Про це повідомляють #Букви.

Парламент ухвалив цей закон 24 березня і найближчим часом він набуде чинності.

Закон є доповненням Кримінального кодексу Статтею 114-2: “Несанкціоноване поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, рух, переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану”.

За поширення інформації про переміщення, рух або розташування ЗСУ чи інших законних військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості (якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі) в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть спровадити за ґрати на термін від п’яти до восьми років.

Як такий крок влади може відбитися на діяльності медіа, описав редактор “Європейської правди” Сергій Сидоренко:

“Я щас напишу дуже непопулярну річ, за яку зараз у ФБ прийнято хейтити. А особливо — хейтити журналістів. Але якщо мовчати — то це буде здаватися, що всім ок. А це не так.

Йдеться про те, що наша війна — вона за свободу, і про це не варто забувати. Це війна за те, щоби ми не стали Росією. Бо Україна – інша, і Freedom Is Our Religion – справді дуже вдала фраза, Україна не раз це доводила.

Розумію також, що у часи війни дистильована свобода слова неможлива.

Але…

Мене відверто жахають окремі тенденції. Наприклад, нова стаття 114-2 ККУ, яка днями набуде чинності. За нею, написання новини за заявою Байдена про військову допомогу Україні — це чіткий склад злочину для журналіста, від 3 до 5 років. Я не жартую, там так написано — сам лише зараз прочитав і жахнувся. Причому, ККУ має застосовуватися до ВСІХ медіа, в тому числі західних, якщо їхні сторінки доступні з України.

Або загальнофейсбучна істерика про “коригувальників” для ракет, хоча ракети наводяться по координатах і не потребують коригувальників (ворогу потрібне лише підтвердження влучання, яке і так є)… Артилерія — так, потребує коригувальників, а ракети — ні. 

CNN та BBC учора вже захейтили за трансляцію ракетного удару по Львову. І цей хейт був практично тотальним, одностайним, аж до називання їх російськими агентами. Бо ж влада каже, що не можна показувати влучання ракети, а отже — вони “коригувальники”. Ще трохи, і це абсолютно необґрунтоване “народне обурення” може дійти до того, що таким знімальним групам фізично заважатимуть працювати. А подумати, що резонанс про злочини РФ у західних медіа потрібен нам самим — це складно…

І це – лише частина проблем. Наприклад, до обов’язкової трансляції “єдиних новин” у мене не менше питань.

Це все можна подолати. І треба подолати. Щоби не перетворити нас на Росію навіть тимчасово. І я впевнений: ми, як держава, точно зможемо це подолати. А також, що після перемоги України (яку я вважаю неуникною) свобода слова відновиться. Але для цього важливо, щоби до перемоги вона не впала у прірву.

Цей пост не про те, що треба робити — це окрема тема.  Просто вважаю своїм обов’язком позначити, що не всім ок динаміка  у цій сфері.

P.S.: Хейт, матюки не стосовно руського карабля, а також інші лінгвістичні прийоми, характерні для нашого східного сусіда — на моїй сторінці були і лишаються підставою для видалення та бану. А от  культурна та фахова дискусія — всіляко вітаються”.