Про це повідомляє Bloomberg.

Такі країни, як Німеччина та Італія, наслідують приклад Нідерландів і вивчають контроль над експортом та інвестиціями, прийнятий США, згідно з публічними заявами та численними людьми, знайомими з думкою лідерів. Основним рушієм є продовження альянсу Китаю з Росією, попри повномасштабне вторгнення РФ в Україну, а також його сприйняту агресію за кордоном і проти власного народу.

Такі кроки є серйозною зміною для континенту, який раніше, попри тиск США, не наважувався розірвати економічні зв’язки з Китаєм. Хоча важливі розбіжності у політиці США та Європи щодо КНР залишаються, це відображає зростаюче розчарування — і відчуття вразливості — щодо лідерів другої за величиною економіки світу.

Ці зміни супроводжувалися набагато критичнішими публічними коментарями високопосадовців, які раніше остерігалися виступати проти Пекіна.

“Китай для нас є партнером, конкурентом і системним суперником. На жаль, у нас склалося враження — я хочу наголосити, на жаль, — що системний аспект суперництва стає все сильнішим. Не тільки тому, що Китай поводиться більш образливо ззовні — можна сказати, агресивно — але й більш репресивно всередині країни”, — сказала міністерка закордонних справ Німеччини Анналена Бербок законодавцям у Берліні після візиту до Китаю на початку цього місяця, назвавши дії Китаю вдома та за кордоном “більш ніж шокуючими”.

США та ЄС працюють над розробкою інструментів для уповільнення прогресу Китаю в таких сферах, як напівпровідники та оборона. Союзники обговорюють експортний контроль, жорсткіший відбір інвестицій і посилення співпраці щодо критично важливих матеріалів.

Канцлер Німеччини Олаф Шольц веде тісні переговори з цього питання зі США, які наполягають на глобальній блокаді доступу Китаю до ключових товарів. Одна мета: обмеження експорту хімікатів до Китаю, які використовуються для виробництва напівпровідників.

Навіть Італія, яка підтримує тісні зв’язки з КНР, шукає способи обмежити вплив китайської Sinochem на виробника шин Pirelli SpA, найбільшим акціонером якого вона є. Можливі заходи включають обмеження обміну інформацією про конфіденційні технології з будь-якими членами правління, призначеними Sinochem.

Прем’єр-міністрка Італії Джорджія Мелоні також схиляється до виходу з угоди про приєднання до суперечливої китайської ініціативи “Один пояс, один шлях”, яка профінансувала 900 мільярдів доларів на інфраструктурні проєкти по всьому світу. Італія – єдина країна “Великої сімки”, яка підписала цей план.

Ці зміни сподобаються адміністрації президента США Джо Байдена, яка прагнула виступити єдиним фронтом із союзниками та розподілити тягар неминучих економічних наслідків, які супроводжуватимуться ще більшою конфронтацією.

Китай та економічна безпека будуть головними темами під час зустрічі лідерів G7 в Японії наступного місяця, за словами офіційного представника, знайомого з дискусіями. Існує загальна згода щодо необхідності зменшувати ризики, але не зламувати їх повністю. Зростає імпульс для способу координації реакції проти економічного примусу, не роблячи нічого автоматичного.

“Офіційні особи США провели терплячу роботу в G7 і за її межами, щоб досягти консенсусу щодо експортного контролю, перевірки інвестицій, Тайваню та низки інших питань”, — сказав Ендрю Смолл, старший науковий співробітник Індійсько-Тихоокеанської програми Німеччини.

“Європа та США рухаються в тому ж напрямку з одних і тих самих питань із схожих причин, що й Китай, лише з різною швидкістю та часто використовуючи різну мову”, – додав він.

Є помітні застереження щодо підходу. Прикладом цього стала нещодавня поїздка президента Франції Емманюеля Макрона до Пекіна, де він сказав, що Європі слід уникати втягування в конфлікт між Китаєм і США через Тайвань.

Європейські країни, включаючи Францію, а також Німеччину, хочуть бути впевненими, що не буде відокремлення від китайського ринку. Як і США, вони хочуть зменшити ризик у чутливих сферах, включаючи квантові обчислення, біотехнології та важливі мінерали.

Іншим викликом для ЄС є різні погляди серед її 27 держав-членів. Вони, ймовірно, будуть представлені на зустрічі лідерів блоку в Брюсселі наступного місяця й обговорюватимуть стратегію щодо Китаю.

Проте офіційні особи кажуть, що надмірна залежність Європейського Союзу від російської нафти та газу та болісний процес диверсифікації джерел енергії після вторгнення РФ в Україну змусили блок переглянути свою політику взаємодії з автократичними країнами.

Президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн і Байден заявили у спільній заяві минулого місяця, що Вашингтон і європейські столиці поділяють занепокоєння щодо викликів, пов’язаних з “економічним примусом, використанням зброї економічних залежностей, а також неринковою політикою та практикою”.

“Вторгнення Росії в Україну також загострило європейське уявлення про важливість геополітичного ризику для економіки. І підтримка Китаєм Росії посилила відчуття Китаю як ідеологічної загрози та загрози безпеці”, — сказав Смолл.