Про це інформує аналітичне видання Visual Capitalist.

Нове дослідження 2022 року виявило зв’язок між тривалістю життя тварин і швидкістю мутації їхніх генетичних кодів. За даними дослідження, рак – це неконтрольований ріст клітин. Це не збудник, який заражає організм, а звичайний процес, що відбувається в організмі.

Клітини в організмі постійно діляться і розмножуються. Іноді під час процесу подвоєння молекули ДНК дрібні помилки, так звані мутації, випадково з’являються у генетичному коді.

У наших організмах є механізми для виправлення цих помилок, і протягом більшої частини молодості людина залишається сильною та здоровою завдяки цим виправним заходам.

Однак із віком цей захист слабшає. Розвиток раку стає більш імовірним, оскільки мутації пробираються повз захист і продовжують розмножуватися. Чим довше людина живе, тим більше мутацій переносить, і ймовірність їх перетворення у рак зростає.

У дослідження наголосили на тому, що мутації можуть виникати випадково. Окрім того, біологи очікують, що більші форми життя, а саме ті, що мають більше клітин, матимуть більше шансів захворіти на рак, ніж менші форми життя.

Натомість однією з найбільших загадок біології є те, чому такі величезні істоти, як кити чи слони, рідко хворіють на рак. Це називається “Парадоксом Пето”. Ще дивніше: деякі дрібніші істоти, як-от голий землекоп, абсолютно стійкі до раку.

“Це явище спонукає дослідників вивчати генетику голих землекопів і китів. І хоча ми виявили, що особливі генетичні бонуси, наприклад додаткові гени, що пригнічують пухлини, приносять користь цим істотам, закономірність розвитку раку в усіх інших видів все ще погано вивчена”, – йдеться у повідомленні.

Зображення: www.visualcapitalist.com

Рак може бути тісно пов’язаний із тривалістю життя

Дослідники з британського дослідницького інституту геноміки та генетики Wellcome Sanger Institute повідомляють про перше дослідження, яке вивчає порівняння рівня мутацій із тривалістю життя тварин.

Частота мутацій – це просто швидкість, з якою види породжують мутації. Ссавці з меншою тривалістю життя мають середню швидкість мутації, яка є дуже швидкою. Миша зазнає майже 800 мутацій протягом кожного з чотирьох коротких років на Землі. Ссавці з більшою тривалістю життя мають середню швидкість мутації, яка набагато повільніша. Натомість у людини (середня тривалість життя якої приблизно 84 роки) відбувається менше ніж 50 мутацій на рік.

Під час дослідження також порівняли кількість мутацій на момент смерті з іншими ознаками, такими як маса тіла та тривалість життя. Наприклад, жираф має приблизно у 40 000 разів більше клітин, ніж миша. А людина живе у 90 разів довше за мишу. Проте дослідників здивувало те, що кількість мутацій на момент смерті відрізнялася лише у три рази.

Така невелика диференціація свідчить про те, що певний вид може отримати загальну кількість мутацій перед тим, як загине. Оскільки ссавці досягли цієї кількості з різною швидкістю, пошук способів контролювати швидкість мутацій може допомогти зупинити розвиток раку, уповільнити старіння та продовжити життя.

Проте після аналізу результатів цього дослідження у науковців виникло безліч нових питань щодо розуміння раку.

Наприклад підтвердження того, що швидкість мутації та тривалість життя тісно пов’язані, потребує порівняння з формами життя за межами ссавців, такими як риби, птахи та навіть рослини.

Отже, старіння, ймовірно, є поєднанням багатьох проблем, таких як епігенетичні зміни або вкорочення теломери, але якщо залучити мутації, то можуть бути надії уповільнити генетичне пошкодження або навіть його уникнути.

“Хоча зв’язок частоти мутацій із тривалістю життя є лише першим кроком, він переосмислює розуміння розвитку раку, і це може відкрити двері для нових стратегій і методів лікування раку або приборкання ряду проблем, пов’язаних зі здоров’ям та старінням”, – йдеться у результатах дослідження.