В Україні майже 1100 працівників медичної сфери захворіли на COVID-19, кажуть у МОЗ. З кожним днем хворих серед лікарів все більше — саме вони є першим фронтом у боротьбі з коронавірусом і стикаються з інфекцією зазвичай при браку засобів захисту.

У київській клінічній лікарні №6 у Медмістечку виявили 15 хворих медиків, і тепер заклад тимчасово не приймає хворих. Днями через виявлений у медиків COVID-19 на двотижневий карантин і дезінфекцію закрили лікарню в Подільську на Одещині, а всім лікарям там проведуть ПЛР-тестування. Згодом  на карантин закрили ціле місто.

Тим часом у  розмові з #Буквами працівниця одного із медичних закладів розповіла, що COVID-19 вже є у кількох колег, але з персоналу тестуються мізерна кількість людей через те, що тягнуть до останнього, бояться розголосу і чуток. За словами співрозмовниці, зараз їй не відомо, які саме колеги контактували з іншими та хто інфікований.

“Попри заяви чиновників про скасування планових операцій на час карантину, їх все ж виконують. Причина зрозуміла — лікарям треба за щось жити. Постає питання — чи має право заклад, де виявили хоч одного інфікованого, приймати планових і ургентних пацієнтів, доки не проведуть тестів всьому персоналу, не організують окреме ізольоване відділення, не знайдуть добровольців для роботи в ньому? І чи не мають вирішити спершу питання грошової компенсації, конкретних гарантій страхування лікарів. Інакше добровольців не знайдеться”, – каже вона.

Навряд чи комусь вигідно приховувати хворих серед лікарів профільних інфекційних лікарнях на кшталт Олександрівської, адже вони й так займаються лікуванням коронавірусу і не потребують перепрофілювання, каже #Буквам інфекціоніст з іншої столичної лікарні, яка теж приймає хворих з коронавірусом.

Натомість зараз МОЗ слід звернути увагу на лікарні та центри, які займаються не COVID-19, а всім рештою. Там, каже він, можуть свідомо заплющувати очі на проблему, аби й далі працювати у звичному режимі й приймати подяки від пацієнтів. Коли у лікарів неінфекційного закладу виявлять коронавірус, лікарню доведеться перепрофільовувати, закривати відділення, й загалом заклад тоді житиме вже зовсім іншим життям. Тоді вже планові послуги надавати навряд чи будуть.

“Не думаю, що хтось свідомо приховує результати лабораторного аналізу, коли є офіційний висновок. Там все досить суворо і контрольовано. Але часто керівники медзакладів думають приблизно так: “навіщо когось тестувати, ми ж непрофільна лікарня”. За цим часто стоїть бажання й далі заробляти на планових послугах: від звичайних УЗД до операцій. А непрофільність закладу ніяк не береже від інфікування. Мені відомо про випадок, коли пацієнт дзвонив  у швидку через біль у шлунку, а виявилося,   він також мав коронавірус, але цю інформацію приховав. Тому під ризиком знаходиться практично кожен медичний заклад”.

Також самі лікарі можуть не знати, що інфікувалися й далі ходять на роботу, бо не мають жодних  симптомів. В цей час контактують із сотнями людей, які можуть заразитись.

“Сільські ОТГ не готові до спалаху COVID-19”

У  Борисполі на Київщині з коронавірусом ситуація стабільна, і минулого тижня (напередодні Великодня) в місті офіційно було лише 12 хворих, каже лікар приймального відділення Центральної районної лікарні Борисполя Ілля Луців. За його словами, до росту захворюваності тут теж готові.

«Станом на сьогодні ми підготувались, ситуація стабільна. На пік розгорнемо спецвідділення, наразі поодинокі випадки відправляємо до  опорної лікарні в Переяслав, з місцями проблем поки немає. Щодо росту захворюваності – ріст буде суттєвий, але не критичний. Прогнозую ріст через тиждень після Пасхи».

