За останні вісім місяців український уряд ухвалив неймовірну кількість абсурдних рішень та дуже мало справді корисних. І всі вони мало допомагали боротися з новим невидимим ворогом – пандемією COVID-19. В Україні то зупиняють транспорт, коли є всього кілька хворих на всю країну, то закривають очі на спущені під носи маски й набиті маршрутки, коли хворих уже тисячі. То забороняють бігати у парках, то послаблюють правила карантину для червоних зон, які вже палають. Все більше розпоряджень нагадують не урядування, а імітацію контролю та передвиборчий піар. А експерти попереджають, що дуже скоро з наслідками цієї неефективності зіштовхнеться вся країна.

Коронавірусний фонд, який лікує дороги

Уперше з початку пандемії в Україні закуплять апарати штучної вентиляції легень, які потрібні пацієнтам із важкою формою COVID-19. Це трапиться наприкінці жовтня, якщо із доставкою обладнання все буде гаразд: Міністерство охорони здоров’я погодило, а ДП “Медичні закупівлі” підписало два договори на 200 апаратів. На них витратять гроші з Фонду боротьби з COVID-19, який було створено ще у квітні та який прославився тим, що забрав значну частину видатків на освіту, культуру та багато інших сфер. 66 млрд грн – саме таким став обсяг фонду. За обіцянками президента Володимира Зеленського ще на початку карантину, ці гроші мали піти на виплати лікарям, які борються з епідемією, та громадянам, які втратили роботу, на закупівлю медичного обладнання і засобів індивідуального захисту, допомогу родинам лікарів, які померли від COVID-19.

На перший погляд, пріоритети розставлені правильно. Проте через пів року стало цілком очевидно, що гроші фонду витрачаються зовсім не на декларовані напрямки. Відповідно до аналізу експертної організації StateWatch , станом на вересень було розподілено 65,4 млрд грн, тобто 99% фонду, але тільки 25% спрямовано на сферу охорони здоров’я. Оскільки витрачена лише половина розподілених грошей, то ще є шанс віддати другу половину на справді потрібні речі. Зовсім не на будівництво доріг, у яке вклали 35 млрд грн – більше половини грошей фонду, і не на утримання силовиків, які вже отримали 2,7 млрд грн і просять ще 1,9 млрд грн.

Як пояснює голова StateWatch Гліб Канєвський, механіка розподілу грошей із фонду занадто складна і бюрократична, потрібне погодження міністерств, комітетів, що затягує їх використання.

За його словами, більше частина запитів органів влади до уряду з приводу цих грошей залишилася без розгляду. “На регіони взагалі не виділялися кошти для соціальної, медичної сфери. Одеська область зверталася навіть двічі, просила 360 млн грн на відновлення видатків місцевих бюджетів. Це кошти, які в Одеській області витратили на термінову боротьбу з епідемією, закупівлю обладнання, засобів індивідуального захисту, підготовку лікарень першої хвилі, оскільки уряд не міг навесні швидко витрачати на це кошти. Подушкою були гроші місцевих бюджетів, волонтерів, бізнесу. Одеська ОДА просила гроші, щоб відновити ці видатки, але не отримала їх. Також Одеська область просила 16 млн грн на доплату лікарям. Харківська область просила 616 млн грн на різні заходи протидії COVID-19, забезпечення лікарень – не отримала. Припускаю, що регіональна влада певним чином могла зловживати можливістю отримати гроші з фонду, але можна було дати їм менше, ніж взагалі не дати і перекласти всю відповідальність на місцеві бюджети”, – розповів Канєвський.

МОЗ подало звернення про виділення грошей на закупівлю апаратів ШВЛ ще в квітні, в травні з’явилося рішення про виділення грошей, і лише на початку жовтня було оголошено про початок закупівлі. “За внутрішніми розрахунками МОЗ, на засоби індивідуального захисту для всіх лікарень в Україні потрібно 2,4 млрд грн на місяць. Місяці йдуть, а за програмою витрачено близько 1 млрд грн. Ми навіть повний місяць не закрили. Крім того, у МОЗ завищені розрахунки щодо ринку. Рукавички нітрилові були закриті на 0,66% від місячної потреби, маски хірургічні на 221%. Багато показників станом на вересень просто не закривалися, тому що вчасно не провели закупівлі”, – говорить експерт.

