Про це він повідомив у коментарі виданню “Главкому“.
Зокрема, він заявив, що на момент нападу Росії на український Крим працював генеральним директором заводу і бачив події зсередини.
“Головний і беззаперечний факт, який розбиває усю замовну брехню – окупаційна влада Севастополя націоналізувала “Севморзавод” за непокору окупаційній владі, за те, що власник відмовився зареєструвати підприємство за російськими законами. Головний завод, 12 його дочірніх підприємств, землю, майно, обладнання. Згодом уряд країни-агресора забрав завод у Севастополя в “державну власність”, – заявив колишній директор підприємства.
Картошкін послався на так звану “Постанову уряду Севастополя про деякі питання націоналізації майна” від 28 лютого 2015 року. У цьому “документі” йдеться про конфіскацію підприємства окупаційною владою півострова.
“Поки інші громадяни України тихцем перереєстровували свої заводи, квартири та іншу власність за російськими законами й платять податки до бюджету агресора, ми вирішили боротися”, – наголосив Картошкін.
Ексочільник підприємства пригадав, як йому вдалося з ризиком для себе вивезти документи заводу й перереєструвати підприємство у Києві й через українські суди відстоювати майнові права.
Зокрема, 16 травня 2016 року Шевченківський суд столиці ухвалив рішення у заочному процесі, відповідно до якого майновий комплекс підприємства у Криму належить українській юридичній особі Публічному акціонерному товариству “Севастопольський морський завод”, яке знаходиться у Києві.
“Ми маємо твердий намір притягнути Росію до міжнародно-правової відповідальності. Твердження у програмі “Бігус Інфо” не лише паплюжать гідність законного власника “Севморзаводу”, але й менеджменту і зачіпають особисто мою гідність. Ми кинули виклик окупантам, а не домовлялися з ними. Вимагаю вибачень від авторів програми. В іншому випадку не виключаю, що особисто подам до суду, бо правда на моєму боці, а не на боці брехунів, які зробили на чиєсь замовлення тенденційний матеріал, який нехтує елементарними журналістськими стандартами й правилами людської моралі”, – зауважив Картошкін.
Додамо, що у 2018 році російські урядовці хвалилися, що “віджали” у Петра Порошенка завод в окупованому Криму. Окупаційна влада у лютому 2015 року ухвалила рішення про так звану “націоналізацію” заводу.
Про який трубопровід йдеться?
Трубопровід “Самара-Західний напрямок” був побудований за часів СРСР та після здобуття Україною незалежності мав перейти у власність держави.
Водночас дочірня компанія російської “Транснафтопродукт” зазначений трубопровід у власність України не передала. У 2011 році Господарський суд Рівненської області визнав право власності на частину нафтопродуктопроводу “Самара-Західний напрямок”, що проходить територією України, за Україною. Апеляційний та Вищий господарський суд рішення підтвердили.
Однак у 2015 році Господарський суд Рівненської області скасував рішення суду через нібито нововідкриті обставини справи. У 2017 році той самий суд визнав право власності на частину нафтопродуктопроводу за ТОВ “Прикарпатзахідтранс”.
За версією Національного антикорупційного бюро, рішення ухвалили на основі неправдивого висновку судової інженерно-технічної експертизи. В січні 2021 року експертці, що склала висновок, повідомили про підозру.
“Прикарпатзахідтранс” було продано росіянами у 2015 році. Станом на лютий 2021 року кінцевим бенефіціарним власником компанії є громадянин Німеччини Анатолій Шефер, якого пов’язують с оточенням Віктора Медведчука.
Серед засновників “Прикарпатзахідтранс” також зазначено швейцарську “Інтернешнл трейдинг партнерс” та “Нафтобітумний завод”.
19 лютого Рада національної безпеки і оборони доручила Кабінету міністрів вжити невідкладних заходів для повернення у держвласність частини нафтопродуктопроводу, що належить особам, афілійованим з кумом Володимира Путіна та головою політради “ОПЗЖ” Віктором Медведчуком.
- 24 лютого Вищий антикорупційний суд наклав арешт на майно технологічного комплексу нафтопродуктопроводу та передав його в управління Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА).
