роботу.

“Шеф, давай что-то учудім”

Минулого року судді Окружного адмінсуду Києва мали пройти кваліфікаційне оцінювання. Втім, вони синхронно почали хворіти. Натомість у Вищій кваліфікаційній комісії суддів (ВККС), яка відповідає за добір та атестацію суддів, почали відбуватися дивні речі: наприклад, омбудсман Людмила Денисова раптово вирішила замінити свого представника у комісії.

Наприкінці липня 2019 року у приміщеннях ОАСКу відбулися обшуки. Того ж дня на пресконференцію до журналістів вийшли голова НАБУ Артем Ситник та очільник управління спецрозслідувань Генпрокуратури (підрозділ, відповідальний за розслідування справ Майдану, нині ліквідований – ред.) Сергій Горбатюк. Вони продемонстрували журналістам частину аудіозаписів нібито з кабінету голови ОАСКу Павла Вовка. Ця “прослушка” велася нібито у рамках одного із розслідувань справ Майдану, однак з аудіофайлу випливало, що судді цілком можуть отримати підозри і в інших злочинах.

З оприлюдненого запису випливало, що судді ОАСКу намагалися зупинити своє кваліфікаційне оцінювання та створювали ВККС перешкоди у роботі. Зокрема, вони намагалися не допустити до роботи над оцінюванням окремих членів кваліфкомісії суддів, створивши штучний конфлікт інтересів. А саме – через подання позовів проти них (у разі, якщо конкретний суддя розглядав би позов проти конкретного члена ВККС, той би не зміг брати участь у кваліфікаційному оцінюванні суддів ОАСКу – оскільки з’являвся б конфлікт інтересів). Так, на одному із записів голова Окружного адмінсуду Павло Вовк та його заступник Євгеній Аблов обговорювали подання такого позову. А розмова починалася зі слів, які нібито сказав Аблов: “Шеф, давай что-то учудім. Я готов”.

В подальшому ж ці судді нібито обговорювали між собою зміну складу Вищої кваліфкомісії суддів. Зокрема йшлося про заміну представника Офісу омбудсмана. Вовк та інші, за версією НАБУ, впливали на Людмилу Денісову. Оскільки в неї виникли проблеми з НАЗК. Зокрема, Агентство з питань запобігання корупції виписало їй три протоколи про адміністративні правопорушення. Оскаржити їх омбудсмен намагалася через уже згаданий ОАСК. “Яйця цієї уповноваженої у нас”, – говорить людина із голосом, схожим на голос Вовка, на одному із записів.

Уже 12 червня Денісова отримала позитивне для себе рішення – Окружний адмінсуд Києва скасував протоколи НАЗК. На початку липня представника офісу Денісової у ВККС Андрія Козлова звільнили з посади. У коментарях журналістам Офіс омбудсмана заявив, що у Козлова нібито не було необхідного стажу для роботи. Сам Козлов же заявив про політичні мотиви свого звільнення.

Врешті троє суддів ОАСКу – Павло Вовк, Ігор Погрібніченко та Євгеній Аблов – отримали повідомлення про підозру у низці злочинів, зокрема за ст. 3512, 375 та 376 Кримінального кодексу (перешкоджання діяльності ВККС, ухвалення завідомо неправосудних рішень та втручання в діяльність судових органів). Щоправда, самі тексти підозр тогочасний Генпрокурор Юрій Луценко не підписував понад тиждень.

Розслідування справи тривало недовго – близько пів року. Варто пояснити, що завдяки поправкам до Кримінального процесуального кодексу від колишнього нардепа Андрія Лозового зараз слідчі зобов’язані отримувати в суду дозвіл на продовження строків для розслідування (раніше рішення про продовження строків слідства приймала прокуратура). У справі щодо суддів ОАСКу прокуратура намагалася отримати таке рішення від Шевченківського районного суду близько тижня, однак марно. Коли ж спливли строки слідства, Шевченківський райсуд відмовився їх продовжувати.

При цьому слідчі так і не встигли зробити експертизу аудіозаписів розмов, які нібито зробили у кабінеті Вовка. Самі ж судді нібито замовили свою експертизу, за результатами якої заявили: аудіозаписи змонтовані. Втім, тут важливий нюанс: досліджували запис, який НАБУ та прокуратура показували під час пресконференції. В якому, очевидно, присутній монтаж: “запікані” нецензурні слова, показані лише частини різних аудіозаписів. Загалом же, за словами співрозмовника “Букв” у правоохоронних органах, йдеться про десятки тисяч аудіофайлів, які отримало слідство.

