Про це повідомляє американське видання The New York Times.

Після широкомасштабного вторгнення РФ в Україну США та ЄС почали скорочувати обсяги закупівлі російської нафти. Західні держави сподівались, що цей крок стане болючим для економіки РФ, і Кремль буде змушений відмовитись від подальшого ведення бойових дій.

Однак Росія почала продавати свою нафту іншим країнам. Йдеться про дві найбільш густонаселені держави світу – Китай та Індію. Вони почали закуповувати у РФ практично такий же обсяг нафти, який раніше Росія продавала Європі.

Оскільки ціни на нафту зараз високі, то Росія на цих продажах почала заробляти ще більше, аніж до початку повномасштабної війни та запровадження санкцій. Більш того, російський рубль, який після 24 лютого ослаб, зараз зріс у ціні у відношенні до американського долара.

Російські посадовці насміхаються з цієї ситуації, наголошуючи, що план Заходу завдати невдачі президенту РФ Володимиру Путіну нібито провалився. А економічні втрати відчуває не РФ, а Захід, особливо США, де різке зростання цін на газ та нафту начебто є загрозою для рейтингу президента США Джо Байдена.

Зокрема голова “Газпрому” Олексій Міллер заявив, що “не тримає зла на Європу”, оскільки навіть попри зменшення обсягу імпорту російського газу в Європу, ціни на газ зросли у декілька разів.

Однак деякі фахівці вважають, що нафтове ембарго ще не повністю запрацювало. і російська економіка, у довгостроковій перспективі, зіштовхнеться з наслідками, які торкнуться не лише торгівлі нафтою, а й банківської та інших сфер.

“Справи набагато кращі, ніж у гіршому випадку, і, ймовірно, навіть кращі, ніж у базовому сценарії. Але, на жаль, найважчий період тільки починається”, – сказав Євген Надоршин, головний економіст консалтингової компанії PF Capital у Москві, про доходи РФ від енергетичної сфери.

Чи буде воля Путіна надалі витрачати кошти на довготривалу війну з Україною – невідомо. Однак є всі ознаки того, що Україна та її союзники готуються до тривалого конфлікту.

Захід сподівався, що економічні санкції допоможуть у короткотривалій перспективі “переконати” Москву відмовитись від війни. Проте ця тактика поки що не принесла успіху, оскільки попит на російську нафту зріс в Азійському регіоні.

За статистикою, у травні Китай на 28% збільшив імпорт російської нафти у порівнянні з квітнем. У такий спосіб Росія випередила Саудівську Аравію, яка до цього була найбільшим постачальником нафти до Китаю.

Те, що Китай збільшив імпорт нафти з РФ, засвідчило підтримку Путіна з боку китайського президента Сі Цзіньпіня, який пообіцяв посилити партнерство з Росією навіть попри свої побоювання щодо війни в Україні.

Збільшила обсяги закупівель також Індія. За даними аналітичної компанії Kpler, Індія щоденно купує 760 000 барелів російської нафти, попри те, що раніше купувала набагато менше російського “чорного золота”.

“Азія врятувала видобуток російської нафти. Росія замість того, щоб падати далі, майже близька до свого допандемічного рівня”, – сказав Віктор Катона, аналітик Kpler.

За даними Rystad Energy – незалежної дослідницької та бізнес-аналітичної компанії – з березня цього року продаж російської нафти в Європу упав на 554 000 барелів за день, водночас азійські НПЗ збільшили імпорт нафти з РФ на 503 000 барелів за день.

Попри те, що РФ продає нафту з великими знижками, через санкційні ризики, загальна сума доходів не зменшилась через зростання ціни на енергоносії. За даними міжнародного енергетичного агентства, минулого місяця Росія отримала на 1,7 млрд доларів більше, ніж у квітні.

Проте санкції, ймовірно, ще вдарять по російській економіці у кінці 2022 року. Хоча зараз російський рубль зумів відновитись, зокрема завдяки економічній стійкості РФ, це також свідчить про строгий державний контроль над потоками капіталу та різким падінням імпорту до Росії.

Російський уряд також скоротив обсяг публічних бюджетних даних. Через це важко оцінити, скільки Росія тратить коштів на війну.

Водночас ті дані, які дозволено публікувати, вказують на те, що Кремль намагається приховати витрати у всіх сферах. А те, що російській армії не вистачає спорядження і добровольці всіма силами намагаються передати на передову речі першої потреби, свідчить про обмежені можливості РФ фінансувати військові дії.

“Готовність уряду витрачати (кошти – ред.) очевидно страждає, попри браваду офіційних заяв. Неважко здогадатись, що з закупівлею озброєння не все добре”, – сказав Надоршин.