Наша пісня гарна й нова, наповняєм бюджет знову. Початок  для статті на юридичну тематику дещо ліричний, але без певної іронії сприймати законодавчо-бюджетні ініціативи “слуг народу” просто неможливо. Наприклад, чергова ідея голови комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данила Гетманцева має на меті наповнити бюджет шляхом спустошення кишень українців які користуються нотаріальними послугами.

Мова цього разу піде про законопроєкт № 3236-1, який уже отримав висновок комітету про рекомендацію Верховній Раді включити цей законопроєкт в порядок денний та прийняти його за основу. У разі успішного голосування в Раді вартість найбільш поширених нотаріальних дій зросте в декілька десятків і сотень разів. 

Законопроєктом № 3236-1 пропонується внести зміни до декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, змінивши розміри ставок держмита (тобто плати, що справляється за надання тих чи інших послуг від імені держави) за надання деяких нотаріальних послуг. Наприклад, за посвідчення заповітів (у 300 разів), доручень (у 50-750 разів), засвідчення вірності копій документів та витягів з них (у 100 разів), за засвідчення справжності кожного підпису на документах (у 500 разів), за передачу заяв громадян (у 17 разів), за видачу дублікатів нотаріально посвідчених документів (у 167 разів).

Це означає, що, наприклад, нотаріальне засвідчення копії документа буде коштувати не 17 копійок, а 17 гривень за сторінку, засвідчення кожного підпису на документі – не 34 копійки, а 170 гривень, посвідчення заповіту – не 85 копійок, а 255 гривень, посвідчення доручень (довіреностей) – не 34-170 копійок, а 170-255 гривень, а за видачу дубліката того ж доручення – не 51 копійку, а 85 гривень. До цих сум слід додати і вартість послуг нотаріуса, які оплачуються окремо.

Наприклад, вартість посвідчення довіреності наразі складає близько 500 гривень, що в сумі, з урахуванням банківської комісії, дасть зростання вартості оформлення доручення до 800 гривень і більше. Якщо ж врахувати, що в одному документі може нотаріально посвідчуватись і 5, і 10, і більше сторінок (наприклад при нотаріальному посвідченні паспорта), аналогічно і з кількістю підписів на документах (особливо якщо на кожній посвідчуваній сторінці є по кілька підписів, як в деяких договорах і статутах) та кількістю необхідних дублікатів документа, то вартість такого “задоволення” стане відчутною навіть для підприємств, не кажучи вже про малозабезпечені верстви населення.

У пояснювальній записці автор законопроєкту стверджує, що “внесення даного законопроєкту обумовлено необхідністю запобігання зменшенню доходів місцевих бюджетів в сучасних умовах”. Таке обґрунтування викликає щонайменше подив, оскільки держмито як плата за послугу не має і ніколи не мало бюджетоутворюючої функції, не кажучи вже про функцію утримання доходів бюджету на якомусь рівні. Це плата, що справляється по факту надання відповідної послуги і покликана компенсувати витрати на надання цієї послуги. Ідея наповнювати бюджет держмитом нагадує ідею стати мільйонером, заробляючи на періодичній допомозі сусідові по господарству. Особливо іронічно це звучить з огляду на те, що законопроєкт подано головою комітету з питань фінансів, податкової та митної політики.

При цьому ініціатор законопроєкту стверджує, що метою законопроєкту є сприяння наповненню місцевих бюджетів, проте не надає фінансово-економічного обґрунтування законопроєкту та розрахунків розмірів зростання доходів місцевих бюджетів, про що зауважив навіть комітет з питань бюджету у своєму висновку. Іншими словами, пропонуючи стократне (буквально) збільшення розмірів держмита, автор законопроєкту не знає, або не вважає за потрібне повідомити, скільки коштів отримають місцеві бюджети на ділі, і чи варті можливі вигоди місцевих бюджетів гарантованих додаткових витрат українців. Крім того, автор законопроєкту ніяк не обґрунтовує мотивів збільшення ставок держмита саме до пропонованих ним розмірів, попри те, що вказує в назві свого законопроєкту “приведення у відповідність розміру ставок на деякі нотаріальні  дії”. У відповідність до чого пан Гетманцев хоче привести ставки держмита, залишається лише здогадуватись.

Тут потрібно пояснити, що причина такої “секретності” з розмірами додаткових доходів місцевих бюджетів, які покликаний принести законопроєкт №3236-1 – дуже проста, і ви, мабуть, уже і самі її розумієте. Розмір доходу від оподаткування необов’язкових, нерегулярних і неоднотипних операцій залежить від кількості і виду цих операцій на відрізок часу. Саме тому ідея наповнювати і тим більше розраховувати бюджети за рахунок держмита від вчинення нотаріальних дій – безглузда за своєю природою і може принести хіба що касовий розрив, коли виявиться, що між планованою кількістю нотаріальних дій і їхньою фактичною кількістю є велика різниця, викликана – сюрприз – зростанням їхньої вартості. Тут залишається лише поспівчувати тим, для кого періодичні звернення до нотаріусів є обов’язковими і безальтернативними, наприклад, бізнесу, який часто змушений вносити зміни в установчі документи, що вимагають нотаріального посвідчення, людям, яким доводиться видавати доручення, купувати/продавати нерухоме майно тощо.

На завершення зазначу, що автор законопроєкту так поспішав наповнити бюджет, що вказав дату набрання чинності своїм законопроєктом – 1 липня 2020 року (вражаюча впевненість у його прийнятті і підписанні до цього дня). Що суперечить пункту 9 частини 1 статті 4 Податкового кодексу України, який забороняє внесення змін до будь-яких елементів податків та зборів пізніш, як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Цей самий пункт встановлює, що податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Але хіба ж можуть такі дрібниці стати на шляху нестримних реформ?

І ще – розрахунок мита проведено в неоподатковуваному мінімумі, який “слуги” в іншому законопроєкті збирались ліквідувати.