Врешті слідчі опинилися перед вибором: закривати розслідування або ж передавати справу до суду в тому вигляді, в якому вона є. Вибрали останній варіант. Станом на серпень підозрювані нібито досі знайомилися із матеріалами справ.

“Якби вони знали, за якими процесами ми стоїмо, я так думаю, що вони б ох*їли”

Приблизно через рік після обшуків НАБУ знову навідалося до ОАСКу. І опублікувало чергову серію аудіозаписів від 2019 року, на яких, як і раніше, люди з голосами, схожими на голоси Павла Вовка та його підлеглих, обговорюють не зовсім законні речі. Наприклад, заборону державним службовцям виїжджати за межі України після президентських виборів 2019-го. Це планували реалізувати через подання до ОАСКу позову від лояльної особи. “Якби вони знали, за якими процесами ми стоїмо, я так думаю, що вони б ох*їли”, – нібито говорив під час цієї розмови Вовк.

Окрім того, на записах йшлося про рішення про відсутність коаліції у парламенті VIII скликання, яке б дозволило призначити дострокові парламентські вибори. Голос, схожий на голос Павла Вовка, вихвалявся своєю розмовою з “Сашею”: “Об*срались там, бл*. Саша телефонував, говорив: “Бл*, ти що женеш, бл*, ви зараз констатуєте, що немає коаліції?” А я кажу: “Саша, так а що ж це, ти сумнівався у нашій політичній проституції? Ми чекали цього моменту – вам усе згадати”. У цій розмові йдеться, ймовірно, про Олександра Грановського. Саме його в часи Петра Порошенка ЗМІ вважали “відповідальним” за суди й неодноразово бачили на зустрічах із суддями, зокрема з Павлом Вовком.

Також на записах є розмови і про вже згаданий вплив на Вищу кваліфкомісію суддів, і про спроби взяти під контроль Вищу раду правосуддя, і про вплив на інші органи влади. Зокрема, Конституційний суд та визнання неконституційним ст. 368-2 Кримінального кодексу (незаконне збагачення). Також, за версією НАБУ, ОАСК допоміг колишньому очільнику Державної судової адміністрації Зеновію Холоднюку залишитися на своїй посаді.

Євген Аблов справа

Окремо варто згадати й про те, що із записів вбачається, що судді ОАСКу ймовірно намагалися почати негласні слідчо-розшукові дії (НСРД) щодо журналістки Євгенії Моторевської з проєкту “Слідство.інфо”, яка готувала матеріал про святкування дня народження Аблова в одному з київських ресторанів (на який приїхали і фігуранти справ, які розглядає ОАСК). Судді обурилися через цей сюжет і намагалися отримати дані про дзвінки та геолокацію мобільного журналістки, аби з’ясувати, хто ж таки “злив” інформацію про святкування Аблова.

Загалом, за версією слідчих, Павло Вовк створив злочинну організацію, до якої, крім нього, увійшли шестеро суддів, голова Державної судової адміністрації, троє адвокатів (імовірно, через них подавали позови до ОАСКу) та ще одна людина з-поза судової системи. Ця група нібито намагалася взяти під свій контроль Вищу раду правосуддя та ВККС і створювала їм штучні перешкоди в роботі. Вовка підозрюють у впливі не лише на ОАСК, але й на ВРП, Офіс омбудсмана, суддів Конституційного суду, працівників Державного бюро розслідувань, Нацагентства з питань запобігання корупції, працівників міністерств. Врешті вони отримали підозри за ст. 255, 109, 3692 та 344 Кримінального кодексу. Щоправда, наразі існують обґрунтовані сумніви, що і це розслідування дійде до справедливого судового вироку.

Спротив

Показовою в обох скандалах, пов’язаних з ОАСКом, є позиція влади. Наприклад, в обох випадках Генеральна прокуратура зволікала із підписанням документів: Луценко – з підозрами суддям, Венедіктова – зі зверненням до Вищої ради правосуддя з вимогою відсторонити фігурантів розслідування від посад. Понад тиждень детективи Антикорупційного бюро просили Офіс Генпрокурора про таке звернення. Врешті ВРП має розглянути це питання 1 вересня, через півтора місяця після обшуків. І якщо записи з кабінету судді Вовка справжні, то можна заздалегідь спробувати спрогнозувати рішення Ради правосуддя: воно, найімовірніше, буде на користь голови ОАСКу.

