Про це вона написала у Facebook.

Волонтерка написала, що про Маріуполь уже неможливо мовчати, адже через мовчання вона відчуває себе співучасницею злочину.

“Я відчуваю себе якимось співучасником великого злочину, коли я мовчу про ситуацію в Маріуполі, яка СТАЛА НЕ ПРОСТО КРИТИЧНОЮ, А ВЕЛИКОЮ БОЛЬОВОЮ ТОЧКОЮ ВСІЄЇ УКРАЇНИ!”, – написала Михайлова. 

Волонтерка розповіла, що їй соромно слухати новини про радіо, де розповідають про суцільні перемоги України, у той час, як на телефон приходять повідомлення від побратимів із Маріуполя, їх дружин із питаннями “Ви не забули про нас?”.

“Якщо Україна здобуває по всіх фронтах перемогу, якщо ми йдемо в контрнаступ, то де у всій цій історії наші військові та цивільні, яких просто знищують в Маріуполі? Все набагато гірше, ніж просто критично”, – заявила вона. 

Аліна Михайлова сказала, що їй страшенно соромно від того, що вона не може вплинути, не може врятувати, не може захистити своїх людей в Маріуполі – її розриває від відчуття абсолютної безпорадності, їй страшно, що СМСки від побратимів уже протягом п’яти днів не приходять. 

Волонтерка наголошує, що ніякі гуманітарні коридори не деблокують та не закриють неба. Ніякі їжа та вода не припинять геноциду, який влаштувала Росія в Маріуполі. Тисячі одиниць озброєнь йде в Україну від світу. І жодне не в стані сьогодні звільнити захисників від повного оточення в Маріуполі. 

“Скільки ще смертей мають дати у щоденному звіті в НАТО-х##то, щоб зайшли винищувачі в Україну? Щоб закрили це клято небо?! Щоб наших людей припинили вбивати та катувати?”, – запитала вона.

Аліна Михайлова також звернулася до Президента України Володимира Зеленського, зауваживши, що вона у захваті від його стійкості духу та знає, що він робить багато – але цього не досить.