30 вересня в Луганській області спалахнули масштабні лісові пожежі. Це вже третій випадок цього року – перед цим ліси горіли у липні та вересні. За інформацією Державної служби надзвичайних ситуацій, пошкоджено щонайменше 250 будинків, через пожежу загинуло щонайменше 9 людей, вогонь загрожує 30 населеним пунктам. Найбільш складна ситуація уздовж лінії розмежування від Станиці Луганської до Сєвєродонецька. Через пожежу закрили контрольний пункт в’їзду-виїзду (КПВВ) до «ЛНР» в Станиці Луганській (єдиний на всю Луганську область): там вогонь перекинувся на будівлі КПВВ й вулиці неподалік. Крім того, пожежа дісталася узбіччя дороги біля контрольного пункту, там почали детонувати вибухові пристрої.
Постраждалих від пожеж евакуюють до Сєвєродонецька, хоча вогонь був неподалік міста. Так, сєвєродонецьке підприємство “Азот”, на якому виробляють аміак, повідомило, що вогонь дістався території заводу, однак його швидко загасили. Наразі постраждалим допомагає не лише місцева влада, але й волонтери. Букви поспілкувалися з очевидцем подій Олександром Шмалем, переселенцем з Луганська, який три дні тому був змушений тікати від вогню.
Що станом на 15:00 відбувається навколо Сєвєродонецька? Яка ситуація з пожежами?
Події дуже жахливі. Фото і відео не передають масштабу. Горить 17 населених пунктів. Сьогодні в області був прем’єр-міністр Денис Шмигаль, він сказав, що загальна площа пожеж – 19 тис. га. При цьому в рік в Україні площа пожеж, за його словами, 25 тис. га. Вдумайтеся, цього року велика частина цієї цифри – це виключно Луганська область.
І за цей рік це вже третя масштабна пожежа. Як на мене – вона не випадкова, це могли бути підпали. Тому що загорілося по всій області, а осередки займання були на значній відстані один від одного. І говорять про посуху, що горить суха трава чи ліс. Але не треба забувати й про кулі-трасери, міни які летіли з боку “ЛНР”. Говорили навіть, що біля Станиці Луганської снаряди летіли десь з боку кордону з Росією. І цими пожежами мала б зайнятися Служба безпеки. Знайти цих паліїв, назвати імена і прізвища. Бо як так: третя масштабна пожежа за рік починається одночасно в різних місцях!
Що відбувається зараз. Горіло Сєвєродонецьке кладовище. Казали, що нібито щось горіло на території очисних споруд заводу «Азот», в районі селища Сиротине. Аби ви розуміли: із заводу у Сєвєродонецьку йде канал, по якому подають відходи виробництва. І вони попадають у резервуари, які в районі Сиротина. От там була пожежа. Але кажуть, що її пожежники вже ліквідували. При цьому в самому Селищі начебто пожежа триває. Кажуть, що там згоріло 140 будинків. Сам завод продовжує роботу. Там виготовляють аміак. І зрозуміло, що його просто так, повернувши рубильник, не зупинити.
Недалеко від Сєвєродонецька є селище Боброве, яке стоїть навколо красивого озера. Там триває пожежа і люди звідти пишуть волонтерам, що пожежників у них немає взагалі.
При цьому в області працюють рятувальники. Перед нашою з вами розмовою я виходив гуляти з собакою – бачив, як в сторону пожеж полетіли пожежні літаки. Зранку в місті не було чим дихати, стояв сильний дим. Здавалося, що горить сусідній квартал. Вулиці були порожні, в магазинах людей майже не було. Зараз, ближче до вечора, почався невеличкий дощ, дихати стало легше.
Офіційно кажуть про 9 загиблих. Але цифра може стати більшою — під час паніки могли забути про когось. І загалом зараз до Сєвєродонецька іде великий потік погорільців.
Фото Олексія Ковальова
Як на пожежі реагує місцева влада?
Якщо чесно, то окрім виступу голови області та прем’єра нічого сказати не можу. При цьому у них була інформація, актуальна на вчорашній вечір. Хіба що сказали, що тим, у кого згоріли будинки, виплатять по 300 тис. грн. Але за ці гроші, якщо чесно, будинок не побудувати. Наприклад у селищі Смолянинове тим, у кого згоріли хати, платили по 500 тис. грн.
Натомість активно включилися волонтери. Вони збирають гроші, везуть речі для постраждалих. Цим людям пам’ятник ставити треба.
Як волонтери організовуються?
Та як зазвичай: через Facebook. Там і активісти, і звичайні користувачі. Наприклад, зранку мій друг із Рубіжного написав, що варто б людям допомогти, організуватися. Вже за кілька годин вони зібрали певну суму грошей, знайшли транспорт і повезли погорільцям воду, їжу і теплі речі. Більше деталей поки не скажу – люди зараз в дорозі із ними немає зв’язку. Знаєте, я сам з Луганська. І багато чув про те, що відбувалося в Києві під час Майдану. Як люди самоорганізовувалися, просто так брали й допомагали іншим, навіть не знаючи їх. Частково це зараз відбувається у нас. Плюс волонтери повідомляють найбільш актуальну інформацію. Вони ж намагаються допомагати тваринам, вивозити їх у безпечні місця.
Можете розповісти детальніше про евакуацію тварин?
З тваринами просто катастрофа. Якщо людей під час пожежі евакуйовували до Сєвєродонецька, то тварин – ні. Тому що погорільці не могли вивезти з собою корів чи свиней. І зараз вже з’являються абсолютно жахливі фото, які показують що з тими тваринами сталося. Волонтери казали, що на дорогах підбирають собак і котів з обгорілими лапами. Везуть їх до міста. Не знаю, де тут тварин розміщують, але ніби ветклініки вже надають їм допомогу. Не знаю, чи безкоштовно.
