Як навчити забудовників
не псувати Київ?
12 правил і порад поводження з містом
Київ — не місце для історичної архітектури, тихих дворів та затишних парків.
Такою є збочена логіка деяких девелоперів, які втискають будинки на кожен вільний клаптик землі. І байдуже, якою ціною їм вдається це зробити...
Продати якнайбільше квадратних метрів — ціль очевидна

Ціль "збоченців"-забудовників очевидна — продати якнайбільше квадратних метрів. Мало кого цікавить, як після такого "бізнесу" виглядатиме місто і чи буде воно комфортним для жителів. Але "Букви" покажуть, як треба будувати, аби не псувати Київ. У нас — громадськості — ще є шанс зупинити будівниче свавілля.

Середньостатистичний забудовник не надто перебирає місцями, де можна звести новий "шедевр сучасної архітектури". Як правило, йдеться про житловий комплекс. І будівельні паркани стрімко виростають навколо історичних будинків, скверів та дитячих майданчиків.
Мешканці будинку-пам'ятки архітектури на Круглоуніверситетській вже кілька років не дають звести 8-поверховий торговельний центр на місці єдиного пожежного проїзду у їхній двір.
Борються з девелопером жителі провулку Івана Мар'яненка, де заради висотки планують вирубати майже всі зелені насадження, і вулиць Жилянської і Льва Толстого, де хочуть забудувати не тільки житлові двори, але й частину музею Лесі Українки.
На вулицях Бойчука та Ямській забудовники вирішили зводити багатоповерхівки впритул до вікон місцевих будинків — і замість їхніх дитячих майданчиків.
Наші біди
Нехтуємо безпекою
Плюємо на екологію
Знищуємо дитмайданчики
Часто новобудови псують архітектурний вигляд міста, паразитують на його інфраструктурі. Невиразна багатоповерхівка, встромлена серед житлового двору й огороджена від незнайомців, користуватиметься всіма благами міста — і нічого не даватиме натомість. Впевнені, що ваш будинок не псує місто?
Компанію журналісту "Букв" у блуканнях Солом'янкою склав Володимир Хенгістов. Це відомий київський урбаніст.

Ми поставили собі за мету знайти "прецедент": чи можна безконфліктно вписати до старої забудови новий будинок? І нам, здається, це навіть вдалося.


Передаємо слово профі з урбаністики - пану Хенгістову.

«
Тож як не псувати Київ?
Перевіримо на прикладі ЖК "Квартет". Всі квартири тут продані, а будинки введені в експлуатацію 1,5 роки тому одним зі столичних забудовників.
Київські забудовники не знають міри. Позняки скоро перейменують у Нью-Позняки за аналогією з Нью-Йорком. Забудова висока, але інфраструктура у нас явно не американська. Страждають усі.

Розробляючи проект майбутнього комплексу, на Солом'янці девелопер також піддався столичній мегаломанії та витиснув зі своєї ділянки максимальну висотність (від 20 до 26 поверхів). Якби цей будинок вирішили зводити каскадом, то сьогодні він нагадував би відому стіну з "Гри престолів".
Попри висотність, архітектурне рішення нашого прикладу підібране доволі вдало: зі стилобату виростають чотири житлові башти різної поверховості.
- Концепція ЖК розроблялася з урахуванням існуючої забудови. Форма веж обрана такою, аби забезпечити доступ сонячних променів до сусідніх будинків. На жаль, не всі забудовники рахуються з комфортом раніше зведених будівель та «відтискають» максимум простору.
Тетяна Білоусова, директор з розвитку Stolitsa Group
На підніжжі працюють магазини та офіси, а на даху облаштовано дитячі майданчики та зони відпочинку для дорослих.

Втім, поверховість комплексу все одно може бути некомфортною для людей. Про це говорив, наприклад, данський архітектор Йен Гел. Він вважає, що людина може візуально "контактувати" з будинками не вище семи поверхів. Звісно, як архітектурні домінанти, ці висотки велично виглядають десь здалеку — але на землі вони повністю поглинають пішоходів своєю висотою та монументальністю.
- Якщо попросити містобудівельників спроектувати місто, що ускладнює людям життя і змушує їх залишатися вдома, навряд чи вони змогли б придумати щось ефективніше, ніж міста ХХ століття… орієнтовані на величезні відстані, висотні будинки й архітектуру швидкості.
Йен Гел, архiтектор
Також у цього комплексу доволі цікавий екстер'єр (архітектурне оформлення будівлі). Девелопер на Солом'янці не став розмальовувати стіни в усі кольори Веселки. Він обрав сучасний вентильований фасад, доволі лаконічний і витриманий у спокійних тонах. Це підкреслює інші архітектурні деталі комплексу: трикутні й ніби скошені дахи, темні склопакети й декоративні панелі, за якими мають ховати кондиціонери.
Показово, що тут хоча б частково подбали про безбар'єрне середовище — і розуміють, що це важливо. Так, по всьому периметру комплексу обладнано заїзди для візочників, а всі двері тут на одному рівні з підлогою. Чомусь такі "нульові" входи — це ніби прокляття наших девелоперів; навіть якщо вони мають можливість не підвищувати двері у будинку, то все одно "прикрасять" їх хоча б однією, нікому не потрібною сходинкою.

