29 листопада 2013 року, Майдан Незалежності, вечір. У центрі Києва на черговий мирний мітинг зібралося кілька сотень людей. Вони обурені й розчаровані новинами з Вільнюського саміту, де президент України Віктор Янукович відмовився підписувати Угоду про асоціацію з Євросоюзом. Між собою люди говорять, що лишатимуться на протест і на ніч. Над ними височіє недомонтована штучна “йолка”. По краях площі чергують бійці Внутрішніх військ та “Беркут”. Ближче до півночі на Майдан намагається заїхати машина озвучки від Блоку Юлії Тимошенко. Проте її не пропускають силовики. Починається штовханина. В результаті техніку відвозять в бік Будинку профспілок. Зі сцени, між тим, заявляють, що потрібно замінити аудіоапаратуру. І просять людей не розходитися.

Тиша триває приблизно до 4:07. Саме в цей момент близько 200 бійців спецпідрозділу “Беркут” починають зачистку Майдану. Зазвичай силовики розділяють натовп. Але не цього разу. Всіх заганяють під стелу Незалежності. Протестувальники співають Гімн, намагаються сховати дівчат від кийків у центр кола. Біля пам’ятника засновникам Києва кількадесят людей активно захищаються – в міліціонерів кидають предмети, які потрапляють під руку. Але марно. На повну зачистку центральної площі міста знадобилося 10 хвилин. Люди, яким вдалося вирватися, втікають від “Беркуту” у прилеглі двори. Частину з них ловлять. Добивають. Затримують. Б’ють дзвони Михайлівського собору. Внутрішні війська очеплюють Майдан, на якому комунальники прибирають залишки протесту.

Переслідування протесту

27 листопада 2019-го, центр Києва, вечір. Ми зустрічаємося з адвокатом родин Небесної сотні Євгенією Закревською. Майже шість років тому вона була на Майдані Незалежності й намагалася зафіксувати дії “Беркуту”.

“Було зрозуміло, що протести затухають. І в ту ніч на Майдані лишалося кілька сотень людей. Я приїхала в центр Києва десь близько першої ночі. Все було тихо і мирно. Зі сцени сказали, здається, що завершується оренда звукової апаратури і її треба міняти. Просили не розходитися. Десь за півгодини до розгону я пішла з друзями у “Докер паб” пити чай. І потім мені телефонує Роман Ратушний (активіст, який нині виступає проти забудови Протасового Яру – ред.) і у доволі незвичній для нього манері кричить: “Женя! “Беркут”! Допоможи!” Ми вилітаємо з “Докера” й біжимо до стели Незалежності. А нам назустріч “беркути”. Тягнуть людей. Б’ють їх. Точно пам’ятаю, як по асфальту тягли якусь дівчину. Тут же біжать протестувальники. Кричать, що на Майдан не можна, що там страшно, там силовики. Доходимо до Майдану. Бачимо, як їдуть швидкі. Ми були дуже злі, бо думали, що вони тікають з центру. Значно пізніше я дізналися, що вони просто були переповнені побитими людьми. І ще пам’ятаю, що тоді не працював мобільний зв’язок”, – розповідає Закревська.

“Беркут” на Майдані. Фото Максим Кудимець

Вона входить до Адвокатської дорадчої групи (АДГ) – неформального об’єднання адвокатів, які займаються справами Майдану. Зокрема, збирають інформацію про події часів Революції Гідності та захищають потерпілих в судах. Не виключення й справа про 30 листопада. Євгенія каже, що впродовж року вони з об’єднанням готували відеосинхронізацію подій тієї ночі: що відбувалося до, під час та після зачистки на Майдані Незалежності. Додає – робота зараз на фінальній стадії. І, можливо, відео допоможе слідству.

