Про це інформує Інститут вивчення війни (ISW).

Харківська міська та Сіверсько-Лисичанська групи, ймовірно, побудовані навколо ядер із Західного та Центрального військових округів відповідно. В Інституті вивчення війни зазначають, що вісь Ізюм-Слов’янськ дедалі більше комплектується нещодавно сформованими добровольчими батальйонами, які, ймовірно, мають дуже низьку бойову потужність. 

Навколо Бахмута лідирують бійці приватної військової компанії (ПВК Вагнера), а в районі міста Авдіївка-Донецьк переважають сили “ДНР”. Війська Південного військового округу (ПВО), ймовірно, становили початкове ядро ​​сил у Херсонській та Запорізькій областях, але були посилені військами Східного військового округу, ВДВ і Росгвардії. Жодне з цих групувань не є однорідним — елементи різних військових округів, проміжні сили, добровольчі загони тощо. 

Ці диспозиції свідчать про те, що Москва надає перевагу просуванню своїх російських військ навколо Бахмута та, можливо, до Сіверська, намагаючись використати сили “ДНР”, щоб захопити території, які їм не вдалося взяти з 2014 року на авдіївському напрямку. 

Висока концентрація добровольчих батальйонів навколо Ізюма та Слов’янська свідчить про те, що ця територія не в центрі уваги Росії та може бути вразливою для українських контратак. 

Скупчення сил у Херсонській області та навколо неї може створити значні труднощі для російського командування та управління, особливо якщо українські сили продовжать там контрнаступ.

Наступальні операції Росії в напрямку Харкова загалом були безконтрольними та свідчать про відсутність зосередженості, що, можливо, відображено в обмеженому розгортанні сил.