Завантаженість лікарень і 20 тис. смертей до кінця року

Що ж маємо зараз: МОЗ звітує про те, що в Україні є 37 тис. лікарняних ліжок та понад 4 тис. апаратів ШВЛ, готових до надання допомоги. Із цих апаратів задіяні начебто менше 10%. Крім апаратів ШВЛ, лікарняним ліжкам потрібні кисневі концентратори, їх використовують для пацієнтів із трохи легшим перебігом хвороби. Головний санітарний лікар Віктор Ляшко доповідає, що 13 тис. із 37 тис. ліжок мають доступ до кисню. Уряд дає завдання забезпечити киснем 80% ліжко-місць, на що виділяє 572 млн грн. Щоправда, міністр охорони здоров’я Максим Степанов вже казав те саме два місяці тому, результату немає досі. Київ б’є на сполох через стрімке заповнення лікарень пацієнтами із коронавірусною хворобою. За словами міського голови Віталія Кличка, місто має 2,5 тис. ліжок у 20 лікарнях, їх заповненість – понад 70%, а кількість хворих щодня росте, тому треба шукати нові місця.

Наприклад, аналіз видання Тексти показує більшу, ніж в інших регіонах, завантаженість лікарень в Одеській, Вінницькій та Київській областях та швидке зростання у Луганській, Миколаївській, Донецькій та Дніпропетровській областях.

“Те, що медична система може не витримати, визнає сам міністр. У країні немає однакових даних про те, яка ж ситуація насправді. Міністр охорони здоров’я говорить про те, що госпіталізованих 20 тис. Центр громадського здоров’я дає цифру 11 тис. “Ковідних” ліжок у країні майже 32 тис. Але, відповідно до офіційних даних, їх заповненість лише 37%. Очевидно, що реальними цифрами не оперує ніхто, навіть МОЗ. Тому що існує паралельна реальність. Всі бачили фото з-під лікарень, де стоять черги швидкої допомоги, людей просто не госпіталізують. Сімейні лікарі говорять нам, що з 14 осіб, яким потрібна термінова госпіталізація, вдається госпіталізувати одну людину. Лікарі говорять про квоти на госпіталізацію. Були квоти навіть на тестування, зараз їх нібито зняли, але тести приходять негативні”, – додає виконавча директорка БФ “Пацієнти України” Інна Іваненко.

Ситуація буде лише погіршуватися, оскільки в світі почалася друга хвиля COVID-19, а в Україні прямує до піку перша. Осінню хвилю очікували у вересні, але вона почалася ще в серпні, говорить керівник Центру економіки охорони здоров’я Київської школи економіки Павло Ковтонюк. Експерти КШЕ провели аналіз ситуації  та дійшли висновку, що кількість хворих в Україні стрімко зростає саме завдяки поширенню COVID-19 і не може пояснюватися іншими факторами, зокрема зміною динаміки тестування. Україна досі робить замало тестів – утричі менше, ніж потрібно на такому рівні захворюваності.

Аналітики КШЕ змоделювали ситуацію поширення хвороби, опираючись на кількість виявлених хворих щодня, навантаження на систему та швидкість поширення, і з’ясували, що найбільш тривожною є ситуація в семи областях. Це Харківська, Сумська, Хмельницька, Тернопільська, Полтавська, Рівненська та Житомирська області. “Це означає, що навіть якщо в цих областях зараз не відчувається складна ситуація, є великий ризик, що протягом найближчих двох тижнів така ситуація там буде. Бо наші показники оцінюють динаміку”, – пояснює Ковтонюк.

Водночас у чотирьох областях – Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій та Чернівецькій – швидкість поширення стабілізується або зменшується. Проте все одно немає жодного регіону, де поширення контрольоване, тому в будь-який момент все може змінитися.

Як додає старший дослідник департаменту економіко-політичних досліджень КШЕ Юрій Ганиченко, критичне навантаження на систему охорони здоров’я може припасти на початок листопада, це означає, що понад 90% реанімаційних ліжок будуть зайняті. “Можемо констатувати, що ситуація в Україні стрімко рухається до найгіршого зі змодельованих сценаріїв. Якщо найближчим часом не відбудеться істотних змін у карантинних обмеженнях у зонах активного розповсюдження хвороби, то до кінця року загальна кількість смертей буде 20 тисяч”, – каже він.

