Про це свідчать дані опитування, проведеного соціологічною групою “Рейтинг”.

Як зазначили соціологи, на тлі таких результатів варто зауважити на наступні тенденції. По-перше, помітні зміни у мовній самоідентифікації відбулися між 2012-2016 роками.

Одними  з ключових причин стали:

  • реакція суспільства на експерименти тодішньої влади у мовній політиці;
  • події Революції Гідності;
  • агресія Росії проти України у 2014 році та тимчасова окупація Криму та окремих територій Донецької та Луганської областей.

По-друге, позитивна динаміка у самоідентифікації відбулася через зміну ставлення до української мови у центрі, а також на півдні та сході країни.

Водночас зазначається, що відбувається зменшення російськомовної частини українців. Наприклад, у 2012 таких респондентів було близько 40%, наприкінці 2021 – 26%, а на початку війни – 18%.

Натомість люди переходять зі статусу “російськомовних”  до сегмента “двомовних” (з 15 до 32%). Однак кількість тих, хто постійно користується лише українською вдома, зросла лише на 4% — з 44% до 48%.

Також результати опитування показали, що 83% громадян підтримують те, аби українська була єдиною державною мовою. Така думка домінує в усіх макрорегіонах, вікових та мовних групах.

Раніше за надання державного статусу російській мові виступали майже чверть, а на сьогодні – лише 7%. У мирний час за надання статусу державної російській мові традиційно виступали мешканці півдня та сходу. Але навіть у цих регіонах таких була лише третина, а сьогодні їх кількість зменшилася майже вдвічі.

Зокрема 67% респондентів вважають, що жодних проблем між україномовними та російськомовними громадянами в Україні не існує. 19% вважають, що мовна проблема існує, але вона не є настільки важливою. Лише 12% вважають, що це питання є загрозою для внутрішньої безпеки.