Щодень ворожа куля обриває життя вірних захисників та захисниць України, назавжди залишаючи незагоєну рану в серцях матерів, дружин, синів, рідних і друзів. Це життєписи тих, хто був готовий стати на захист усієї нації та подарувати життєву силу для боротьби за те, у що ми віримо. Так, пам’ять про кожного загиблого військового відображає невмирущу силу духу та жертовність українських захисників на передовій.
Микола Жидков, колишній футболіст польської "Венгжчанки" загинув на фронті, захищаючи Україну від російського агресора.
Попри тяжкі реалії сьогодення, щодень українці мають змогу продовжувати будувати власне майбутнє, будучи впевненими у надійній обороні на фронті. Водночас кожного дня десятки українських сімей втрачають власний тил, сотні жінок залишаються без міцного плеча поруч. Вони змушені продовжувати жити за своїм календарем, опинившись віч-на-віч із власним болем наодинці.
Сьогодні наші історія та досвід роблять нас українцями. Тож, трансформувати досвід російсько-української війни та спричинені нею втрати на пам'ять – одне з ключових завдань українців сьогодні. Робити все, щоб наші втрати не перетворювались у статистику – значить оживляти історії тих, кого забрала війна.
Одного разу волонтерці та бізнесвумен Дані Яровій написала Аліса Петрова, мама військовослужбовця Івана Нестерова. Вона дуже хотіла отримати для сина календар з автографом Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, в якого син безумовно вірив і яким захоплювався. Через кілька днів Аліса Петрова написала, що її син загинув. У пам'ять про нього жінка посилила свою допомогу ЗСУ.
Захищаючи Україну від російських загарбників, загинув український режисер монтажу Віктор Онисько.
У Варшаві (Польща) сьогодні пройшла церемонія прощання з польським військовим Даніелєм Штибером. Він загинув 25 листопада під Луганськом.
