#Букви нагадують історію створення відомства, а також наводять оцінки експертів щодо нинішнього стану української митниці.

Трохи історії

Саме 25 червня 1991 року, у період становлення Незалежності України, був ухвалений закон “Про митну справу”, де зафіксували всі поточні напрацювання з митного питання.

За цей час українська митниця пережила декілька трансформацій: спершу функціонував Митний комітет (у 1991—1996 роках).

Згодом була утворена Державна митна служба України. А у 2012 році відбулося об’єднання митниці з податковою службою в Міністерство доходів та зборів.

А у 2014 році, вже після подій Революції Гідності, Міністерство доходів реорганізували та утворили Державну фіскальну службу (ДФС).

Через чотири роки, в грудні 2019 року, Держмитслужба повернула свій статус центрального органу виконавчої влади, функції та повноваження. Тоді було ухвалено рішення про поділ ДФС на Державну податкову і Державну митну служби.

День митної служби України як професійне свято був започаткований указом першого президента України Леоніда Кравчука від 22 червня 1992 року. Він відзначався щороку 25 червня (у день прийняття Верховною Радою в 1991 році закону “Про митну справу”).

У 2013 році указ “Про День митної служби України” було скасовано.

Натомість 18 березня відзначався День працівника податкової та митної справи України (до 2020 року).

А у 2020 році указом президента повернулося професійне свято День митника України (яке відзначається 25 червня).

Читайте також:

Новим головою Львівської митниці став син радника Разумкова

Фото: з відкритих джерел

Думки експертів

#Букви поспілкувалися з експертами та поцікавилися їхньою думкою стосовно нинішнього стану митниці та наявних проблем.

Колишній голова Державної митної служби України Анатолій Макаренко в коментарі #Буквам зазначив, що за 30 років свого існування митниця пройшла “випробовування реформами”.

“Вважаю, що за роки своєї історії митна служба країни пройшла етапи трансформації та випробовування різними експериментами, реформами, як жодна інша державна інституція. Для мене особисто реформа – це коли люди щось будують. У випадку державної митної служби слово “реформа” останні 10 років звучить як руйнація. І в державі така ситуація на сьогодні, на мій погляд, ще не зупинена”, – зазначив він.

Макаренко також пояснив, якою, на його думку, повинна бути Державна митна служба: незалежною від політичного впливу і забаганок органів влади, вільною від корупції.

“Митна служба держави повинна бути абсолютно незалежним від політичних забаганок органом, від політичного впливу. Митна служба держави повинна бути незалежна від необґрунтованого впливу політичного лоббі та силовиків. Митна служба держави не повинна бути корупційною годівницею для того чи іншого чергового політичного клану, що переміг на чергових парламентських виборах. Митна служба повинна бути наповнена людьми, які працюють і знають, що держава їх захистить, оцінить їхню роботу. Негідники повинні розуміти, що покарання буде невідворотним”, – розповів він.

Макаренко наголосив що “на жаль, сьогодні всього цього немає”.

“На сьогодні в митниці дійсно працюють десятки тисяч порядних, добросовісних митників. Але вони потребують і соціального захисту, і повернення репутації, авторитету митної служби. Для цього потрібно дуже багато працювати”, – підсумував він.

А голова Громадської ради при Державній митній службі України Галина Вдовіна в коментарі #Буквам висловила думку, що головна проблема митниці – “це її заполітизованість”.

“Саме з цього випливають і постійні реформи, і негативний імідж, і ганебна практика статусу “в.о”, і низькі зарплати з усіма витікаючими наслідками, і проблеми з кадрами, і жалюгідний стан багатьох пунктів пропуску на державному кордоні”, – зазначила вона.

Ще однією проблемою митниці Вдовіна назвала “домінування її фіскальної функції”.

“Вона об’єктивна, але потенційно ризикова: митниця забезпечує 40% доходів до держбюджету. Проте, це обличчя держави. І тому цілком очевидно, що на підтримку його належного рівня уряд повинен першочергово знаходити кошти”, – розповіла вона.

Крім того, Вдовіна пояснила, що, на її думку, вдалося зробити на митниці за ці роки (зокрема в сенсі реформ), а що досі не вдалося.

“Я – представник профільної громадськості та бізнесу, тому, можливо помиляюся. Але реформи у нас почалися тільки 11 років тому, у 2010 році, коли була презентована суспільству Концепція реформування діяльності митної служби України “Обличчям до людей”. Важко сказати, як би вона була реалізована на практиці, бо у 2012 році митницю приєднали до податкової, і тоді було зовсім не до “нових облич”. Як показує досвід останнього десятиліття, це була перша і єдина спроба модернізувати одне із ключових державних відомств, яке на той час дуже динамічно розвивалося та демонструвало інституційний ріст. Всі інші реформи – це спроби виключно експериментів з сумнівними результатами. Я тільки констатую факт без будь-якої прив’язки до самих ініціаторів реформ та їх публічно задекларованих щирих бажань якісно нового рівня митниці”, – пояснила вона.

Вдовіна порівняла “останнє реформаційне десятиліття” на митниці з “постійним капітальним ремонтом у вашій квартирі: ні гідних умов життя, ні нормального інтер’єру”.

Водночас вона зазначила, що митниця все ж намагається запроваджувати євростандарти, і деякі з них “досить успішно “приживаються” в українських реаліях”. Проте не вистачає стабільності (перш за все “в кадровій площині”), “або зводить нанівець дійсно корисні ініціативи, або заводить їх у глухий кут”.

Оцінюючи нинішній стан митної служби, Вдовіна звернула увагу на той факт, що за останні роки змінилося кілька очільників Держмитслужби, а також “можна на пальцях порахувати тих начальників митниць, у яких не було чи немає статусу “в.о.”.

“У потужної державної структури немає інституційної ідентифікації: ні повноцінного сайту, ні форменого одягу, ні навіть логотипу. Проте, як кажуть медики, стан критичний, але стабільний. Певно, ми дійшли до певної межі: або митниця впаде в реформаційну кому, або її стан буде поступово поліпшуватися. Для цього треба зробити паузу в реформах, вивести базові чинники на належний рівень, а потім уже удосконалювати, модернізувати, оптимізувати та навіть реформувати окремі напрями діяльності”, – підсумувала Вдовіна.