– Як з’явилася ідея створення вашого центру?
Спершу створювалися ОСББ, Viber-чати мешканців, інші об’єднання по місцю проживання. До війни об’єднувалися проти незаконної забудови, мали спільну мету облаштування прибудинкової території, а зараз критично важливо, аби люди об’єднувалися за місцем проживання для взаємодопомоги.
Як працює один з волонтерських центрів у Києві. Фото: #Букви
Тому тут з’явився осередок, який об’єднує мешканців нашого району. Ми бачимо, що зараз є потреба у цьому. Є маломобільні люди, люди літнього віку, а об’єднання на рівні будинку чи кількох будинків є тією структурою, яка найбільш стабільна та гарантовано покриє потреби тих людей.
Зараз відбувається сильніша взаємодія між жителями будинків, бо всі разом спускаємося до бомбосховища, до підвалу. Навіть при відсутності підтримки з боку міста ця структура певний час зможе протриматися.
Наша волонтерська організація росте знизу догори. Одна з наших головних цілей – це допомогти мешканцям мікрорайону і району, об’єднатися у маленькі стільники, соти. Коли вже є об’єднання по будинку, то воно перекриває 80% потреб і залишаються якісь 20%, які є в дефіциті. І на такому рівні з’являється потреба з боку держави. Державні структури мають отримувати гуманітарну допомогу, вони мають склади.
Як працює один з волонтерських центрів у Києві. Фото: #Букви
І тут постає питання, як держава своїми інституціями буде зв’язана з цими новоствореними структурами, у цьому ми як волонтери допомагаємо. Ми взяли під відповідальність наш район. Тут ми знаходимо сталі спільноти, які з’явилися або за часів війни, або ще в довоєнний час. Ми зв’язуємося з координаторами і спілкуємося не з кожним окремим мешканцем району, а з окремими координаторами цих об’єднань.
Цей зв’язок є двостороннім. Координатори нам кажуть про потреби їхніх осередків, які вони не можуть вдовольнити на рівні своїх об’єднань, а ми в зворотній бік комунікуємо про наявність потреб державним інституціям. Зараз цю функцію виконує центр соціальної підтримки. І відповідно вже звідти або з якихось інших волонтерських каналів ми можемо до координаторів передавати якусь гуманітарну допомогу.
Найкритичніші сфери – це ліки для маломобільних та їжа. З інших нагальних потреб є з’ясувати, хто все-таки потребує допомоги. В деяких будинках досі немає ніяких об’єднань. Мешканці таких будинків можуть звернутись до нас через колцентр. Або через канали комунікації КМДА, територіальних центрів соцопіки і розказати, що у відповідних будинках є люди, які не можуть вийти чи мають певні обмеження.
Далі ми цю інформацію консолідуємо в базу таких мешканців, комунікуємо про цих людей в структуру, де їх відмічають в своїх реєстрах і тоді з’являється більш жива картинка щодо того, які є потреби у мешканців району. Бо до війни певна кількість людей стояла на обліку в фондах соціальної підтримки і їх було дуже мало, бо або родичі опікувались ними, або цим займалися якісь інші наймані люди. Зараз багато хто поїхав і люди літнього віку залишилися самі. Ми якраз допомагаємо державі дізнатися про цих людей.
Як працює один з волонтерських центрів у Києві. Фото: #Букви
– Чи багато у вашому районі людей, які потребують ліків або іншої допомоги?
На сьогодні в нашій базі близько 400 мешканців, кому ми двічі на тиждень передаємо продуктові набори. Також нам допомагають мережі ресторанів, передаючи їжу. В територіальних центрах є бази, де можуть готувати продуктові набори, але у них мало людей і рознести все це людям фізично важко.
Тут є важлива складова: люди, які мешкають в цьому районі, зголошуються бути волонтерами. Вони виконують функції кур’єрів. Відбувається певного роду децентралізація. Тоді кур’єрам не потрібно витрачати багато часу, аби цим усім займатися, аби переїхати з одної частини міста до іншої. Весь наш район поділений на 6 зон, в межах котрої є волонтери, які можуть взяти продуктовий набір і віддати тим, хто його потребує. Це і оптимізація волонтерських ресурсів, і з точки зору безпеки це також раціональніше .
– І з 24 лютого ваш центр почав збирати допомогу для військових, так?
Паралельний напрямок, яким ми безпосередньо займаємось, це допомога теробороні. Є кілька пунктів тероборони, є військкомат. Ми отримуємо запити, дізнамося про потреби. У відкритому доступі є наші реквізити, номери карток, куди люди можуть перераховувати кошти. Завдяки цьому ми можемо закрити наявні потреби.
P.S. Координаторка центру наголошує, що наразі необхідно дізнаватися, хто з ваших сусідів потребує допомоги і, за можливості, допомагати їм з купівлею ліків, їжі і інших товарів першої необхідності.. Це потрібно, бо якщо серед ваших сусідів ті, хто потребують доставки гуманітарної допомоги, ви самі зможете надати їм допомогу швидше, ніж це зможе зробити будь-яка структура.
