Про це повідомляють #Букви. 

Народився Леонід Кравчук у селі Великий Житин на Рівненщині. Спочатку чоловік здобував освіту в Рівненському кооперативному економіко-правовому технікумі, а у 1958 році закінчив Київський державний університет імені Тараса Шевченка. 

У 50-60-х роках 20-го століття був викладачем Чернівецького фінансового технікуму, а пізніше консультантом-методистом Будинку політосвіти та завідувачем відділу агітації та пропаганди Чернівецького обкому КПУ (Комуністичної партії України).

На початку 90-х років Кравчук був головою Верховної Ради УРСР, а потім й незалежної України. У грудні 1991 року склав повноваження народного депутата у зв’язку з обранням на посаду президента. Тоді це була перша інавгурація голови держави, тому її сценарій вигадували “на ходу”.

Пізніше, лише у 1996 році запровадили конституцію України, тож Леонід Кравчук використовував для присяги ще радянську конституцію.

Після трьох років правління, у липні 1994 року посаду президента обіймає Леонід Кучма.

З 1994 по 2006 роки — народний депутат України II-IV скликань. Був членом Комітету Верховної Ради із закордонних справ та зв’язків із СНД Верховної Ради України. 

На парламентських виборах 2006 року очолював проросійський Опозиційний блок “НЕ ТАК!”. У першій десятці списку з першим главою держави були Віктор Медведчук, Нестор Шуфрич та Михайло Папієв, Юрій Бойко, Григорій Суркіс та Олег Блохін. За результатами голосування політичний альянс посів 11-е місце у “загальному заліку”.

Він також є автором книг “Держава та влада: досвід адміністративної реформи”, яка написана у 2001 році та “Маємо те, що маємо” 2002 року, а понад 500 його статей опубліковані в українських та закордонних виданнях.

30 липня 2020 року Леоніда Кравчука призначили головою української делегації у Тристоронній контактній групі на мінських переговорах щодо Донбасу.