#Букви зібрали цікаві факти про Альфреда Нобеля.

Біографія

У 4-річному віці Альфред разом із родиною переїхав до Фінляндії, яка на той час була автономною частиною Російської імперії, а згодом — до Санкт-Петербурга. Там його батько займався виробництвом зброї для російської армії.

Навчався Альфред Нобель у Франції, Швеції, Німеччині та США. Юнак вільно володів англійською, французькою, німецькою та російською мовами. Працював на підприємстві свого батька.

Альфред Нобель винайшов нітрогліцерин у складі інертної субстанції діатоміту. У 1867 році Нобель запатентував вибухову речовину під назвою динаміт.

Згодом  він поєднав нітрогліцерин з іншою вибуховою сполукою, колодієм. Так Альфред винайшов вибуховий желатин, який запатентував в 1876 р.

27 листопада 1895 року Альфред підписав заповіт, згідно з яким усе своє майно  —  31,5 млн шведських крон  — передав на фінансування міжнародної премії. Крім того, його щорічний прибуток від спадщини має ділитися на п’ять рівних частин між вченими в галузях фізики, хімії, фізіології або медицини, літератури та особливі досягнення перед людством у справі миру. Це і було заснування Нобелівської премії.

Витяг з його заповіту:

“Все моє рухоме і нерухоме майно має бути обернене моїми повіреними в ліквідні цінності, а зібраний у такий спосіб капітал поміщений у надійний банк. Доходи від вкладень повинні належати фонду, який буде щорічно розподіляти їх у вигляді премій тим, хто протягом попереднього року приніс найбільшу користь людству … Зазначені відсотки необхідно розділити на п’ять рівних частин, які призначаються: одна частина — тому, хто зробить найбільш важливе відкриття або винахід в галузі фізики, інша — тому, хто зробить найбільш важливе відкриття або вдосконалення в галузі хімії, третя — тому, хто зробить найбільш важливе відкриття в області фізіології або медицини, четверта — тому, хто створить найбільш видатний літературний твір ідеалістичного спрямування; п’ята — тому, хто вніс найбільш істотний внесок у згуртування націй, знищення рабства або зниження чисельності наявних армій і сприяння проведенню мирних конгресів … Моє особливе бажання полягає в тому, щоб при присудженні премій не бралася до уваги національність кандидатів …”

Цікаві факти про Нобелівську премію

Премія щорічно вручається в Стокгольмі та Осло з 1901 року і зібрала за цей час навколо себе безліч незвичайних фактів.

1. Альфред Нобель був пацифістом. Він вважав, що саме наявність небезпечної зброї повинна залякувати противника, запобігаючи війнам. Та коли газети раніше терміну поховали Альфреда Нобеля, сплутавши його з померлим в Санкт-Петербурзі братом Людвігом, винахідника дуже здивували заголовки: “Продавець смерті”, “Кривавий багатій”, “Динамітний король”.

Саме тому Альфред вирішив переписати заповіт — після смерті все майно мало опинитися в надійному банку, а певний фонд має розділяти доходи від вкладень на п’ять рівних частин і вручати їх щорічно у вигляді премії.

2. Спочатку премія присуджувалася в п’яти номінаціях: хімія, фізика, медицина, література і досягнення з підтримки миру. Пізніше, в 1969 році, Шведський банк додав до цього списку також премію з економіки. Нащадки Нобеля не підтримують додавання до премії ще економічної області.

3. Премія дуже рідко вручалася повторно. Таке траплялося лише чотири рази. Федерік Сегнер отримав обидві премії з хімії, Джон Бардін – з фізики, Лайнус Полінг – з хімії та премію Миру. Єдиною жінкою, яка отримала дві Нобелівські премії, стала Марія Склодовська-Кюрі.

4. Нобелівська премія з математики не присуджується. Багато хто вважає, що причиною тому – кохана Нобеля, яка пішла від нього до математика. Насправді у  заповіті математика спершу була включена до переліку, але пізніше викреслена самим Нобелем.

Крім того, немає ніяких доказів романтичної історії. Але є факт того, що головним претендентом на отримання премії з математики перед смертю Нобеля був Міттаг-Леффлер, якого засновник премії не злюбив вже давно за настирливе випрошування пожертвувань для Стокгольмського Університету. Тому Нобель викреслив зі списку математику і замінив її премією Миру.

5. Якщо гідних кандидатів на премію в якійсь з областей немає, її просто не присуджують. Так п’ять разів відбувалося  з премією з медицини, чотири рази з премією з фізики та найбільше – з премією Миру.