“Журналістів тієї ночі у центрі лишилося небагато. Масово ЗМІ почали приїжджати після розгону. Тоді з’явилися перші репортажі: фото і відео. Ми також збирали відео, і я поширювала їх через Facebook. Вони дуже швидко розлетілися мережею. До речі, начальник кримінальної міліції Олександр Кравченко обурювався на журналістів. Мовляв, вони не давали йому відео до початку зачистки. Але ж окрім журналістів, там були камери спостереження. Там були групи документування від силовиків. І Кравченко у своїх свідченнях це визнавав. Проте він так і не відповів на запитання, чи зібрав він ці відеозаписи. При тому, що він займався оперативним супроводженням розслідування проти мітингувальників щодо 30 листопада. І воно було ледь не на контролі самого міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка”, – додає Закревська.

Власне, розслідування, про яке вона згадує, доволі цікаве. Як пояснюють слідчі, які займалися розслідуванням справ Майдану, саме його використовували силовики під час Революції Гідності, аби легалізувати стеження й прослуховування мітингарів. Зокрема – і неформальних лідерів, як-от викраденого у січні 2014-го Ігоря Луценка.

За даними Управління спецрозслідувань Генпрокуратури, яке відповідальне за справи Майдану, станом на початок осені за силовий розгін 30 листопада 2014-го було оголошено підозри 34 людям: 8 високопосадовцям і 26 силовикам. Серед них експрезидент Віктор Янукович, секретар Ради нацбезпеки і оборони Андрій Клюєв, його заступник Володимир Сівкович, начальники київської міліції, керівники “Беркуту”. Їх, зокрема, підозрюють в перешкоджанні мітингам та діяльності журналістів, виконанні незаконних наказів. В розшуку нині 11 підозрюваних, справи щодо 23 інших фігурантів розслідування перебувають у судах. У результаті силового розгону постраждали 93 людини.

Суд у справі 30 розгону на Майдані. Фото “Цензор.Нет”

“Слідчі переконані, що Янукович не міг не знати про цю зачистку. Тому що він видав уперше в історії указ про встановлення новорічної ялинки. І для цього зачищали Майдан. Хоча застосування сили там було невиправдане: силовиків було втричі більше, ніж протестувальників. Зачищали центр Києва 200 беркутівців. По периметру було десь 1200 бійців Внутрішніх військ. І ще беркутівці, які чекали в автобусах неподалік. Ми встановили, що не менше 40 силовиків з “Беркуту” били людей. Організатором зачистки, судячи з усього, був Сівкович. У цій справі головні свідчення колишнього голови Київської міськадміністрації Олександра Попова. Він розповідав про Клюєва, Захарченка і Сівковича. Детально, звісно, він не розписує, але виходить так, що коли Сівкович приїхав у центр Києва, то Попов виконував саме його накази”, – розповідає колишній голова Управління спецрозслідувань Сергій Горбатюк у коментарі “Буквам”.

За його словами, наразі в судах, окрім справи Попова, слухають справи щодо чотирьох командирів “Беркуту”, серед яких і Анатолій Логвиненко – його звинувачують у причетності до побиття журналістів 5-го каналу. Вони намагалися зняти, як Логвиненко зі своїми підлеглими дивиться розгін Майдану з мобільного телефона й сміється. Коли ж журналісти спробували записати його коментар – їх побили і розбили камеру. За даними слідства, студентський Майдан, зокрема, розганяв київський “Беркут”, до якого належить “Чорна рота”. Яка через три місяці, 20 лютого 2014-го, фактично на тому ж місці у центрі Києва розстріляла 48 людей.

“У нас розслідування, насправді, щодо 30 листопада не завершене. Бракує свідчень силовиків. Один чи двоє міліціонерів почали говорити. Ми їх залегендували (створили вигадані імена, аби убезпечити свідків від можливих проблем – ред.). І вони досі під легендою. Бо їх намагаються вирахувати. Передати привіти. Ми про все це знаємо. А так ми точно встановили 15 беркутівців. Вони били людей і складали фальшиві протоколи, нібито про “опір при затриманні”. Вирок є лише щодо одного з них – там протестувальник просто здався. Очікувано, беркутівець отримав умовний строк. При цьому нам досі треба ще встановити 20-30 силовиків, які били протестувальників”, – зазначає Горбатюк.

