30 червня о 12:00 на Майдані Незалежності у Києві відбувся мітинг за участі родин полеглих у російсько-українській війні військових "Голос полеглих Героїв". На мітинг зібрались родичі, які досі не можуть поховати своїх рідних через відсутність кладовища.
Поліція Японія допоможе українським правоохоронцям у навчанні ідентифікації тіл людей, які загинули внаслідок російсько-української війни.
2 червня у Рівненській громаді водій маршрутки образив матір загиблого Героя Людмилу Марчук. Вже 5 червня чоловіка звільнили з роботи, а перевізника зобов'язали передати гуманітарну допомогу на фронт.
Головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний важко переживає втрати українських захисників й нині він не може видалити з телефону номери тих бійців, які вже загинули.
Сьогодні, 5 травня, Україні вдалося повернути тіла 80 українських військовослужбовців, які загинули захищаючи український народ.
Зафіксувати дійсність попри її травматичний вплив – стало основною місією документальної фотографії у воєнному сьогоденні. Це про баланс між людською емоційною реакцією та професійним обов’язком задокументувати побачене, навіть якщо перед очима – картини руйнування. Це про вміння показувати цінність кожної людини та її емоцій, що нині найчастіше відображають стан втрати.
Попри тяжкі реалії сьогодення, щодень українці мають змогу продовжувати будувати власне майбутнє, будучи впевненими у надійній обороні на фронті. Водночас кожного дня десятки українських сімей втрачають власний тил, сотні жінок залишаються без міцного плеча поруч. Вони змушені продовжувати жити за своїм календарем, опинившись віч-на-віч із власним болем наодинці.
«Я зрозумів, що вмирати – легко» – каже С.