Так само симптоматично виглядає і мовчання Офісу президента Зеленського. І рік тому, і зараз не було оперативних заяв ані від голови ОП, ані від самого президента. Коли ж журналісти прямо запитали Володимира Зеленського про ОАСК і кримінальні справи, то на Банковій заявили, що “не втручаються у хід досудового розслідування”. І загалом провина суддів не доведена, вони не мають статусу підслідних, а для ліквідації ОАСК “немає підстав”.

Спочатку причиною такого мовчання вважали те, що в записах НАБУ щодо ОАСК фігурує також також Андрій Богдан, який рік тому очолював Офіс президента.

Тим часом видання “Цензор” опублікувало аудіозапис, з якого випливає, що керівництво Офісу Генпрокурора намагалося перешкодити обшукам в ОАСКу. На аудіо голос, схожий на голос керівника департаменту з нагляду за діяльністю Державного бюро розслідувань Олександра Панова, погрожує прокурорам наслідками у разі обшуків в Окружному адмінсуді Києва.

Важливою є і реакція представників судової системи: за окремими винятками, вони мовчать щодо можливої причетності своїх колег до серйозних злочинів. Натомість і ВРП, і судді ОАСКу зробили схожі за змістом заяви, у яких ішлося про дискредитаційну кампанію проти судової системи. У зверненні працівників Окружного адмінсуду також згадувалося про “сили, які фінансуються з-за кордону та хочуть захопити судову владу в Україні”. Можна припустити, що так судова гілка влади реагує на пропозиції запустити переатестацію суддів за участі правників-міжнародників, як це свого часу зробили з Антикорупційним судом.

Щодо останнього ОАСК також не лишився осторонь. Оскільки у підозрах ідеться, зокрема, про корупційні злочини, то розбиратися із ними має Антикорсуд. Втім, на початку серпня до Печерського райсуду Києва звернувся адвокат одного з фігурантів розслідування Євгенія Аблова. Він вимагав, аби розслідування щодо ОАСКу забрали в НАБУ. Суддя Сергій Вовк скаргу задовольнив і зобов’язав змінити підслідність: віддати розслідування, наприклад, Держбюро розслідувань. У НАБУ одразу заявили, що Печерський суд вийшов за межі своїх повноважень.

“Печерський райсуд вийшов за межі своїх повноважень та 4 серпня 2020 року ухвалив рішення, яким фактично зобов’язав Генпрокурора забрати в НАБУ справу за підозрою голови та суддів ОАСК… По-перше, підсудність у справах, розслідуваних НАБУ та САП, визначена за Вищим антикорупційним судом… По-друге, закон забороняє доручати розслідування, віднесене до підслідності НАБУ, іншому органу. У справі щодо зловживань в ОАСК двом особам повідомлено про підозру за ч. 1 та ч. 2 ст. 369-2 КК України, яка є підслідною виключно НАБУ”, – заявили на офіційній сторінці Бюро у Facebook.

Поки апеляція Антикорсуду не встигла скасувати рішення судді Вовка, суддя Аблов подав апеляційну скаргу на рішення, в якому задовольнили його ж вимоги. І якщо він встигне отримати рішення “звичайної” апеляції, а не “антикорупційної”, це дозволить зацементувати позицію Печерського суду. І таки забрати справу ОАСКу в антикорупційних структур. Разом із тим у Верховній Раді з’явився проєкт закону, який фактично дозволяє Генеральному прокурору забирати в НАБУ будь-які справи й передавати їх до інших слідчих органів. Одним із авторів цього документу є член “Слуги народу” Денис Монастирський, голова комітету з правоохоронної діяльності.

Наразі ж можна говорити про те, що чинна влада намагається ігнорувати проблему. Це доводять і перша, і друга кримінальні справи щодо суддів ОАСКу. Так само є сумніви, що у найближчому майбутньому цей суд реформують чи ліквідують: у проєкті судової реформи про це наразі не йдеться. Навіть якщо припустити, що Володимир Зеленський вирішить ліквідувати цю судову установу своїм указом – у суддів Окружного адмінсуду Києва знайдеться, чим відповісти. Фактично вони вже відповіли, зареєструвавши анонімний позов, у якому йдеться про скасування реєстрації президентської партії.