Літня активність Росії в Криму

Президент Зеленський “не помітив”  факт, що проголошене ним “всеосяжне перемир’я”  на Донбасі протривало лише 20 хвилин, а росіяни не помічають українську ноту протесту щодо проведення 26 липня в тимчасово окупованому Севастополі так званого “військово-морського параду”.

На жаль, це не єдина активність Росії в Криму, на яку Україна мала б відреагувати.

У липні 2020 року РФ декілька разів повністю закривала прохід для українських суден в Азовське море (востаннє таке було лише в грудні 2018 року). І цього президент Зеленський вирішив також “не помітити”.

А ще – 1 липня 2020 року російські окупанти   “Кримським мостом” запустили рух вантажних поїздів, що було останньою чергою цього інфраструктурного проєкту.

Перший заступник міністра закордонних справ Еміне Джапарова вже заявила, що Україна проситиме Арбітражний трибунал, який веде велику справу проти РФ щодо порушення Конвенції ООН з морського права, розглянути й питання законності будівництва цього мосту.

Ще у 2018 секретар Ради національної безпеки й оборони Олександр Турчинов наголошував, що міст створює додаткові загрози для України, адже “завдяки мосту тепер можна оперативно перекидати значні сили Сухопутних військ РФ до Криму з подальшим проведенням наступальних операцій на півдні України”.

Під дату запуску вантажів   мостом  росіяни організували одразу декілька актів агресії проти України на морі.

21 червня Чорноморський флот РФ перекрив для навчальних стрільб   акваторію на підході до Керченської протоки. 2 липня російська ФСБ на 5 годин повністю перекрила прохід біля Керчі для українських суден.

20 липня стартували міжнародні навчання “Сі Бриз-2020″, а уже 21 липня РФ перекрила для стрільб усю акваторію біля окупованого Криму, зокрема – на підході до Керчі.

Врешті, того ж 20 липня в Керчі росіяни заклали два великих десантних кораблі (ВДК), матеріали для будівництва яких підвозитимуть із”материка” ”  Кримським мостом”. Ці кораблі – за класом аналогічні  до “Містралей”, які РФ не змогла викупити у Франції із-за санкцій, накладених після старту агресії у 2014 році. Якщо росіяни зможуть добудувати свої ВДК, то це загрожуватиме миру та безпеці усього Чорноморського регіону. І цю обставину президент Зеленський не має ніякого права ігнорувати.

Адже наступним кроком в агресії РФ на Чорному морі може стати повна блокада українських портів, що призведе до справжнього колапсу економіки нашої країни.

Добре, що в цій ситуації західні союзники підтримують Україну не лише словом. Наприклад, якщо спочатку йшлося, що США цього року  передасть 16 катерів Марк VI, які озброєні двома 30-мм гарматами, то тепер американці планують дати й  легкі протикорабельні ракети до цих катерів.

Але своєю чергою й Україна має проявити ініціативу в захисті своїх інтересів. Тобто – у зовнішньополітичних переговорах наполегливо зводити в один пакет питання деокупації Донбасу і деокупації Криму. А також – хоча б ініціювати новий пакет санкцій проти суб’єктів РФ, які утримують “Кримський міст”, або ж використовують цю споруду для ведення економічної діяльності.

Шовковий шлях для ешелонів

Взагалі, росіяни запланували будівництво  “Кримського мосту”  ще задовго до окупації Криму. Тоді цей об’єкт формально не мав військово-стратегічного значення, ним  теоретично мали возити товари  з Китаю до  ЄС транзитом через Росію та Україну, в рамках проєкту “Шовкового шляху”.

Варто нагадати, що “Угоду про виконання проєкту  транспортного переходу через Керченську протоку”  уряди України та РФ підписали 17 грудня 2013 року, а 30 січня 2014 року цю угоду остаточно ратифікував український Кабмін. Україні цей проєкт був потрібний, аби долучитися  до маршрутів китайського “Шовкового шляху”. Втім, менш ніж за місяць РФ почала окупацію Криму, тому “транспортний перехід” через Керч  для України  став уже неактуальним.

Росіяни натомість вигадали нову легенду: мовляв, вони будують “Кримський міст”  начебто у відповідь на те, що наш Кабмін у  грудні 2014 року заборонив залізничне сполучення з окупованим Кримом. Але тут окупанти злукавили: росіяни самі спровокували таке рішення українського Кабміну, бо затримували наші поїзди на адміністративному кордоні по декілька годин, внаслідок чого організований залізничний рух до півострова став неможливий.

Кремль завдяки своїй пропаганді зміг приховати й реальних виконавців проєкту  “Кримського мосту”, котрі відтак є співучасниками агресії проти України. Відповідно, і сам цей “Кримський міст”  зможе якийсь час пропрацювати без жодних перепон від Заходу чи нашої країни.

Наприклад, пасажирські поїзди до Криму в грудні 2019 року запустила формально приватна компанія, така собі “проксі-РЖД”  – “Гранд Сервис Экспресс”  або ж ТКС. Її очолює ексвіцегубернатор Тамбовської області Алєксандр Ганов, але сама компанія працює в РФ ще з 2003 року. Звісно, що проти цієї ТКС США ще в грудні 2019 року наклало санкції строком на 3 роки. Але в списку будівничих “Кримського мосту”  був і російський залізничний монополіст РЖД. Тим більш, що у випадку  з “приватними” поїздами в Крим схоже, що Кремль просто дав вигідний підряд наближеним до себе особам.

Є ще один нюанс.  У “Кримського мосту”  в цілому, або в його “автомобільної”  та “залізничної”  частин мають бути свої балансоутримувачі. Вони поки що невідомі. Ці структури теж варто було б покарати за співучасть в агресії Кремля проти України.