Але гірша ситуація може бути у селах. Ще на початку пандемії звучали версії про те, що хворітимуть найперше у великих містах, де людей більше, й контактують люди частіше. Частково так і було: на перших порах коронавірус в Києві нерідко виявляли у тих, хто повернувся з елітних курортів Франції та Швейцарії. Але осередки COVID-19 стали виявляти й у селах, де часто немає навіть лікарень – що вже говорити про апарат ШВЛ і ПЛР-тести. Та й самі селяни можуть не розуміти реальної загрози від коронавірусу.

На початку квітня на карантин закрили село Козацьке в Сумській області. Це зробили після того, як виявили там 18 хворих на коронавірус, а двоє людей померло. На в’їздах у село тепер діє три КПП, через які заїжджає лише спецтранспорт від лісогосподарств, агрофірм, машин з продуктами. Але обмеження ввели лише через тиждень після першої смерті.

Першою померлою виявилася 76-річна ворожка, яка спілкувалася з чималою кількістю людей. До того ж, заразила своїх родичів та онука-медика, який працював на швидкій в Конотопі – районному центрі неподалік Козацького. Після цього в місті ізолювали відразу кілька лікарів, які з ним контактували. Місцеві медики в Facebook-спільнотах писали, що саме медики можуть заразитися першими.

Міський голова Конотопа Артем Семеніхін причиною поширення вірусу називає запізнілу реакцію влади району. Мовляв, у РДА вже була інформація про те, що в селі вже є хворі й одна жінка навіть померла, та кілька днів поспіль ніхто не проводив взагалі ніяких заходів, каже він #Буквам:

«Там в перші дні навіть комісій не проводили. Не було ТБ і НС (комісій з техногенної безпеки й надзвичайних ситуацій – ред.) . Не було карантинних заходів – нічого! Магазини в селі працювали, люди собі вільно скупчувалися, ходили без масок. Ми – стотисячне місто поряд із селом, і люди з Козацького в левовій частці їздять на роботу до Конотопа. Поки я не почав піднімати бучу, нічого не робилося. Врешті на в’їзді у  село з’явилися блокпости, але не відразу.  Навколо міста я ж відразу блокпости поставив, ШВЛ у нас є, засоби захисту теж».

Натомість голова Конотопської РДА Микола Горбенко каже, що село довго не закривали, бо не було такої рекомендації від санепідслужби.

Людей заспокоює стабільна статистика

У  більшості влада в регіонах, особливо в селах, не готова до піку інфекції, каже міський голова Конотопа:

«Якщо великі міста ще якось забезпечені й там відпрацьований алгоритм, то райони, села, маленькі сільські ОТГ, просто не знають що робити в таких ситуаціях. Деякі не знають навіть, як взагалі проводити закупки. Голова села Козацьке говорила, що у них немає ніяких спецзасобів, але ж треба було звернутися по допомогу в перший же день! Ми з міста їм передавали засоби захисту, бо у медиків там не було навіть в чому аналізи брати. Це при тому, що у них є свій бюджет, у них є певна сума коштів, вони могли б виділити на такі цілі».

За останні тижні люди не побачили різкого зростання  цифр щодо  захворюваності, тож дещо заспокоїлися. Та й втомилися перевіряти, скільки й у який день захворіло людей. Але піку захворюваності ще не досягнуто, каже один з лікарів Київщини:

«Мої друзі залучені до роботи однієї селищної ОТГ на Черкащині. У них є стара радянська лікарня. Зараз із початком медреформи вона має всі шанс на закриття, бо обслуговує дійсно мало пацієнтів. Але таке враження, що там цим взагалі не переймаються. Не просять ні волонтерської допомоги, ні співфінансування від місцевої влади. Не переймаються закупкою обладнання. Адже якщо хворих у містах буде багато, то до них почнуть везти людей. Тим більше ніхто не знає, чи повернеться хвороба восени. Та це лише один випадок. Знаю що закупки необхідного йдуть у безлічі міст України. І за час пандемії в регіони по всій Україні закупили стільки масок та ШВЛ, як не купували десятиріччями. Про це я регулярно чую в розмовах з колегами, яких нарешті почали забезпечувати».