Взагалі у багатьох київських ЖК досі не користуються популярністю ні безбар'єрність, так і пішохідна доступність. Хоча теза щодо них доволі проста: чим більше сходів, огороджень і бордюрів буде надворі — тим менше людей проводитимуть там час. І навпаки, чим дружнішими до батьків з візками, старих людей та осіб з інвалідністю будуть двори й будинки — тим комфортніше і безпечніше буде жити всім.
У "Квартеті" девелоперу не вдалося повністю відкрити перші поверхи для пішоходів — через особливості схилу, на якому зводили будинок. Частина стилобату вивищується над тротуаром, і до більшості його приміщень можна потрапити лише в обхід. Звісно, це працює проти привабливості місцевих закладів: активність перших поверхів значно легше підтримувати, якщо їхні вітрини легко «зчитати» з вулиці — і так само легко туди зайти.

Запустити по-справжньому активні перші поверхи йому теж не вдалося. Більшість магазинів і сервісів, які тут працюють — це не ті локації, куди постійно ходитимуть і де охоче залишатимуться люди.
Бажано, щоб на перших поверхах працювали не лише магазини, але й популярні громадські заклади - кафе, ресторани, галереї. Завдяки ним прилеглі вулиці стають відкритішими для містян, а отже, й безпечнішими.
Але, наскільки відомо з інтернету, вплинути на це девелопер не може — тепер лише власники приміщень вирішують, хто і для чого їх орендуватиме.
Будь-які спроби відгородитися від сусідів лише збільшать дистанцію та недовіру між сусідами з одного кварталу. Наприклад, "Квартет" — це напівзакритий комплекс. Він не огороджений, і тут збереглися всі транзитні пішохідні маршрути, якими користуються всі охочі.
Грамотно продумана інфраструктура новобудови - це коли зручно і для мешканців ЖК, і для їхніх сусідів.
На даху стилобата ЖК, що слугує нам прикладом, є дитячі майданчики та альтанки, якими можуть користуватись лише мешканці. Натомість спортивна зона відкрита для всіх. За словами мешканців, це громадський простір, де всім вистачає місця і куди охоче приходять люди з сусідніх будинків.
Необхідний виняток
- Ми спеціально обмежили загальний доступ до дитячих майданчиків та альтанок, де можуть відпочити тільки мешканці. Це дає відчуття певної захищеності, яка формує атмосферу добросусідства.
Роман Ткаченко, керівник проектів Stolitsa Group
Європа нам підкаже?
Енріке Пеньялоса, один зі світових мерів-реформаторів, стверджував, що футбольні поля ефективніші за поліцейські відділки; мовляв, якщо люди зайняті чимось цікавим та корисним, вони не матимуть сил і наснаги на щось погане.

Всі ці локації вільні від автівок; місця, де не можуть їздити та паркуватися автомобілі, стають безпечними для дітей — і зручними для дорослих.

Чим більше таких громадських місць буде у комплексі, тим більше буде і можливостей для сусідів: познайомитися, потоваришувати, проводити разом дозвілля й вирішувати спільні проблеми.

Саме публічне місце, де люди можуть збиратися і обговорювати свої проблеми, і перетворює сусідів на організовану громаду.
- Футбольне поле зменшує кількість злочинів значно ефективніше, ніж поліцейський відділок.
- З виступу Енріке Пеньялоси у Києві, 2012 рік
Жителі "свічок" зрозуміють найкраще: чим більше поверхів у будинку, тим складніше комунікувати.

Скількох сусідів знаєте ви? Ми хочемо вірити, що чимало...

Проблема, скоріше, в іншому: мешканці дійсно проводитимуть час в квартирах, якщо не мають своїх громадських просторів, таких місць біля будинку, де кожен може посидіти, поговорити, відпочити разом із сусідами — або домовитися з ними, як вирішувати спільні проблеми.

Архітектори давно звернули на це увагу і часто пропонують забудовникам одразу облаштовувати такі локації. Мовляв, лише дитячих майданчиків, на яких зазвичай і перестрічали одне одного мешканці старих будинків, недостатньо, щоб заохотити сусідів до знайомства.