Без провокаторів

30 листопада – 1 грудня 2013-го, центр Києва, вул. Банкова. Після побиття студентів на Михайлівській площі збирається кілька тисяч людей. До собору, який стане одним із пунктів базування протестувальників Революції Гідності, несуть їжу, ліки, мобільні телефони. Приїжджають політики й анонсують марш на 1 грудня. Того дня, за різними даними, у Києві збирається від кількох сотень тисяч до понад мільйона людей. Вони злі. Обурені. Вимагають покарання для тих, хто бив студентів. На Банковій, біля Адміністрації Президента, починаються перші серйозні сутички.

Мітингувальники, яких політики назвуть провокаторами, кілька годин кидають у бійців Внутрішніх військ (ВВ) каміння, б’ють їх ланцюгами. З-за спин ВВшників у відповідь летить каміння й світлошумові гранати. Так триває близько чотирьох годин. Потім стрій внутрішніх військ розступається і випускає “Беркут”. О 16:30 агресивні силовики женуть натовп на Інститутську. Знову десятки побитих, закривавлених людей, серед яких і журналісти. Силовики “відриваються” до 17:30.

Швидкі конвеєром забирають побитих у лікарні. З’являються в’язні Банкової – люди, яких влада Януковича вирішує звинуватити в організації масових заворушень. Обвинувачених захоплюють там само, на Банковій. Їх, побитих, тягнуть до райвідділків, а звідти – до суду, де їх арештовують. Мітингувальники у центрі Києва тим часом заходять у Будинок профспілок. Він стає “штабом Революції” до ночі 19 лютого.

27 листопада 2019-го, центр Києва, вечір. Ми продовжуємо говорити із Закревською про події шестирічної давнини. Вона переконана: все, що відбувалося 1 грудня у Києві, – наслідок дій силовиків 30 листопада і відсутності адекватної реакції від влади.

“Майдан розігнали. Люди були налякані. І для того були реальні причини. Бо тоді сам факт твоєї присутності у центрі Києва був приводом для звинувачення у масових заворушеннях. І 1 грудня на вулиці вийшло дуже багато людей. Вони були злі. І керувати ними було нереально. Того дня реально можливо було все. Пам’ятаю, як на Банковій якось не надто вдало стояв бетонний блок. Ми зі знайомими попросили людей допомогти, і за три хвилини цей блок перенесли бозна-куди. Енергії та бажання діяти в людей було реально багато”, – говорить Євгенія.

Євгенія Закревська. Фото: “Громадське.TV”

Її слова підтверджують і слідчі, з якими вдалося поговорити. Вони зазначають, що саме побиття студентів вивело 1 грудня народ на вулиці. Впродовж 5 років слідство, зокрема, перевіряло версію щодо провокаторів на Банковій. І не просунулося в цьому напрямку далі припущень, оскільки слідчі не знайшли прямих доказів, які цю версію б підтвердили.

“Ми змогли встановити кілька людей, які кидали каміння у ВВшників. Але немає доказів, що вони це робили за чиєюсь вказівкою. Здається, слідчі встановили, що там були представники фанатських рухів. Але підозри ми не оголошували. Також була версія, що ці сутички – провокація 5-го відділу СБУ. Але ця версія досі не підтвердилася. Водночас можна припустити, що 1 грудня на Банковій робили картинку – тому що ВВшників били кілька годин. Вони були без щитів. І беркутівці стояли ззаду і просто на це дивилися. Думаю, керівництво силовиків могло зробити це навмисне. Ми повідомили про підозру в халатності начальнику управління громадської безпеки і командиру ВВ. Також 7 людей отримали підозри за розгін”, – говорить Горбатюк.

