Станом на сьогодні, комісія, яка мала б розслідувати причини теракту в Оленівці, так і не потрапила на місце трагедії. Нещодавно стало відомо, що генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш розпустив місію з розслідування факту вбивства українських військовополонених. Дотепер слідство зупинено, а більшість поранених внаслідок теракту досі перебувають в полоні. Рідні захисників звертаються до вищого керівництва країни та міжнародних спільнот щодо продовження розслідування воєнного злочину та повернення полонених.
Про межі відповідальності, шанс на порятунок попри байдужість, а також подробиці щодо зберігання полеглих захисників Азовсталі #Буквам розповіла Уляна – наречена загиблого в Оленівці захисника.
Фото: особистий архів Уляни
Уляно, розкажіть, будь ласка, про Віталія. Зокрема, чи відомо щось про перебування в полоні і яким був його стан?
Мій наречений Литвин Віталій Анатолійович 05.06.1998 народження був найдобрішою, найщирішою людиною. Він звичайний водій, який займався евакуацією 300 і 200 в Маріуполі. Він віддасть останнє іншим, а сам залишиться без нічого. Це про нього. Я спілкувалась з його побратимами, вони розповідали, що в Оленівці він ділився їжею з усіма. А в свій день народження, 5 червня, в полоні йому дали подвійну порцію каші і він був неймовірно щасливий. Під час оборони Маріуполя, Азовсталі проявив себе як справжній воїн, хоробрий, сміливий, відважний. В березні був поранений в ногу, але сказав, що не хоче лікуватись, а хоче бути в строю.
Знаю, що позивним Віталія був “Кадет”, але Ви часто згадуєте його як “Лютий”. Поділитись цим?
Його позивний “Кадет”, його він вибрав сам, вступивши до лав полку “Азов”, вже бригади. А “Лютий”, він отримав у військово-патріотичному клубі “Сокіл”. Коли його нагороджували, замість Литвин, сказали “Лютий”, звідти все й пішло. Більшість побратимів в Азові також його називали Лютий. Символічно вийшло.
Фото: особистий архів Уляни
Яким був шлях Віталія до війська, а насамперед до лав “Азову”?
До “Азову” він був у “Правому секторі”, національні дружини, військово-патріотичний клуб “Сокіл “, брав участь в різних змаганнях. Але в бойових діях, до Маріуполя, ні. Вступив в 2021 році влітку, це було в серпні місяці до лав полку “Азов”. Але, не все так просто. Щоб отримати шеврон Азову, треба пройти КМБ, яке триває місяць, без телефонів, без будь-якого зв’язку. Він пройшов, ви б чули, скільки було радості, він був неймовірно щасливий. Вважаю, що “Азов” – його найкращий вибір в цьому житті. “Азов” його змінив в кращу сторону.
Знаєте, я не вірю в Бога, але вірю в свого янгола, бо він носить форму “Азов”.
Ви тримали зв’язок під час активних бойових дій в Маріуполі. Скажіть, будь ласка, перебуваючи в катастрофічних умовах, які тоді панували в місті, якими були його слова?
Навіть будучи в оточеному Маріуполі, він писав: “я піду далі, якщо виживу”. Поважаю його вибір. Вибір – справжнього чоловіка.
В останній розмові, він привітав мене з закінченням університету та сказав, що хоче, щоб я отримала водійське посвідчення. Це останнє, що я чула від нього.
Фото: особистий архів Уляни
В одному зі своїх дописів Ви зазначили: “Ненавиджу всіх тих, хто дав вам, тобі гарантії. Всіх, хто обіцяв і розповідав нам тут “звичайних солдатів буде легко поміняти”. На Вашу думку, хто є безпосередньо винним у трагедії? Чи можливо було б цього уникнути діями з боку нашої влади?
Наші чоловіки, брати, сини виходили під гарантії, я вважаю в цьому винна не тільки росія. Вона передусім, бо це підлий ворог. Але й наша влада запевняла нас, що захисники під наглядом гарантів. Також, наш президент на всю Україну говорив “Захисників Азовсталі не будуть катувати, оскільки вони медійні на весь світ”. Що ми маємо? Теракт.
Нас постійно просили мовчати, постійно закривали рот, дуже професійно. Під фразою “У вас обычные солдаты, их и так вытянут , делать ничего не нужно”. В травні вже буде рік полону.
Уляно, розумію, що складно і боляче повертатися до трагедії знову, але ми маємо засвідчувати і документувати кожен воєнний злочин. Згадаєте день, коли Ви дізналися про те, що Віталій загинув? Чи повернули тіло?
Всі, хто перебували в Оленівці, думали, що хлопців ведуть на обмін, вони їх навіть вже вітали, до бараків заходили з готовими списками, кого туди відводити. Як на мене, то це вже дзвіночок в те, що вони хотіли точно вбити саме цих. Але мій логічний ланцюжок лопається одразу, бо навіщо вони взагалі везли ще когось в лікарню? Вбили б вже тоді всіх? Хлопців могло вижити набагато більше, але вони просто стекли кров’ю під ангаром, її нічим було зупиняти. Мій коханий загинув дорогою в лікарню. Чи в лікарні. Я досі не розумію. І ті, хто бачив особисто як він загинув та ще ціле тіло. А не те що обміняли в Україні — субстанція.