Втім, у "Квартеті" вийшло навпаки. Місцеві жителі почали самі робити громадські простори, згуртувавшись не навколо того, що є — а того, що буде. Вони вже облаштували свою сортувальну станцію для відходів і впорядкували хаотичну парковку навколо будинків; залучили дитячу архітектурну школу, щоб спроектувати локації для відпочинку і планують відкрити в комплексі свої кафе.
Тут нам допомогла Надія Марченко. Вона веде Instagram-сторінку ЖК. Надія була вдома, коли ми гуляли Солом'янкою. Написали їй в "директ" і за годину вже разом "інспектували" подвір'я. Скажемо відверто: такі історії надихають. Вони — справжні.

Що каже Надія?

«
Сусіди домовилися
сортувати сміття:
- Першим нашим досвідом сусідського єднання стало, як не дивно, спільне сортування відходів.

Починали ми з того, що одразу кілька родин стали відсортовувати їх в домашніх умовах. Вже згодом до цієї доволі локальної ініціативи стали долучатися інші мешканці.

Згодом ми, як то кажуть, розширилися: знайшли на першому поверсі безхазяйне господарське приміщення і переоблаштували його під сортувальну станцію.

Всі процеси ми налагодили з нуля: власними силами зробили ремонт, розробили правила сортування, домовилися про вивіз відходів, заохотили приєднатись до ініціативи інших сусідів.

Кожну партію сміття ми здаємо приблизно раз на місяць і отримуємо за це гроші. Ми збираємо їх до окремого сусідського фонду — і витрачаємо на якісь покращення в нашому комплексі.

Всі доходи й витрати ретельно документуємо та узгоджуємо з сусідами. Приміром, нещодавно ми придбали дзеркало для холу одного з будинків.
1.
- По всьому будинку є багато інших задач, які ми плануємо вирішити. І вже маємо для цього достатньо важелів. Наприклад, нас не влаштовувала керуюча компанія, яка майже не займалася нашими будинками. Тому ми вже утворили ОСББ (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку. - ред.) і переходимо на прямі договори з поставниками послуг.
Навели лад із комуналкою
2.
- Ще один наш локальний проект, яким ми дуже пишаємось: облаштування окремої дитячої кімнати поряд із дитячим майданчиком.

Це локація, де діти граються, читають, щось дивляться і взагалі проводять разом час — якщо, наприклад, надворі злива або сильні морози.


Тут функціонуватимуть невелика кухня, бібліотека і компактний кінозал.
Відкрили дитячі кімнати
3.
- Ми плануємо озеленити наші громадські простори, що примикають до перших поверхів, зробити їх повноцінним місцем для зустрічей, дозвілля та відпочинку. Для проектування одного з цих просторів ми запросили учнів дитячої архітектурної школи.
Озеленення
4.
- В усіх будинках ми міняємо освітлення на більш енергоефективне. Облаштували за всіма правилами паркувальну зону біля нашого комплексу (комунальники часто не могли вивезти звідси сміття через хаотично запарковані автівки). Побороли бізнесменів, які хотіли відкрити хостел в одному з наших будинків. Власним коштом поставили відеокамери по периметру комплексу.
Освітлення й безпека
- Крім того, наші мешканці збираються відкрити тут власне кафе. Сподіваємося, що у них все вийде — і у нашого комплексу з'явиться ще одна крута локація.
Власне кафе
5.
6.
Друзі, робіть правильні висновки! Ви живете на класній локації, якщо збережено кілька умов.
міський простір парканами та огорожами, а через його територію можуть вільно ходити люди.


інклюзивною, тобто комфортною для кожного: літніх людей, людей з обмеженими можливостями, а також для батьків із колясками.
мають працювати не лише магазини, але й громадсько-культурні заклади — це робить його не лише популярним, а й безпечним.
де збиратимуться сусіди для спілкування та розв'язання спільних проблем — тоді у будинку завжди кипітиме життя.
обов'язково має бути яскравою: спокійні кольори, цікаві геометричні рішення, вирішення функціональних проблем (наприклад, бокси для кондиціонерів) — ось що робить його привабливим та сучасним.
Будинок не повинен "розривати"
Територія будинку має бути
На перших поверхах будинку
Забудовник має дбати про місця,
Архітектура будинку не
У вас свідомі та
відповідальні сусіди!
Давайте змінювати свідомість вибору, бо тільки так можна зупинити будівниче свавілля. Не буде попиту — зникне й пропозиція.
Допоможіть зробити Київ кращим — поділіться цими правилами в соцмережах!
© 2019
Ідея: Ростислав Буняк.
Експертиза: Володимир Хенгістов.
Репортер: Олександр Кужельний.
Дизайн: Анна Барахтянська.
Made on
Tilda