Чому радянська доба намагалася українську зробити мовою російських кальок? Щоб керувати українською нацією, адже мова накопичує традиції й досвід попередніх поколінь і дає змогу передати їх нащадкам. Мова — це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат кількатисячолітньої еволюції кожного етносу. Без своєї мови, своєї самобутньої культури не було б народу.
Сьогодні я хочу розпочати з привітань. Як правильно вітатися — доброго дня чи добрий день.
Правильно: Доброго ранку! Добрий день! Добрий вечір!
Неправильно: Доброї доби! Доброго дня! Доброї секунди!
Минув Новий рік, і це тішить, бо вже не буде висловлювання – з наступаючим Новим роком. Такого немає в українській мові. Правильно: Щасливого Нового року! Веселих свят! З прийдешнім Новим роком! Взагалі нехай оці аюч і уюч завжди будуть для вас маркерами того, що слово вжито чи написано неправильно. В українській мові активні дієприкметники теперішнього часу із суфіксами уч, юч давно втратили свою актуальність. Але їх все одно продовжують використовувати.
Хочу акцентувати на висловлюванні за рахунок. Це також калька з російської – за счет… В українській мові слід говорити так: коштом спонсора, завдяки приватизації, використавши сучасні технології.
Далі. В українській мові не варто вживати російське слово “самий”. Йому відповідає префікс “най”
Правильно: найкращий, найгарніший, найрозумніший тощо.
Про брати участь вже сказано не раз. Хочу зауважити, що приймають участь чимало офіційних сайтів, офіційних осіб. Правильно: брати участь. А приймати можна пологи або ж прийняти можна в партію.
Далі. 3гідно й відповідно. Ці висловлювання просто біда для чиновників.
“Згідно інструкції”, “відповідно з”, “у відповідності з …”, “згідно до…” – це все помилкові конструкції.
Українською правильно: відповідно до і згідно з.
“Нажаль”. Коли матимете сумніви писати разом чи окремо ці два слова, згадайте, що між ними можна вжити ще одне слово: “на превеликий жаль”. Отже. В такий спосіб легше запам’ятати, що ми їх завжди пишемо окремо!
Чомусь цього разу МОЗ часто говорив про заходи “на протязі року”. Це така ж ганебна калька з російської мови. Щодо цього є добрий приклад – коли протягом року сидиш на протязі (протяг тут сквозняк). Тож протягом року, упродовж року – українські висловлювання.
Їх чи їхнього? На жаль, під впливом російської мови все частіше їх вживається не у властивому значенні. Насправді їхній – це присвійний займенник (відповідає на питання “чий?”), а їх – це форма родового і знахідного відмінка від особового займенника вони (відповідає на питання “кого?”, “чого?”, “що?”).
Надмірна кількість канцеляризмів робить мову офіційних осіб штучною, пластиковою мовою. В результаті вживають майже всі. Й коли не часто – то наче не так і погано Натомість є ще й внаслідок — це прийменник, утворений із поєднання непохідного прийменника “в” та іменника “наслідок”. Такі складні слова за правилами української мови маємо писати разом. А ось прийменникова сполука “в результаті” пишеться завжди окремо.
Замість висловлювання “я вважаю” чимало людей примудрилися казати “я рахую“. Поширена помилка, яку можна почути навіть у публічних промовах. Це калька з російської. Заразом варто запам’ятати українське слово “решта”. У магазинах ми беремо саме її, а не “здачу”. Колись цей варіант вважався допустимим, але в українській мові уникають скалькованих віддієслівних іменників. А замість “здача іспитів” правильно казати “складання іспитів”.
“Дозволяти” — це слово в українській мові має значення “давати дозвіл”. Якщо ж вживається не в прямому значенні, а йдеться про якусь отриману можливість, краще використати варіант “давати змогу”.
Далі. Є така пекельна фраза – цей одяг на тобі добре дивиться. В жодному разі так говорити й писати не можна. Має добрий вигляд або личить. Дивитися ж можна лише очима.
Тож якщо ви волієте розмовляти правильно, намагайтеся добирати правильні слова. В такому разі ви будете сучасні, легкі й розумні.
Бережімо, люди, рідну мову,
З нею ми — народ на цій землі.
То ж шануймо мову світанкову,
Піднімаймо в небо на крилі —
Хай вона, над цілим світом лине,
Піснею чарівною звучить,
Хай ніколи серце не покине,
А навіки лишиться там жить.
Н. Красоткіна
Ми запровадили рубрику “На передовій лінгвістичної війни”, де намагатимемося аналізувати й вдосконалювати вживання української мови.
Раніше ми допомогли Офісу президента позбутися більшості помилок в дайджестах ОПУ.
Окрім того, познайомили читачів з сучасною українською літературою.
