Про це інформує видання The New Yorker.

На початку війни офіційні особи США погано розуміли український план захисту країни чи навіть те, чи він взагалі існував. Голова Об’єднаного комітету начальників штабів генерал Міллі неодноразово звертався до Головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного з проханням розкрити ці плани. Зокрема про те, як Україна планує захищатися та детальну інвентаризацію запасів зброї.

Проте Залужний, як зазначено у матеріалі, не ділився подробицями. Він не тільки захищав свої плани, але й відмовився поділитися розміщенням складів зброї, які він постійно переміщував і маскував, щоб уберегти їх від знищення або захоплення російською армією.

Деякі офіційні особи США стурбовані тим, що Валерій Залужний, як і президент Володимир Зеленський, не до кінця повірив американській розвідці. Проте інші були переконані, що він у ймовірність повномасштабної війни вірив і мав плани дій під рукою. Але, як зазначено в матеріалі, хотів зберегти їх у таємниці від Зеленського.

Враховуючи небажання Зеленського переводити країну на воєнний стан, висловлювалися припущення, що Залужний, можливо, намагався уникнути можливості того, щоб його попросили скоротити масштаб підготовки. Якби це було так, сказав американський військовий чиновник, можливо, Залужний не хотів ділитися ними з Міллі, бо боявся, що Міллі потім поінформує Білий дім, який, своєю чергою, переповість щось Зеленському.

Лише в лютому Залужний погодився поділитися своїм планом захисту України. Аташе з питань оборони посольства США в Києві, полковника ВПС, викликали на нараду в Генштаб і показали на одній сторінці ескіз українських позицій і схем оборони. Йому не дали копії та дозволили робити лише нотатки, написані від руки. Навіть поставивши ці умови, Залужний був, як зауважили у статті, менш ніж відвертим. Його підлеглі показали аташе фальшивий варіант плану, маскуючи весь розмах оборонної кампанії.

Зрештою, стратегія Залужного полягала в тому, щоб за будь-яку ціну запобігти захопленню Києва, а на інших ділянках дозволити російським військам бігти попереду своїх ліній матеріально-технічного забезпечення та постачання. Ідея полягала в тому, щоб пожертвувати територією в короткостроковій перспективі, щоб відрізати російські підрозділи, як тільки вони будуть надмірно розширені. “Тоді ми нікому не довіряли”, — сказав високопоставлений український військовий. “Наш план був нашим єдиним крихітним шансом на успіх, і ми не хотіли, щоб хтось про це знав”.