#Букви розповідають про найвідоміші твори письменниці.

Біографія

Народилася 19 вересня 1960 року в Луцьку в родині філологів. У 1968 році переїхала з батьками до Києва.

Оксана Забужко навчалася у середній школі №82 (1977), закінчила філософський факультет Київського університету ім. Шевченка (1982) та аспірантуру при кафедрі етики й естетики цього ж університету (1986). У 1987 році захистила дисертацію “Естетична природа лірики як роду мистецтва” на звання кандидата філософських наук.

Оксана Забужко – віце-президент Українського ПЕН-центру, член наглядової ради Міжнародного фонду “Відродження”, член багатьох редколегій, журі, конкурсних комітетів в Україні та за кордоном.

Друкуватися Оксана Забужко почала з 1972 р. (вірші).

Літературна діяльність

“Перша і головна заповідь письменника: Не збреши. Здавалося б, просто, та саме вона, коли триматись її послідовно, й робить літературу небезпечною професією – як в альпініста або водолаза…” – писала Забужко.

Широку популярність Оксані Забужко принесла опублікована в 1996 році книга “Польові дослідження українського сексу” (1996).

“Ця книга навчила мене зневажати славу як чисто деструктивний чинник для всякої з живою душею людини”.

Критики назвали цю книгу – першим феміністичним романом новітньої української літератури.

“Музей Покинутих Секретів”, 2009

Сюжет книги детективний. Це родинна сага, де описуються три ключові для української історії епохи — Друга Світова війна, 70-ті роки, ранні 2000. Авторка приділяє багато уваги епосі УПА.

Книгу віднесено до списку 20 найкращих романів століття.

“Казка про калинову сопілку”, 2000 рік

Це жіноча версія легенди про Каїна й Авеля обертається напруженою психологічною драмою. Повість перекладено польською, чеською, фарсі, з успіхом поставлено на театральних сценах в Україні та за кордоном.

“Notre Dam D’Ukraine. Українка в конфлікті міфологій”, 2007 рік

Це фундаментальна історико-культурна праця письменниці. Це книга-попередження про наше сьогодення — про те, як жорстоко ми розплачуємося за втрату й забуття багатовікової лицарської культури.

“І знов я влізаю в танк…”, 2016 рік

Збірка актуальної публіцистики відомої письменниці. Сюди увійшли статті, есеї, інтерв’ю та спогади, написані й опубліковані у 2012-2016 роках, у часи президентства Віктора Януковича, подій Майдану і розгортання військового конфлікту на Сході. Тут і роздуми про вбивство Оксани Макар, і аналіз релігійних аспектів війни на Донбасі.

Вибрані вірші 1980—2013, 2013 рік

Це збірка віршів, що містить найкраще із доробку Оксани Забужко за 1980-2013 роки. Крім текстів, опублікованих у збірках “Травневий іній” (1985), “Диригент останньої свічки” (1990), “Автостоп” (1994), “Новий закон Архімеда” (2000), “Друга спроба” (2009), до цього видання увійшли вибрані поетичні переклади різних років (з Р.М. Рільке, Сільвії Плат, Ч.Мілоша, Й.Бродського та ін.), а також нові вірші, які друкуються вперше.

“Оксана Забужко – Юрій Шевельов. Вибране листування на тлі доби: 1992-2002”, 2011 рік

Це історія багатолітньої дружби одного з найвидатніших мовознавців 20-го століття, провідного еміграційного мислителя, критика й культуролога, професора Колумбійського університету в Нью-Йорку Юрія Шевельова-Шереха (1908-2002) та письменниці Оксани Забужко. Їхнє листування 1992-2002 рр. супроводиться докладними коментарями Забужко, а також підбіркою з їхніх творів, які обговорюються в листах.

Твори письменниці перекладено понад 20 мовами.