Назад до карантину, але не всім

Для уникнення колапсу посадовці, які ухвалюють рішення, повинні навчитися бути ефективними. Зараз уже очевидно, наскільки абсурдною була зупинка економіки навесні, коли в країні виявляли десятки хворих на день. Проте тоді ніхто не мав плану й не знав, як ще стримати поширення хвороби, а зараз, на восьмий місяць пандемії, вже можна зробити певні висновки. До прикладу, фонди для боротьби з епідемією є в багатьох країнах, якісь із них витрачають ці гроші справді розумно. Запорука ефективних витрат – прозорість та вчасне звітування, чого українці так і не побачили.

“Наші рекомендації зводяться до того, що треба вже зараз переглянути невитрачені кошти на ремонт доріг чи спеціалізовані лікарні, які обслуговують окремі категорії населення, як-от лікарня Державного управління справами. Ми пропонуємо збільшити видатки на соціальну допомогу населенню та бізнесу, переглянути чи розширити бюджетні програми МОЗ, Мінекономіки тощо, чітко визначити заходи боротьби з COVID-19, які має втілити уряд, встановити відповідальних, конкретні показники ефективності. Ми пропонуємо збільшити резервний фонд бюджету на час карантину і спростити використання коштів, щоб у випадку потреби уряд міг активно використовувати частину коштів саме для швидкої боротьби з наслідками епідемії”, – розповів Канєвський.

Натомість БФ “Пацієнти України” знову оголосив збір коштів для допомоги лікарям і пацієнтам, оскільки держава із цим впоратися не може.

“Для себе ми визначили три пріоритети. Перший: закупівля кисневих концентраторів – це недороге обладнання, одиниця коштує близько 3 тис. грн, воно використовується для пацієнтів із середньою тяжкістю перебігу хвороби, аби людина не дійшла до стану, коли їй потрібен апарат ШВЛ. За офіційними даними, в лікарнях є 3600 концентраторів, не вистачає приблизно 3 тис. Думаю, насправді не вистачає більше.

Другий: закупівля розхідників для аналізаторів газів крові. Пристрій для аналізу газів крові також міститься у стаціонарі, людині, яка підключена до апарату ШВЛ, треба двічі на добу робити аналіз крові на такому пристрої. Розхідники коштують 170 грн за один. Потреба величезна, ми як благодійний фонд можемо її закрити.

Третій: лабораторії. Кожна лабораторія має свій набір проблем. У деяких немає спеціальних холодильників, центрифуг, іншого специфічного обладнання, щоб робити тести. Тож лабораторії не витримують навантаження, ставлять тести в чергу, черги накопичуються, люди довго чекають результатів. У деяких лабораторіях елементарно горить проводка, в таких умовах працювати не можна взагалі”, – додала Інна Іваненко.

Крім того, БФ “Пацієнти України”, Центр економічної стратегії та StateWatch направили президенту і прем’єр-міністру листа з пропозицією спрямувати гроші з фонду боротьби з COVID-19 справді на потреби лікарень.

Експерти КШЕ пропонують уряду вже зараз задуматися про комплексні карантинні обмеження в зонах, де відбувається активний спалах хвороби.

“Оскільки система тестування вже доволі перевантажена і не може стримувати таку велику кількість інфікувань, єдиною альтернативою залишається саме карантин. Коли ми говоримо про карантинні обмеження, то не маємо на увазі локдаун по всій країні. Через пів року життя з COVID-19 у світі вже вироблені певні більш прицільні, чіткі практики обмежень. Рух повинен відбуватися з двох сторін. З одного боку обмеження зупинять поширення, тобто кількість випадків стане меншою. А з іншого – система тестування повинна розгортатися й посилюватися, щоб ці випадки контролювати. Таким чином спалах буде контрольований”, – пояснює Ковтонюк.

Другий елемент – підготовка до пікового навантаження на медичну систему. “Готуватися до цього слід негайно і широко. Йдеться про додавання ліжок, забезпечення їх киснем, що сьогодні є зрозумілою і основною стратегією підготовки лікарняної системи, а також створення резерву персоналу, який є вузьким місцем. Медики в Україні, на жаль, дуже вразлива група, вони перевантажені, стратегії того, як можна берегти цей персонал і перекидати його з зон із меншим ураженням у зони більшого ураження – це те, що буде дуже доречно”, – каже фахівець.

Третя рекомендація – посилювати тестування і виявлення хворих. Коефіцієнт виявлення має бути не менший за 10%. В Україні він зараз приблизно 15%, хоч ВООЗ рекомендує дотримуватися 5%. Адекватне виявлення, каже Ковтонюк, дозволить прогнозувати спалахи та реагувати на них більш якісно – карантин діятиме лише там, де справді багато хворих, і не паралізуватиме життя всієї країни.