Про це повідомляє обсерваторія ESA/Hubble. 

Явище, коли галактики взаємодіють між собою, досить поширено у Всесвіті. Вони можуть зливатися, стискатися, зокрема один з одним, що значно впливає на їхню форму та структуру. Проте отримати зображення, як вони взаємодіють у такий помітний динамічний спосіб досить важко, тому світлина є рідкісною. На ній видно сейфертівську галактику NGC 169 й вище за неї галактику IC 1559.

Фото: ESA/Hubble

Обидві галактики мають активні галактичні ядра (AGN). Проте на самій фотографії космічних об’єктів Arp 282 цього не видно. Однак, якщо вчені змогли б зафіксувати повне випромінювання двох AGN, то стало б відомо, як саме взаємодіють між собою NGC 169 і IC 1559. Подібні приливні сили виникають, коли гравітація об’єкта змушує інший об’єкт деформуватися чи розтягуватись: від об’єкта з меншою масою до об’єкта з більшою. Коли дві галактики взаємодіють — газ, пил і навіть цілі сонячні системи можуть відтягуватися від однієї галактики до іншої якраз приливними силами.

Зазначимо, що сейфертівська галактика належить до спіральних, або як їх ще називають неправильних, галактик. Вона має зореподібне активне ядро та спектр випромінювання містить численні широкі дозволені та заборонені емісійні лінії. Останні вказують на потужні викиди газу зі швидкостями 300—5 000 кілометрів на секунду.