Але треба розуміти, що досі через пожежі велика територія закрита для волонтерів. Вони просто не можуть туди потрапити. І що там – ніхто не знає. Щойно буде можливість – активісти туди поїдуть вивозити тварин. Але також варто розуміти, що вивезти худобу (корів, свиней тощо) волонтери не зможуть.
Де зараз розмістилися погорільці?
Станом на ранок це була пара шкіл, де людей розмістили у спортивних залах на матрацах. Але, як я знаю, школи після ремонту, тож умови там мають бути нормальні. Ну і більшість людей звозять до Сєвєродонецька, бо тут більш розвинена інфраструктура. Польових кухонь біля шкіл не бачив, можливо людям готують у шкільних їдальнях, тут точно не скажу.
Також є побоювання, що можуть зрости ціни на оренду житла. Бо всіх же в школах не розмістиш. Та й довго жити там неможливо. Я пам’ятаю 2014-й, коли люди тікали з Луганська. В той же Сєвєродонецьк. І тут окремі персонажі вирішили трохи заробити й підняли орендну плату в кілька разів. А отак жити в постійній евакуації – теж важко. Я сам погорілець, знаю про що кажу.
Фото командування “Схід”Сухопутних військ Збройних Сил України.
Звідки ви виїжджали і коли?
Всі евакуації дуже схожі. За цей рік у мене це вже третя пожежа. А перед цим був Луганськ у 2014-му. Тоді мені сказали тікати з міста, бо інакше можна було потрапити на підвал. Бо в мене була надто активна проукраїнська позиція. І я зібрав речі в одну спортивну сумку і поїхав у Київ. Пам’ятаю, як на вокзалі переселенці спали на кариматах рядами. Зараз у школах умови значно кращі, повірте. З Києва поїхав до Луцька, звідти – до Львова, потім знову до Києва. Згодом поїхав у Сєвєродонецьк, бо мені обіцяли, що під керівництво дають місцевий театр – я режисер за професією. Але, я зараз не жартую, поки я їхав у поїзді – сесія міськради ліквідувала Сєвєродонецький театр драми. Ми створили свій, приватний. Назвали його «Арт і Гарт». Потім у нас забрали приміщення, в якому ми виступали. І десь в цей час я придбав собі будиночок у садівництві неподалік міста. Від автовокзалу 9 хвилин автівкою їхати. Не повірите, обійшовся він мені аж у 2,5 тис. грн. Згодом, правда, туди вклали купу грошей. Друзі допомогли. Без них би я не впорався.
А потім була пожежа у липні. Її пов’язували із незаконною вирубкою лісів: нібито хтось так намагався приховати сліди. У нас тоді в садівництві навіть загиблі були. В сусідів згоріли будинки. А мій, на диво, лишився цілим. Тоді з лісу, пам’ятаю, прилітали у полум’ї соснові шишки. І від них загорялося. У мене тоді згорів виноградник, 7 дерев і частина городу. В декого не лишилося взагалі нічого. В декого погоріли підсобні приміщення. І, з цього, звісно, можна сміятися, але у садівництві майже ні в кого не лишилося туалетів. Все вогонь забрав.
Цього разу я виїжджав останнім. Це було три дні тому. Вже усе в диму, дихати немає чим, мобільний зв’язок зникає. До мене прийшов сусід, каже:”Вибираймося”. Я попросив 5 хвилин на збори. Взяв сумку з речами, собаку під пахву, й поїхали. Зараз зупинився у своїх акторів.
І знаєте, якщо раніше ми з друзями думали, що навколо нашого садівництва не буде живності років п’ять, то зараз і про це вже мова не йде. Там просто все згоріло на відстані у 1,5-2 км від садівництва. Людей туди поки не пускають. І ми зараз думаємо, коли ми зможемо повернутися і що ми побачимо.
За попередні пожежі хтось із вашого садівництва отримав відшкодування?
Ні. Там цікава історія. Садівництво заснував свого часу завод «Азот» із Сєвєродонецька. Але територіально воно належить Новоайдарському району. І там взагалі, здається, не були в курсі про наше існування. Загалом, треба було зібрати такий пакет документів: копії паспорта й ідентифікаційного коду, довідка з банку про рахунок, на який перерахують гроші. Крім цього треба книжка садівника і фотографії всіх постраждалих будинків, підсобних приміщень тощо. Але ці фото робила поліція.
Також була потрібна заява про те, що ми – постраждалі. І її ми писали тричі. Вперше – пожежникам. Майже одразу з’явилися пожежні інспектори, які самі складали ці заяви, а ми просто ставили підписи. За два тижні приїхала поліція. Чудові, адекватні люди. Але вони теж складали заяви, що ми постраждалі. Вже коли ми мали отримувати гроші – виявилося, що треба написати ще одну заяву про те, що ми потерпілі. Вже третю. Коли ми спитали, куди ділися попередні, нам сказали щось типу: «Та вони могли загубитися, краще напишіть ще одну». І останні заяви ми писали для Новоайдарської районної ради. Кожен, в результаті, зібрав гору документів. Але в процесі з’ясувалося, що юридично ми не до кінця садівництво, ніби нас район не визнає, що у нас на території дачі, а не просто колгоспний сад. Чесно, не знаю, що там далі треба буде робити. Здати аналіз крові? Пройти дактилоскопію? Врешті, зима на носі, в декого ніде жити. В декого системи опалення пошкоджені. І не всі можуть відремонтувати все власним коштом.