За даними слідства, участь в розгоні брали бійці “Беркуту” з Харкова та Київської області. Загалом силовики побили понад 80 людей, серед яких були студенти, журналісти та пенсіонери. Підозри отримали 10 людей: 5 високопосадовців і 5 силовиків. Справи щодо 5 підозрюваних наразі в судах, інші 5 – у розшуку. І поки лише одне рішення суду – щодо інспектора громадської безпеки МВС – штраф. Водночас слідчі вкотре наголошують на мовчанні силовиків.

“У нас одній з постраждалих “беркути” вибили око. Їх троє було. Командир і двоє його підлеглих. Командир отримав підозру, але при цьому він не зізнається, хто саме з його бійців покалічив людину. І двоє “беркутів” теж мовчать. І поки ми без їхніх слів не можемо встановити винного – недостатньо доказів”, – зауважує один зі слідчих, з яким спілкувалися “Букви”.

Також слідство займалося силовиками, які фальсифікували кримінальні справи проти в’язнів Банкової. Готували підозри окремим фігурантам. Однак не встигли. І тепер ці справи мають передавати до Держбюро розслідувань.

Міфи початку революції

Очікувано, ключові події часів Революції Гідності встигли обрости конспірологічними історіями. Не стали виключенням і 30 листопада з 1 грудня. Скажімо, кілька місяців у соцмережах поширювали інформацію про забиту до смерті дівчину на Майдані Незалежності. Цей факт нібито намагалися приховати. Представники ж Партії регіонів поширювали історії про невідомих провокаторів, які “кидали головєшкі” в “Беркут”. А трактор, який приїхав 1 грудня на Банкову, нібито пригнали самі силовики, аби спровокувати масові сутички.

“Вбита дівчина – відвертий фейк. У справі про 30 листопада медик швидкої, якому в машину її принесли силовики, давав свідчення. Він розповідав, що до нього прийшли міліціонери і попросили ноші. А потім принесли непритомну дівчину. Коли медик спробував з’ясувати, що з нею сталося, йому сказали приблизно таке: “Вона впала. Впала головою об сходи. Головою. І так кілька разів. Але вона жива, лікар це підтвердив”, – розповідає Закревська.

Щодо нібито провокаторів, які нападали на силовиків, вона зазначає: приблизно з першої ночі до четвертої ранку 30 листопада на Майдані було тихо. Хоча в силовиків справді кидали предметами з-під пам’ятника засновникам Києва. Нібито консервними банками. Водночас Сергій Горбатюк запевняє, що в центрі Києва нібито була група невідомих, яка вже називала себе “Правим сектором”. І вони нібито за годину до розгону намагалися спровокувати конфлікт.

“Йдеться про 10-15 людей. Вони були зі сторони вул. Інститутської. Нібито це було за годину до розгону Майдану. І нібито вони намагалися почати сутички із силовиками. І слідство, на жаль, досі не встановило, хто це був. Це цілком імовірно могли бути провокатори”, – зазначає Горбатюк.

Щодо грейдера на Банковій – то тут і слідство, і адвокати наголошують: спеціально у центр Києва його ніхто не привозив. Техніка працювала в районі Інститутської. І мітингувальники нею скористалися.

“Знаю, що водія попросили піти. Той грейдер стояв на Інститутській, вище по вулиці, здається. І протестувальники приїхали на ньому на Банкову. Давити технікою силовиків ніхто не планував. З того, що я знаю, – його планували використати, аби прибрати металеві щити, якими перекривали Банкову. Хоча виглядало це доволі страшно”, – розповідає Закревська.

“Це техніка “Київавтодору”. І грейдер правда працював в урядовому кварталі. Водій десь вийшов, протестувальники сіли й поїхали на Банкову. У нас немає даних, що хтось його спеціально привозив. Всі докази свідчать про те, що це було спонтанне рішення мітингарів. Підозра там висунута Андрію Дзиндзі – за угон транспортного засобу”, – говорить Горбатюк.

