Про це вона повідомила у своєму Facebook.

За словами Покальчук, це – ще одна втрата, яку їй принесла війна. Також вона додала, що немає слів у жодній мові, які здатні це донести до того, хто не відчув цього болю, коли живеш у країні, в яку вдерлися окупанти та рвуть її на шматки.

“Улюблена робота, 7 років життя, плани на майбутнє, а останні 5 місяців – ще і рятівний круг у вигляді правозахисної роботи на благо рідної країни під час війни. Все розбилося об стіну бюрократії та глухого мовного бар’єра”, — написала Оксана.

Вона сказала, що ще вчора мала наївну надію, що зможе все виправити, проте сьогодні Покальчук зрозуміла, що цього не станеться.

Оксана закцентувала, що тут не йдеться про те, щоб міжнародні чи локальні правозахисні організації не фіксували дії українських збройних сил. На її думку, принцип незалежності та безсторонності у такій роботі важливий, адже саме для цього існують міжнародні й національні правозахисні організації. Проте у таких важливих звітах не може не бути даних про другу сторону війни, про того хто розпочав цю війну.

“Ми, з боку українського офісу, постійно наголошували, що пресреліз, який організація випустила 4 серпня, мав як мінімум дослідити дві сторони та врахувати позицію Міноборони України. Як ми зазначали, представники Amnesty International врешті звернулись до Міноборони з проханням про реакцію, але дали дуже мало часу на відповідь. У результаті цього, самі того не бажаючи, організація створила матеріал, який прозвучав як підтримка російських наративів. Прагнучи захистити цивільних, це дослідження натомість стало інструментом російської пропаганди”, — заявила Покальчук.

За останні декілька днів Оксана з колегами активно проводили роз’яснювальну роботу всередині організації, говорили з представниками Amnesty з десятків країн світу, щоби позицію України та українців було почуто. Також вона неодноразово говорила з вищим керівництвом, яке, на жаль, в цій ситуації не здійснило належних кроків аби захистити інтереси людей, на чиє благо працює організація і весь правозахисний рух: “Мені боляче це визнавати, але ми з керівництвом Amnesty International розійшлись ціннісно”, — зауважується в повідомленні.

Як зазначила Оксана, вона ухвалила рішення залишити організацію та вважає, що будь-яка робота на благо суспільства має бути зроблена з урахуванням локального контексту і з продумуванням наслідків.

“Я йду зі сподіванням, що ми — українці й українки, представники та представниці громадянського суспільства своїми діями та активною позицією зможемо змінити ставлення міжнародної спільноти до України. Ми зможемо зрушити міжнародні організації, зробити їх більш людяними, більш гнучкими та здатними ефективно реагувати на кризи не лише в Україні, але й у всьому світі: там, де диктатури та деспотії прагнуть силою захопити вільних людей”, — резюмувала вона.

Довідка. Amnesty International – неурядова організація, заснована у Великій Британії у 1961 році, що має на меті “проведення досліджень та дій, спрямованих на попередження та припинення грубих порушень прав людини, а також допомогу тим, чиї права вже були порушені”.