Фото: особистий архів Уляни
Тіла з Оленівки передали 12 жовтня. Ми досі не поховали гідно більшість героїв, які тримали оборону Маріуполя, Азовсталі. Тих, хто вийшов за наказом вищого військового керівництва України, під гарантії інших країн. Коли тіла прибули до України, Патронажна служба Азова створила групу “Родини Оленівки “. Там родини ймовірно загиблих в Оленівці. Спочатку нам обіцяли, що ДНК буде 2-3 місяці. Потім сказали чекати більше. Після цього ми вирішили порушити це питання з родинами.
Після теракту в Оленівці Ви мали контакт безпосередньо з представниками вищого керівництва країни? Чи були якісь обіцянки щодо допомоги родинам загиблих захисників?
Ми рідні загиблих та поранених в Оленівці зараз б’ємось як риба об лід. Україна не займається розслідуванням. Я вже збилась з рахунку скільки в нас було зустрічей з приводу теракту. І з червоним Хрестом – це нікчемна організація, яку повинні були вже розпустити. З уповноваженим з прав людини також спілкувались. І з координаційним штабом.
Всюди одні відмовки. Кажуть: “Наказ був усний”. А ще особисто чула таке: “Вони не особливі, ви думаєте інші хотіли в полон?”. Наші органи і наша влада починають забувати, що захисники Азовсталі вийшли за наказом. Починають забувати, які сили відтягнули на себе. Плакату в Києві “Маріуполь, ваш подвиг рятує Україну” недостатньо.
Ви зазначили, що “Україна не займається розслідуванням”. Я правильно розумію, що розслідування призупинено у зв’язку з воєнними діями? Як це пояснюють?
З теракту в Оленівці вже минуло 7 місяців. А ми досі не знаємо імен цих вбивць. Досі не знаємо внаслідок чого це трапилось. Досі не знаємо чому саме 200 цих азовців відвели в ангар. Маємо тільки версії, але вони не вартують нічого. Вони не хочуть займатись цим, допоки не буде доступу до колонії. Це вже смішно. Я розумію, в мене – у звичайної людини – немає доступу, а це міжнародна організація. Нікчемні.
Фото: особистий архів Уляни
Чому Україна не розслідує цей теракт ? Тому що винна не тільки росія? Тому що прийдеться відповідати тим, хто віддав наказ і розповідав за гарантії? Хлопців обманули, за них вже давно повинна була встати вся Україна. Вони найперші приняли на себе удар. Найперші були в найгарячішій точці України.
Відверто, чи вірите у поновлення розслідування після завершення війни і отримання доступу до колонії?
Ні. Думаю війна все спише. За Іловайськ хтось відповів? Або за те, що було на Майдані? За 7 місяців жодних успіхів в розслідуванні теракту. Війна все спише, а народ забуде.
Яких дій Вам бракує для відновлення справедливості, зокрема щодо збереження пам’яті полеглих захисників?
Нещодавно Патронажна служба Азову опублікувала допис “Збір на належне зберігання полеглих захисників Азовсталі” та бійців, вбитих під час теракту в Оленівці. Я думала, в мене серце встане, коли це побачила. В голові не вкладається взагалі. У держави немає коштів для рефрижераторів ? Ці герої, яких підло вбили в Оленівці, герої, які боронили Маріуполь, Азовсталь. Це така повага від держави до них?
Фото: @patronage.service
Чому вони 7-10 місяців лежать в моргах, рідним нічого ховати, там вже нічого зберігати, просто субстанція. Україна не зберігає тіла героїв належним чином. В України немає нормальних рефрижераторів. Чому в нас ДНК так довго чекають? Чому немає налагодженої системи? Одні запитання.
Знаєте, яка моя мрія? Щоб переді мною поставили всіх тих, хто надав героям “гарантії” і плюнути кожному в обличчя. І то, цього замало. І цікаво, чи зміг би Гутерреш подивитися в очі кожної мамі, татові цих героїв за такі гарантії. Виходить, що справедливості немає, гарантії немає. Цей світ спостерігає за цим всім як кіно.
Уляно, як кожен з нас сьогодні може сприяти відновленню розслідуванню? Яким буде Ваше звернення для українців, щоб вкотре нагадати про трагедію, яка досі не розкрита?
Патронажна служба відкрила збір, думаю в цьому потрібна допомога – закрити збір. Також я відкрила збір для білбордів по всій Україні для того, щоб не забували трагедію в Оленівці. Збір досі триває, завдяки небайдужим людям в Харкові, Києві, Івано-Франківські, Павлограді, Коростені вже стоять білборди.
Фото: особистий архів Уляни
Я дуже хочу наголосити на тому, що поранених внаслідок теракту потрібно повернути додому, вони повинні бути в пріоритеті. Ці люди пройшли Маріуполь, Азовсталь і бачили, як живцем горять їх побратими в ангарі. І якщо завели саме їх, значить до них якесь особливе ставлення?
Дуже мрію про їх повернення, тільки вони можуть мені розповісти, про що там мріяв і говорив Віталік та якими були його останні слова. Адже хлопці думали, що їх ведуть на обмін, вони йшли щасливі… Але вони не знали, що більше не повернуться. Будь ласка, якщо ми не виживемо, не дайте забути трагедію в Оленівці. Вони вбили кращих з кращих.