Адвокатське голодування

Однак історія злочинів силовиків 30 листопада і 1 грудня на цьому не завершується. З 20 листопада цього року слідство зупинилося. Як і з десяток інших справ. Причина проста – слідчі прокуратури, які 5 років займалися цими справами, зараз втратили свої повноваження. І все, що вони зараз можуть зробити, – передати всі матеріали до Державного бюро розслідувань. Чим вони зараз і займаються. Це може обернутися щонайменше піврічним простоєм у роботі. Адже працівникам ДБР потрібен час, аби прочитати сотні томів розслідувань і розібратися із речовими доказами. Також в АДГ (Адвокатській дорадчій групі – ред.) занепокоєні можливим впливом колишнього заступника Адміністрації президента часів Януковича Андрія Портнова на керівництво ДБР. Адвокати кажуть, що колишній чиновник цілком імовірно може отримати доступ до певних матеріалів, що було б небажаним.

Про проблему з ДБР знали щонайменше два роки. І Генеральний прокурор, і народні депутати. Втім, нічого не зробили. Хоча їм пропонували низку варіантів: від спрощеного переходу слідчих прокуратури в ДБР до того, аби передавати справи заздалегідь (починаючи з 2017-го). 15 листопада цього року Верховна Рада мала ухвалити зміни до законодавства, які б дозволили слідчим, які працювали 5 років над своїми справами, продовжити свою роботу. Але уже в ДБР. Завдяки спрощеному переходу з однієї структури в іншу. Проте нардепи проголосувати “не встигли”. Тому 21 листопада Євгенія Закревська оголосила голодування. А разом із нею ще до десятка активістів, серед яких і постраждалі на Майдані.

Майдан. Фото Максима Кудимця

“Це не вирішення проблеми. Це спроба привернути увагу до справ Майдану. Бо після 21 листопада чиновники бодай почали робити вигляд, що намагаються вирішити ситуацію. Наприклад, партія “Слуга народу” вже пообіцяла проголосувати за потрібні зміни в закон 3 грудня. Комітет затвердив поправки, які були критичними”, – говорить Закревська.

Окрім того, Кабінет Міністрів нібито готовий створити Управління у справах Майдану в структурі ДБР, в якому працюватиме щонайменше 70 людей. Як свого часу в Управлінні спецрозслідувань. Євгенія зазначає: її голодування триматиме доти, доки процес створення Управління в Держбюро розслідувань стане незворотнім.

“Я припиню голодування у цей момент. Щонайменше, коли законопроект піде на підпис президенту. Мені казали, що для того, аби цей підпис поставили – треба два дні. А там подивимося”, – зазначає Закревська.

Втім, окрім закону, треба підготувати й інші документи: про створення вже згаданого управління і про його фінансування. В теорії навіть може знадобитися голосування за зміни до державного бюджету. Також багато буде залежати від того, хто саме його очолить. І найголовніше – вирішити цю проблему потрібно до 1 січня. Оскільки з цього дня починає працювати Офіс Генпрокурора. І слідчих прокуратури, які нині лишаються у розформованому Управлінні спецрозслідувань, мають або перевести на інші посади у створений офіс, або звільнити. Обидва варіанти фактично унеможливлюють їхній перехід в Держбюро розслідувань.

“От саме тому я б’юся за кожен день. Не тому, що мені так хочеться. А тому, що тут кожен день критичний”, – додає Євгенія.

Нині ж справи Майдану, зокрема й щодо 30 листопада та 1 грудня, готуються передавати до ДБР. Їхню долю спрогнозувати проблематично, зважаючи на невизначеність у самому Держбюро розслідувань. Впевнено можна сказати одне: найважливішим для цих розслідувань стане прийдешній грудень.