Тим більше, що Кремль сам “Кримський міст” перетворює  на  таку собі “фортецю”, яка зможе загрожувати нашому Донбасу через Азов навіть у тому гіпотетичному випадку, що росіяни самі підуть із захопленого Сходу.

Зокрема, за певною  інформацією, для охорони самого мосту біля Керчі РФ зосередила цілу бригаду Росгвардії та патрульний літак Іл-38 (який взагалі-то призначений атакувати субмарини на океанських просторах). Наші судна біля Азова  катери ФСБ затримують взагалі в рамках “антитерористичних заходів”   з  охорони  “Кримського мосту”. І за словами росіян, ці заходи до війни на Донбасі не мають жодного відношення.

А своєю чергою, плавзасоби ФСБ як допоміжні сили долучені до  інфраструктури “зони закритого доступу”, яку окупанти створили в прибережних водах Криму. Ідея “зони закритого доступу” – зосередити в конкретному районі такий обсяг воєнних сил, який би зробив неможливим доступ до  певної  географічної  зони  для військ, літаків чи кораблів противника. Відповідно – навіть якщо росіяни і підуть з Донбасу, та прихоплять “молоді республіки”  із собою, то все одно зможуть загрожувати портам у  Маріуполі та Бердянську, котрі й так історично важливі для економіки нашого Сходу.

Ще й надто – повноцінний запуск “Кримського мосту”  вивільнив росіянам ресурси, які Кремль зможе використати для розширення своєї агресії на Близькому Сході, тобто в Сирії та Лівії.

Наприклад, після запуску останньої черги “Кримського мосту” 1 липня цього року росіяни закрили поромну переправу в районі Керчі, яка була включена в склад самозваної “Морської адміністрації”  окупантів. У 2018 році маріонеткова влада півострова висловлювала плани повністю ліквідувати “Морську адміністрацію”, а пороми  з Керченської переправи передати на маршрути судноплавства з Криму  до  Сирії. На цей момент росіяни від такого плану ще не відмовилися.

“Нептун”  проти мосту

Новий командувач ВМСУ Олексій Неїжпапа переконаний, що можливість військової агресії з Криму лишається актуальною.

“Численні заходи оперативної та бойової підготовки збройних сил РФ спрямовані на відпрацювання дій, у тому числі проти України. На останніх масштабних стратегічних командно-штабних навчаннях по південному напрямку “Кавказ-2016″  противник здійснив не  лише висадку свого десанту, а й імітував наші відповідні дії”, – розповів він в інтерв’ю Радіо «Свобода» .

“Ми готуємося до повномасштабної військової конфронтації, розуміючи, що якщо така станеться, то, на жаль, буде багато втрат – і наших воїнів, і цивільного населення. Багато  хто зараз цього не розуміє, хоча в країні сьомий рік йде війна. Не виключаю варіант, коли російські війська спробують прорватися з Криму на південь Херсонської області, щоб дати можливість пустити воду з Дніпра до Північно-Кримського каналу. Ми готуємося”, – додав він в іншому інтерв’ю Думській.

Втім, Неїжпапа вважає, що росіяни, якщо й атакуватимуть, то по тихому. Тож Україна має бути готовою і не допустити перетворення Азовського моря на калюжу Росії.

Для цього наші ВМС й застосовуватимуть 16 американських катерів Mark VI.

А ось для мосту в нас є ракети “Нептун”. Саме новина про можливе розгортання комплексів у і зачепила російські ЗМІ.

Адже той таки Турчинов назвав комплекс “Нептун” здатним “протягом декількох хвилин” знищити Кримський міст і російські військові кораблі будь-якого класу.

Утім, оскільки росіяни мусили самотужки будувати “Кримський міст”, то через економічні проблеми цей об’єкт у них вийшов дещо неповноцінний.

Залізнична частина”Кримського мосту”, яка стартувала в грудні 2018 року має дві колії. В теорії, це означає, що росіяни розраховували на інтенсивний рух поїздів з “материка”, тобто щонайменше 20 поїздів на добу в обидва боки. І мова тут не лише про пасажирські чи вантажні поїзди, але й ешелони з військами.

Кремль взагалі закладав “Кримський міст” саме з розрахунку, щоб залізничними ешелонами можна було оперативно перекидати маси військ на півострів. Для цього на “Кримському мосту”, а також на підхідних коліях в окупованому Криму мали провести електрифікацію залізниць, тобто – навісити над коліями дроти для живлення електротягів. Але на цю частину проєкту  було потрібно витратити 13 млрд рублів, і цих грошей в росіян не знайшлось. Тож  для руху поїздів  “Кримським мостом”  росіяни вимушені використовувати теплотяги. Вони у п’ять-шість разів менш економічні, ніж електротяги.

І виходить, що росіяни своїм мостом з “материка”  зможуть пускати якраз не більше 20 поїздів на добу, при чому пасажирські та приміські поїзди забиратимуть половину всієї пропускної здатності.

Відповідно, щоб оперативно перегнати “Кримським мостом”  велику кількість ешелонів зі своїми військами, росіянам треба закривати міст для руху інших поїздів  щонайменше  на добу. Але очевидно, що якщо росіянам треба буде до  Криму  залізницею швидко перекинути значну масу військ, то на необхідний  час рух для вантажних чи пасажирських поїздів неодмінно закриють.

Але незалежно від того, чи перевозитимуть цим мостом  військових, чи ні – санкції щодо нього вимагати необхідно. І робити це має не лише МЗС.