Відповідне рішення опубліковано в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Вчительку математики Сопошинської школи відсторонили від роботи 8 листопада без збереження зарплати через відсутність сертифікату про вакцинацію проти COVID-19.

Відсутність щеплення жінка аргументувала тим, що не було чітких термінів проведення профілактичного щеплення проти COVID-19. Також позивачка стверджувала, що відповідне щеплення проти респіраторних захворювань не передбачене трудовим договором, наказом про прийняття на роботу чи посадовою інструкцією. Разом з тим воно відсутнє у календарі обов’язкових профілактичних щеплень. Посилаючись на перелічені обставини вона вимагала скасувати наказ про її відсторонення та допустити до виконання посадових обов’язків.

Пізніше позивачка заявила ще одну вимогу — стягнути на її користь суму середнього місячного заробітку за весь час відсторонення, до дня фактичного допуску її до роботи.

У школі проти позовних вимог заперечувати, посилаючись на приписи закону “Про захист населення від інфекційних хвороб”, який встановлює обов’язок для працівників певних професій вакцинуватись проти інфекційних хвороб і передбачає відсторонення таких осіб у разі відмови від щеплення, а також відповідний наказ МОЗ.

На боці позивачки у справі також взяла участь і Львівська обласна організація профспілки працівників освіти, у якій заявили, що наказ про відсторонення вчительки підлягає скасуванню, оскільки “він є незаконним і таким, що грубо порушує її конституційні, природні та професійні права”.

Розглянувши аргументи сторін суд вирішив наказ про відсторонення позивачки скасувати, як такий, що був винесений без достатніх правових підстав, зокрема, “письмового лікарського підтвердження про відмову від обов`язкового профілактичного щеплення чи акту, складеного у присутності свідків, в разі відмови дати таке підтвердження”.

Однак, у задоволенні вимоги про допуск позивачки до роботи суд відмовив, пояснивши це тим, що питання допуску вчительки до роботи належить до “дискреційних повноважень роботодавця” – відповідне рішення може прийматися лише роботодавцем.

Водночас суд зобов’язав відповідача сплатити позивачці суму середнього місячного заробітку за час, протягом якого вона не була допущена до роботи, а саме 11 205,81 грн. та стягнув на користь позивачки суму сплаченого судового збору, 908 грн.