Про це повідомляє американське видання Politico.

Директор ЦРУ Вільям Бернс зауважив, що такі заяви очільника Кремля не повинні залишатись поза увагою, адже є загроза, що Путін застосує тактичну ядерну зброю.

І хоча застосування ядерної зброї є немислимим для більшості сучасного світу, враховуючи сьогоднішню військову доктрину РФ – “ескалація заради деескалації” – Путін може наважитись на застосування ядерного удару, щоб завадити подальшій допомозі США для України. Іншими словами, для Путіна застосування тактичної ядерної зброї – цілком реальна подія.

У період холодної війни тактична ядерна зброя мала потужність від десятків чи сотень до тисяч тонн у тротиловому еквіваленті. Така зброя мала різноманітні форми: гравітаційні бомби, ракетні боєголовки малої дальності, зенітні ракети, ракети класу “повітря-повітря” та “повітря-земля”, протикорабельні і протичовнові торпеди, та навіть мінні чи інші вибухові засоби.

Згідно з даними видання, у російському ядерному арсеналі зброя з найменшою потужністю складає близько 1/3 потужності від бомб, які свого часу скинули на Хіросіму чи Нагасакі. Тобто, її еквівалент складає близько 5000 тонн тротилу.

Є декілька варіантів того, як Росія може застосувати “попереджувальний” постріл тактичною ядерною зброєю. Ці варіанти мають ризик для США, України і її союзників, та й для самої Росії.

Перший варіант – дистанційне атмосферне випробування

Такий сценарій є найменш провокативним з боку Росії. Відновлення наземних ядерних випробувань, наприклад вибух ядерної боєголовки малої потужності в атмосфері на старому радянському полігоні в Арктиці.

Хоча фактична шкода Землі та радіоактивні осади будуть незначними, таке випробування буде мати великий психологічний ефект, адже це стало б першим ядерним вибухом наддержави після того, як у 1992 році було закінчено ядерні випробування. І це може бути перша ядерна бомба, яку США або РФ можуть застосувати для випробування в атмосфері після того, як ці випробування були заборонені договором від 1963 року.

Такий крок РФ також може стати наполегливим нагадуванням про те, що Москва має достатньо ядерної зброї – близько 2000 одиниць, за останніми даними – і вона готова до її застосування.

Другий варіант – детонація в атмосфері над Україною

Такий сценарій стане більш провокативною демонстрацією Росії. Під час випробування у 1962 році США підірвали водневу бомбу потужністю 1,4 мегатонни над серединою Тихого океану на висоті 250 миль над Землею.

У результаті виник електромагнітний імпульс, який вибив вуличні ліхтарі та порушив роботу телефонного зв’язку на Гаваях, які знаходились за 900 миль від вибуху.

Якщо такий потужний вибух станеться над Києвом, це призведе до занурення української столиці у довготривалу темряву і тишу, через коротке замикання комп’ютерів, мобільних телефонів та іншої електроніки. Окрім цього, такий вибух може зачепити і деякі країни-члени НАТО. Оскільки ступінь шкоди від імпульсу непередбачуваний, не виключено, що і Росія зіштовхнеться з наслідками.

Третій варіант – наземний вибух на території України

Застосування тактичної ядерної зброї, до прикладу, щоб завадити постачанню озброєння для бійців у Маріуполі, є найбільш небезпечним, а тому і найменш вірогідним сценарієм.

Водночас, як альтернативний варіант, Путін може підірвати тактичну ядерну боєголовку проти військових чи логістичних цілей у малонаселеному пункті на заході України – десь на сільськогосподарських угіддях між Львовом та Києвом – після того, як людей у населеному пункті попередять про евакуацію.

Однак застосування навіть найменш потужної ядерної зброї може зачепити більшу територію, якщо її підірвати у повітрі. Залежно від висоти вибуху, він може викликати тривалі радіоактивні опади, які також можуть розповсюдитись у країнах НАТО та у Росії.

Якщо замість застосування ядерної зброї у менш населеному пункті Путін захоче поцілити у велике українське місто, то кількість жертв та руйнувань наблизиться до такої, як було у Японії.

І хоча ці три сценарії на сьогодні є малоймовірними, їх не варто вважати вигаданими. Наразі у президента РФ немає логічних причин застосовувати ядерне озброєння, за виключенням неминучої поразки Росії, чергового приниження на подобі втрати крейсера “Москва”, або ж зростання у РФ невдоволення тим, що війна зайшла у глухий кут.

Проте війна – це завжди доволі непередбачувано, і в історії є чимало прикладів, коли одна з країн розглядала можливість демонстрації свого ядерного потенціалу.