Жару у вогонь піддавала відома непередбачуваність американського лідера. Відразу ж після ліквідації Сулеймані політики з Демократичної партії встигли звинуватити Трампа в розпалюванні нової війни на Близькому Сході. Однак саме звернення Трампа до нації виявилося напрочуд зваженим. Президент США застеріг Іран від подальших атак, зазначивши, що США не дозволять Ірану створити ядерну зброю. Також Дональд Трамп пообіцяв посилення санкцій.

Напередодні заяви Трампа чимало аналітиків і коментаторів встигли заявити про початок Третьої Світової війни. На перший погляд вони виявилися осоромлені. Однак лише  на перший погляд.

Іранська криза стала просто ще одним епізодом Третьої світової гібридної війни, старт якої був покладений у 2014 році з анексією Криму. Ще тоді, навесні 2014 автор цієї статті написав про те, що Світова війна нової епохи відбуватиметься за правилами проксі-війни. І що ключовим її характером будуть не стільки масштабні бойові дії, скільки породжена активними заходами Росії та крахом системи міжнародного права і системи стримувань і противаг глобальна дестабілізація, розкриття заморожених конфліктів в умовному вогняному поясі традиційно конфліктних регіонів, з поступовою хаотизацією світопорядку. Хаотизацією, яка  множитиме число помилок, поки в один прекрасний момент через чергову помилку не виникне глобальна криза безпеки.

Гостра фаза подій на Близькому Сході на перший погляд подолана. Однак стратегічно ситуація далека від спокійної.

Для правильної оцінки того, що відбувається в регіоні Близького Сходу треба чітко розуміти, ким був Касем Сулеймані і до яких наслідків призведе його смерть.

Протягом 22 років генерал Сулеймані очолював спеціальний підрозділ “Аль Кудс”. В українських публікаціях прийнято писати про те, що “Аль Кудс” – це ССО Ірану. Таке трактування не зовсім коректне. В оригіналі створене під час  ірако-іранської війни як окреме управління “Корпусу вартових ісламської революції” “Аль Кудс” насправді  відповідав в основному за таємні військові операції. Однак під час керівництва Касема Сулеймані управління стало значно більшим, ніж просто диверсійним придатком КВІР.

У своєму інтерв’ю американським ЗМІ кілька днів тому колишній командувач американським корпусом в Іраку та ексшеф ЦРУ генерал Петреус сказав, що за своїми глобальними наслідками ліквідація Сулеймані буде вагоміша ніж ліквідація Усами Бен Ладена або лідера ІДІЛ Абу Бакра аль Багдаді.

Саме Петреус сформулював чим же насправді був підрозділ “Аль Кудс” під керівництвом Сулеймані — фактичною комбінацією ЦРУ, об’єднаного командування спецопераціями та політичного органу, що формує політику Ірану в регіоні. Той же Петреус розповідав, що в ще у 2008 році один з неофіційних перемовників показав йому смс. Текст повідомлення був такий: “Генерал Петруес, ви повинні знати, що я, Касем Сулеймані, контролюю політику Ірану щодо Іраку, Лівану, сектора Газа та Афганістану”..

За 22 роки Сулеймані став при аятолі Хаменеї фактично візиром, відповідальним за формування політики впливу Ірану на весь шиїтський світ. І політики стримування США на Близькому Сході. Іран доклав масу зусиль до зміцнення становища шиїтської меншини в Іраку. Так само Сулеймані фактично координував терористичну агресію проти Ізраїлю.

На перший погляд ліквідація Сулеймані стабілізує регіон.І буде сприяти ослабленню Ірану в цьому регіоні. Однак у цієї монети є і зворотниц бік. Сулеймані без сумніву був одним з найнебезпечніших ворогів Західної цивілізації. Однак ворогом системним. Повідомлення Петреусу було відправлено не з метою понтів. Це був сигнал про те, з ким саме США має вести переговори для того, щоб мати  змогу  вплинути на іранську позицію.

Ліквідація такого системного гравця без сумніву послаблює Іран. Однак і провокує цю державу на рефлексивні, необдумані дії. Апаратна боротьба за спадщину Сулеймані може спровокувати вкрай непередбачувані дії Ірану  як у регіоні, так і в сенсі  відплати США.

На жаль, якщо підтвердиться інформація про те, що за крахом українського Боїнга стоїть ППО Ірану, це стане красномовною ілюстрацією попередньої тези.

Стосовно  України  ситуація на Близькому Сході і посилення міжнародної ізоляції Ірану може сприяти зміцненню позицій Путіна в цьому регіоні. Адже ослаблений Іран буде змушений більшою мірою покладатися на Кремль у  питаннях військової підтримки і міжнародного посередництва.

Ядерна угода Ірану з ЄС була скроєна в тому числі зусиллями Росії. США і Росія зацікавлені в ослабленні Ірану для того, щоб мати більший оперативний простір для політичних ігор і комбінацій спецслужб. І з цієї точки зору роль Росії в аварії українського рейсу, якщо версія ракетного удару буде підтверджена, має стати окремою лінією розслідування.

Адже комплекси російського ППО ніколи не працюють в третіх країнах без російських офіцерів і військових спеців.

Посилення ролі Росії в регіоні невигідно Україні зі зрозумілих причин. Починаючи з приходу до влади Дональда Трампа Кремль робить значні зусилля для досягнення геополітичного пакту про розподіл сфер впливу з США. І не можна не відзначити, що на відміну від попередника Трамп може бути схильний до подібної операції. З початку процедури імпічменту нічого крім печії слово «Україна» у Трампа не викликає. До того ж, сам американський президент схильний до політики ізоляціонізму. І вважає, що проблеми Європи повинні вирішуватися самими європейцями. У тому числі й проблема російської агресії проти України.

У будь-якому разі, 2020 рік, який розпочався новими геополітичними кризами, не обіцяє Україні нічого доброго. Частково зробити безпечнішою ситуацію може лише безкомпромісна позиція українського керівництва. І чесне й публічне розслідування авіакатастрофи має стати однією з ознак такої позиції.

Утім, зусилля Зеленського з пошуку будь-якого можливого компромісу з Москвою, в тому числі шляхом фактично визнання агресії Росії внутрішнім конфліктом, ставить під сумнів здатність українського керівництва тверезо оцінити обстановку. Відсутність активної антиросійської позиції та курс на угоду з Кремлем можуть забезпечити Вашингтону хороший фон для самоусунення від українського питання. Отже, 2020 рік може стати роком геополітичної поразки нашої країни у війні з Росією.

Мовчання Зеленського про те, куди поділися 12 годин часу між прильотом російського чартера до Оману й вильотом рейсу з Мускату до Києва транзитом через Москву, може стати німим прологом до майбутньої трагедії.